Справа № 1-41/2008

ВИРОК

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 січня 2008 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді:                                                   Бутельської Г.В.

при секретарі:                                                            Нетесі С.М.

за участю прокурора:                                                Щербатої О.В.

адвоката:                                                                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, гр. України, українця, з неповною середньою освітою, проживаючого в цивільному шлюбі, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого: м. Кіровоград, АДРЕСА_1, проживаючого: м. Кіровоград, АДРЕСА_2,

 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

 

В С Т А Н О В И В:

 

Підсудний ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.

02 березня 2007 року біля 05.00 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем “Опель Вектра”, НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, рухався по вул. Пашутіна в м. Кіровограді зі сторони вул. Преображенської в напрямку вул. Шевченка перед перехрестям з вул. Гоголя, грубо порушив: п.2.1 (б) ПДР України, тобто, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:  реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон, п.2.3. вказаних правил - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п.12.1 вкзаних правил -  під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, п. 12.3 вказаних правил - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, п.16.11 вказаних правил - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

         Рухаючись по другорядній дорозі ОСОБА_1, під час руху був неуважний, не слідкував за змінами дорожньої обстановки, не зміг вчасно відреагувати на вимогу дорожнього знаку 2.2. ”Проїзд без зупинки заборонено”, внаслідок чого, виїхав на вищезгадане перехрестя, де допустив зіткнення з  автомобілем “Фіат Дукато”, НОМЕР_2,  який рухався по головній дорозі, що належить на праві власності ОСОБА_4, під його керуванням.

         Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля “Опель Вектра” ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у виді: перелому лучевої кістки зі зміщенням відламків, ссадини лоба і лівої надбрівної області,  які згідно висновку експерта № 98 від 23.03.2007 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що викликало тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, підтвердив покази дані на досудовому слідстві, не заперечив проти фактичних обставин справи і показав, що дійсно  02.03.2007 року біля 05.00 год., керуючи автомобілем Опель, по вул. Пашутіна в м. Кіровограді зі сторони вул. Преображенської в напрямку з вул. Шевченка, перед перехрестям з вул. Гоголя, допустив зіткнення з автомобілем Фіат. Підтвердив факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5. При цьому зазначив, що автомобілем який належить ОСОБА_3 керував за її усною згодою, будь-яких письмових доручень на керування автомобілем з власницею не укладав. Ствердив, що професія водія є його єдиним засобом для існування. У вчиненому розкаявся.

          Вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується доказами, дослідженими в порядку ч.3 ст.299 КПК України, оскільки покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

         Суд кваліфікує діяння підсудного ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, як  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 135 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Враховуючи те, що цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди не заперечується підсудним, суд вважає, що позов щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню на вказану суму. Цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн., оскільки між винними діями підсудного та негативними наслідками, які настали для потерпілого існує причинний зв'язок, а тому потерпілий міг нести моральні страждання.

Вирішуючи питання щодо призначення міри покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

         Підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості, як особа за місцем проживання  характеризується посередньо, раніше не судимий, перебуває на “Д” обліку з приводу захворювання на туберкульоз.

         Обставинами, пом'якшуючими покарання підсудного, суд визнає щире каяття, вчинення злочину вперше.

         Обставин, обтяжуючих покарання підсудного, судом не визнано.

            Враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

         Судом враховується, той факт, що інших засобів для існування, крім професії водія у підсудного не має, за такої обставини суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного ОСОБА_1 додатковий вид покарання - позбавлення права керування транспортним засобом.

         Керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд

 

З А С У Д И В:

 

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді  обмеження волі строком на  2 (два) роки, без позбавленням права керувати транспортними.

 На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

         На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу на апеляційний період залишити підписку про невиїзд.

   Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 135 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Судові витрати у розмірі 511 грн. 83 коп. віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області  протягом 15 діб, з моменту його проголошення, через даний суд.

 

 

 

 

Суддя Ленінського райсуду

м. Кіровограда                                                                                Бутельська Г.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В.о. прокурора м. Кіровограда заявлений цивільний позов в інтересах Кіровоградської обласної лікарні на стягнення вартості лікування у розмірі 2930 грн. 76 коп.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 135 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

 

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про амністію" і закриття кримінальної справи.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, потерпілого, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 1 п. ”б” Закону  України “Про амністію” закріплено, що звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, особи, непозбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно зі ст.12 Закону України “Про амністію” дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію ст.1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами. 

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 вчинив злочин у лютому 2007 року, на день вчинення злочину мав неповнолітню дитину: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтвом про народження від 22.10.2007р. (а.с.108) За таких обставин суд вважає, що на ОСОБА_6 розповсюджується дія Закону України “Про амністію”, який набрав чинності  09.06.2007 року.

Керуючись  ст.ст.1, 6, 12 Закону України "Про амністію", ст.6 п.4 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_6, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію” від 09.06.2007 року.

Цивільні позови залишити без розгляду, що не позбавляє права прокурора та потерпілого звернутися за захистом інтересів у порядку цивільного судочинства.

Провадження по справі за звинуваченням ОСОБА_6 за  ст.286 ч.1 КК України закрити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом семи діб з моменту її проголошення, через даний суд.

 

Суддя Ленінського райсуду

м. Кіровограда                                                                                              Бутельська Г.В.