Справа №1-7

2008 року

ВИРОК

ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

10 січня 2008 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ГОЛОВІНА В.А.

при секретарі              ГРОМ Л.М.

з участю прокурора         НАГІРНЯКА Б.М.

та адвоката

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с.Михайлівка, Ямпільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, непрацюючого, розлученого, раніше судимого: 11.05.2007 року Ямпільським районним судом по ст.164 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт,

В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_1, будучи судимим 11.05.2007 року Ямпільським районним судом по ст.164 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт, на шлях виправлення не став, а знову скоїв злочин. ОСОБА_1, відбуваючи покарання на території сільської Ради с.Михайлівка, Ямпільського району, Вінницької області, де йому встановлено громадські роботи за графіком 4 години в день, всього за вироком суду 100 годин, умисно, з метою ухилення від відбуття покарання, порушуючи умови та порядок відбуття покарання, не виходив на роботу без поважних причин з 13.06.2007 року по 08.08.2007 року, а відпрацювавши лише 8 робочих днів по 17.08.2007 року, в подальшому також допускав прогули, не з”являвся на реєстрацію до КВІ Ямпільського району та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за що офіційно попереджувався 29.07.2007 року, 07.08.2007 року та 27.08.2007 року про кримінальну відповідальність. Всього ОСОБА_1 за вироком Ямпільського районного суду від 11.05.2007 року відпрацьовано 32 години та залишилося невідпрацьованих 68 годин громадських робіт.

     Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 винним себе в скоєнні даного злочину визнав повністю і пояснив, що дійсно 11.05.2007 року Ямпільським районним судом його було засуджено за несплату аліментів до ста годин громадських робіт. Вказані роботи він мав відпрацювати при сільській Раді с.Михайлівка, Ямпільського району, Вінницької області. Робота полягала в прибиранні вулиць та кладовища. З 08.08.2007 року він виконував роботу. Потім він на роботу не з”являвся. Йому неодноразово надходили додому повістки та повідомлення, щоб він з”явився до кримінально-виконавчої інспекції, однак він на них не реагував. 06.08.2007 року він не відпрацьовував громадські роботи через те, що травмував ногу. Біль в нозі була настільки сильною, що неможливо було навіть ходити. За медичною допомогою в лікарню чи в медпункт не звертався. Працівниками КВІ та співробітниками органів внутрішніх справ йому було роз”яснено, що у разі порушення умов відбування покарання, а саме невиходу на роботу без поважних причин, поява на роботі в нетверезому стані або у разі скоєння адміністративного правопорушення відносно нього буде порушена кримінальна справа за ст.389 ч.2 КК України. А взагалі він не відпрацьовував громадські роботи через те, що їздив на заробітки. В скоєному розкаявся.

     Крім цього, вина підсудного підтверджена доказами, які зібрані на попередньому слідстві, а саме: поданням інспектора КВІ ОСОБА_4 (а.с.4.5); розпорядженням (а.с.6); копією вироку від 11.05.2007 року (а.с.7); викликами (а.с.8,10); направленням (а.с.9); Розпорядженням №17 від 13.06.2007 року (а.с.12); повідомленнями (а.с.13,26); копіями протоколів про адміністративне правопорушення (а.с.14,32,36); попередженнями (а.с.23,28,29); листом Ямпільської ЦРЛ від 31.07.2007 року №01-4-351 (а.с.24); табелями виходу на роботу (а.с.25,31,34); протоколами допиту свідків: ОСОБА_2(а.с.37), ОСОБА_3 (а.с.38), ОСОБА_4 (а.с.39); вимогою (а.с.56); довідкою-характеристикою (а.с.57); витягом з паспорта (а.с.58), з якими підсудний згідний у повному об”ємі, тому суд відповідно ст.299 КПК України приходить до висновку, про недоцільність дослідження даних доказів, оскільки вони ніким не оспорюються, а тому суд вважає їх правдивими та обгрунтованими і такими, які підтверджують вину підсудного у повному об”ємі.

     Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить вину підсудного ОСОБА_1 встановленою, а його дії кваліфікує по ч.2 ст.389 КК України, тобто ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

     При призначенні підсудному ОСОБА_1 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і особу підсудного, що він притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Дані обставини суд відносить до обтяжуючих вину обставин.

     До пом”якшуючих вину обставин суд відносить щире каяття підсудного.

     З врахуванням вище викладеного, суд вважає, що підсудний ОСОБА_1 може бути виправлений та перевихований лише в умовах ізоляції від суспільства, обравши йому міру покарання у вигляді арешту.

     Керуючись ст.323,324 КПК України, суд

П Р И З Н А Ч И В:

     ОСОБА_1 визнати винним та засудити по ч.2 ст.389 КК України до двох місяців арешту.

     На підставі ст.ст.71, 72 КК України призначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання шляхом часткового складання покарань за попереднім вироком у вигляді двох місяців п»яти днів арешту.

     Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

     Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з часу його проголошення через Ямпільський районний суд.

          ГОЛОВУЮЧИЙ                     В.А.ГОЛОВІН