Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-587/11

Р І Ш Е Н Н Я

29.06.2011м. Полтава

29 червня 2011 року Ленінський  районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді:    Тимчука Р.І.,

при секретарі:             Кійченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Тепловозоремонтний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. У позові вказав, що він 15 квітня 2009 року звільнений з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на підставі наказу № 811 за п.1 ст.40 КЗпП України. На день звільнення відповідач не виплатив йому нараховану заробітну плату, пояснивши це відсутністю коштів. Зважаючи на викладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 3429,87грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16 квітня 2009 року по 14 лютого 2011 року в сумі 30356,80грн. У травні 2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та прохав всього стягнути суму 38498,38грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити та зазначив, що він дізнався про порушення свого права з довідки від 14.06.2010року № 70-15/875, яка була надіслана ВАТ «ТРЗ» та отримана ним у грудні 2010 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення та зазначила, що позивач для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, керувався довідкою ВАТ «ТРЗ» із зазначенням заборгованості, довідка датується 14.06.2010року,  відповідно, саме тоді довідка була видана позивачу. Таким чином, станом на 14.06.2010 року позивачу було точно відомо про порушення його права – невиплату нарахованої заробітної плати, його звернення до суду лише у лютому 2011 року та розрахунок середнього заробітку до цієї дати включно є неправомірним. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення 38498,38грн., відмовити.

Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з копії трудової книжки та наказу про припинення трудового договору, позивач 15 квітня 2009 року звільнений з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на підставі наказу № 811 за п.1 ст.40 КЗпП України. На день звільнення відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату.

Розрахунок на день звільнення з позивачем відповідач по справі не зробив. Згідно довідки від 14 червня 2010 року за № 70-15/875, заборгованість з виплати заробітної плати складає 3429,87грн.  

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначає, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня  після  пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

11.06.2010 року позивач ОСОБА_1, звернувся з заявою до ВАТ «ТРЗ», в якій прохав видати довідку про заборгованість з виплати заробітної плати та середнього заробітку за останні два місяці. На підставі поданої заяви ВАТ «ТРЗ» 14.06.2010 року видало довідку про заборгованість з виплати заробітної плати та середнього заробітку.   

Згідно ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою  про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому
заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено у судовому засіданні позивач дізнався про порушення свого права восени  2010 року, що підтверджується його заявою, яка подана 11.06.2010 року в адресу ВАТ «ТРЗ», тому з врахуванням довідки-розрахунку від 02.06.2011 року № 70-15/44, сума середнього заробітку за час затримки нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з 15.04.2009 року по 14.06.2010 року, становить 19250,66грн.

Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану позивачу заробітну плату в день звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 19250,66грн., заробітна плата в сумі 3429,87грн., всього загальна сума 22680,53грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 209, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги   ОСОБА_1     до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь  ОСОБА_1  3429 (три тисячі чотириста двадцять дев’ять) грн. 87коп. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь  ОСОБА_1  19250 (дев’ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 66коп., середній заробіток за час затримки розрахунку.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь держави 226грн. 80коп. судового збору.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області. Заява про апеляційне оскарження подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   ОСОБА_2