РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                              Справа №2-5462/10

20 грудня 2010 року,

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого –судді Терьохіна С.Є.,

при секретарі –        Лапшинської Н.Б.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ПАТ «МАРФІН БАНК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про стягнення заборгованості  за кредитним договором та зустрічним позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про  визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

      13 жовтня 2009 року  відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк »правонаступником якого виступає ПАТ «МАРФІН БАНК»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості  за кредитним договором №  411/F від 11.02.2008 року.

          В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 303 018,55 доларів США та 336 890,36 гривень.

                 З метою забезпечення позову ПАТ «МАРФІН БАНК»просив накласти арешт  на квартиру АДРЕСА_1 корпус 1 в м. Одесі яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а також заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїзд за межі України до виконання зобов’язань за кредитним договором.

        Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 лютого 2008 року  між Публічним Акціонерним Товариством   «МАРФІН БАНК»та ОСОБА_1    було  укладено кредитний договір №    411/F  згідно з яким відповідач отримала кредит  у розмірі 280 000 доларів США., зі сплатою 12,5% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом і терміном погашення по 16 липня 2023 року.

        Позивач повністю виконав взяті на себе кредитним договором зобов’язання. В порушення умов кредитного договору позичальник не виконує свої зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків. Відповідно до п. 4.1 та 4.2 кредитного договору, за

порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків нарахована пеня в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За кожний випадок порушення на строк більше ніж 60 календарних днів зобов’язань по поверненню кредиту та сплати відсотків нарахований штраф у розмірі 10% від суми прострочених платежів.

      ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом до ПАТ «МАРФІН БАНК»вимагаючи  визнати недійсним  кредитний договір №    411/F  та укладені в його забезпечення  договори поруки та  іпотеки, зобов’язати банк прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі 280 000 доларів США в гривневому еквіваленті з розстрочкою платежів на 180 місяців, та повернути їй сплачені кошти за кредитом.

  В судовому засіданні представник банку підтримав вимоги первинного позову з урахуванням уточнень від 23.03.2010р. по викладеним в ньому підставам та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, оскільки надаючи кредит в доларах США банк не порушував діючого законодавства і діяв у повній відповідності з п.3 ст.533 ЦК України, ст..47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», банківською ліцензією № 66 та дозволом № 66-2 виданою НБУ.  Волевиявлення ОСОБА_1 на отримання кредиту в доларах США  відповідало її дійсним намірам та за весь період дії договору вона не заперечувала проти його умов.

     ОСОБА_1 підтримала вимоги зустрічного позову та заперечувала проти задоволення первісного позову, оскільки при укладенні кредитного договору були порушені норми діючого законодавства.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлені позовні вимоги за первинним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за наступних підстав.

      Судом встановлено, що 11 лютого 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк»правонаступником якого виступає ПАТ «МАРФІН БАНК»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір  №   411/F, відповідно до якого  відповідач отримала кредит у розмірі 280 000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості із терміном погашення по 11 лютого 2023 року.  12 лютого 2008 року ОСОБА_1  кредитні кошти отримала у повному обсязі, що не заперечувалось в суді.

                З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальником умов кредитного договору 11.02.2008 року між ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1, в забезпечення своїх зобов’язань   за кредитним договором  надала в іпотеку нерухоме майно що є її власністю, а саме земельну ділянку загальною площею 0,1250 га. яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_2. Крім того, 11 лютого 2008 року між позивачем і ОСОБА_2  був укладений договір поруки № 3700-С, за яким поручитель зобов’язалась нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.  

            Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору, відповідач зобов’язаний повернути Банку кредит згідно встановленого графіку, а також сплатити комісії, пені та штрафи що передбачені умовами Договору.

       В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 своєчасно заборгованість за тілом кредиту та відсотками не погашала.          

          Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, сплаті відсотків та комісії  нараховано пеню в розмірі  0,3 відсотки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

            Відповідно до п.4.2. Кредитного договору,  за кожний випадок порушення позичальником на строк більше ніж 60 календарних днів  зобов’язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії банком  нарахований штраф у розмірі 10% від суми прострочених платежів.

           08.02.2010р.  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком  було направлене повідомлення  з вимогою  дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за  користування кредитом, виконання інших зобов’язань за договором у повному обсязі  на протязі 30 днів з моменту одержання повідомлення.  Але вимоги банку в зазначену в повідомленні дату та по теперішній час  не виконані.

        Згідно вимог  ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк  або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах  встановлених договором,  а позичальник зобов’язується повернути кредит  та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору позики, якщо інше не встановлено законом та не випливає із суті кредитного договору.

     Відповідно до ст.1046  ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

     Як вбачається зі ст.1048 ЦК України за договором позики Позикодавець має право на одержання від позичальника  відсотків від суми позики. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.

      Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими  ознаками , у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

     Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати  відсотків, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

      Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 259 990,92 доларів США  та заборгованості за відсотками у сумі 43 027,63 доларів США підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути 303 018,55 доларів США, що за курсом НБУ на момент постановлення рішення складає 2412027,66 гривень (виходячи із офіційного курсу НБУ на ден постановлення рішення, що склав 796,35 грн. за 100 доларів США).

     Крім того, суд вважає, що вимоги банку стосовно стягнення заборгованості за пенею у розмірі 297 541,88 гривень та заборгованості за штрафом за порушення строків погашення кредиту та відсотків у сумі 39 348,48 гривень є законними та такими, що підлягають задоволенню, так як нарахування та стягнення цих сум передбачено п.4.1 та 4.2  Кредитного договору та ст.549 ЦК України.

        Необґрунтованими на думку суду є вимоги позивача за зустрічним позовом  про визнання недійсними  Кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, оскільки зазначені вимоги не відповідають нормам діючого законодавства.

     Відповідно до ст.627,638 ЦК України сторони мають право укладати договори на обраних ними умовах у відповідності  до вимог закону.

       Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти –це гроші у національній чи іноземній валюті , чи їх еквіваленті. Статтею 47 зазначеного закону, банкам надано право розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. ПАТ «МАРФІН БАНК» на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 66 від 08.05.2003 року та Дозволу № 66-2 від 15.09.2003 року (з додатками до дозволу), має право на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі на законних підставах надавати клієнтам банку кредити в іноземній валюті.

          Необґрунтованим на думку суду є також і твердження позивача за зустрічним позовом, щодо несправедливості умов кредитного договору.  ОСОБА_1 отримала кредит в доларах США, тому зобов’язана повернути його та відсотки за користування кредитом у тій же валюті що і отримала., як це передбачено умовами кредитного договору.  Зміна обстановки у зв’язку з коливанням курсу валют не слід сприймати як підставу для визнання кредитного договору недійсним.

        Кредитний договір на думку суду не суперечить нормам цивільного законодавства, сторони є дієздатними, діяли при укладенні договору за власним волевиявленням. По формі та змісту договір відповідає нормам закону та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

        Посилання позивача за зустрічним позовом на п.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються не вказаним законом, а  нормами цивільного кодексу та Законом України «При банки і банківську діяльність».

    З огляду на викладене, суд не знаходить законних правових підстав для визнання  недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотеки.

    За правилами ст.151 ЦПК України, суд, за заявою осіб яку беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

    Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

      На підставі ч.2 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, або грошові кошти що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

     Відповідно до ст..6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадках якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання –до виконання зобов’язань.

      Як вбачається із матеріалів справи, на цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали свої зобов’язання за договором кредиту.

       Виходячи з вимог ст.151 ЦПК України та заяви  ПАТ «МАРФІН БАНК»про забезпечення позову шляхом  накладення арешту на майно, яке належить відповідачам на праві власності, та заборону виїжджати за межі України до виконання зобов’язань за кредитним договором суд вважає, що ця заява підлягає задоволенню, так як невжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

     На підставі викладеного, керуючись ст..ст.203, ч.1 ст.215, 611, 623, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,ст.ст.151-153,209,212, 213,214,215,218,223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства  «МАРФІН БАНК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом –задовольнити.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором  №  411/F від 11.02.2008 року на загальну суму –2 748 918, 02 гривні, в тому числі заборгованість по сплаті тіла кредиту та відсотків у сумі  303 018,55 доларів США, що за курсом НБУ на момент постановлення рішення складає 2412027,66 гривень, заборгованість за пенею у розмірі 297 541,88 гривень та заборгованість за штрафом  у сумі 39 348,48 гривень.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства   «МАРФІН БАНК»витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 гривень та витрати на ІТЗ судового розгляду справи у розмірі 120 гривень.

     В задоволенні зустрічного  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ПАТ «МАРФІН БАНК»про визнання недійсними  кредитного договору  №  411/F від 11.02.2008 року та укладених в його забезпечення договорів поруки та іпотеки –відмовити.

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги в порядку визначеному ст. ст. 294-296 ЦПК України.

     Суддя                                                                                                     Терьохін С.Є.  

20.12.2010