Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-а-1655/11

                                                            П О С Т А Н О В А

06.05.2011м. Полтава

суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за віком та визнати протиправними дії з нарахування підвищення дитині війни за вказаний період без дотримання вимог чинного законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалось з урахуванням вимог, встановлених постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального  захисту окремих категорій громадян", порядок нарахування даного підвищення не змінився. Вказує, що нарахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується в розмірі, встановленому чинними нормативно-правовими актами, підстав для задоволення позовних вимог немає. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

          В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням серії АЗ № 270437 від 16.07.2007 року та довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради № 06/1423 від 18.08.2009 року, відповідно до якої позивач включений до Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги по Ленінському району м. Полтави та має статус дитина війни.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ Ленінського району в м. Полтаві вбачається, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на невизначеність порядку та розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для обчислення надбавки до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

           З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ Ленінського району в м. Полтаві повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

           Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Також, вважаю непереконливими доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни з висновок про те, що цей обов’язок має бути покладений на органи Державного казначейства України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.     

Згідно ст. 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", в 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року позивачу ОСОБА_1 повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 2553,00 грн. (695,00 грн. х 30 % х 3 + 706,00 грн. х 30 % х 3 + 709,00 грн. х 30 % х 3 + 723,00 грн. х 30 % х 2 + 734,00 грн. х 30 %) та з урахуванням виплачених сум 547,80 грн. (49,80 грн. х 12) позивачу недоплачено кошти в розмірі 1956 грн. 20 коп.

Згідно ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", в 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

Таким чином, за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року позивачу ОСОБА_1 повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 675,00 грн. (750,00 грн. х 30 % х 3) та з урахуванням виплачених сум 149,40 грн. (49,80 грн. х 3) позивачу недоплачено кошти в розмірі 525 грн. 60 коп.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену суму підвищення як дитині війни є такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню в період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання у встановленому законом обсязі доплати до пенсії.

 При цьому, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд враховує також положення ст. 87 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, вплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що положення ст. 99 КАС України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а відтак клопотання відповідача про вирішення позовних вимог в межах строків позовної давності є безпідставним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, –

    П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 30.12.2010 року, за 2011 рік з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року.

          Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави    ОСОБА_2