Справа №  2-а-225/11

                                                                        П О С Т А Н О В А

                                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.02.2011                                                                                           м. Маріуполь

          Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Федотова В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

12 січня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає невиплату в повній мірі зазначеного підвищення протиправною, просить відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії з 01 січня 2010 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.

Ухвалою суду від 02 лютого 2011 року позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Маріуполя зробити перерахунок та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2010 року по 11 липня 2010 року, включно залишені без розгляду, щодо вимог за період з 12 липня 2010 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України відкрите скорочене провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти задоволення позову у повному обсязі з посиланням на те, що в 2007 - 2010 роках відповідним Законами України «Про державний бюджет»видатків на підвищення пенсій особам, які мають статус дитини війни, не передбачалось, а Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»були встановлені тверді розміри надбавки до пенсії цій категорії осіб, якою й керувалось Управління ПФУ при нарахуванні та виплаті пенсії позивачеві.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем та відповідачем, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни " (надалі по тексту - Закон) від 18 листопада 2004 року, який встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачу було менше 18 років.

За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що виплата щомісячної надбавки до пенсії "дітям війни " має проводитися у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян ", згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та "Про жертви нацистських переслідувань ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн., оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент - Верховна Рада. Конституцією України не передбачено делегування парламентом своїх повноважень іншим державним органам, а останніми своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законі Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни " у зазначений період не призупинялась.

Таким чином, постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України, іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційного Суду України, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачу і здійснювалася виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 12 липня 2010 року, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( у редакції від 18 листопада 2004 року, чинній у 2010 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому у зазначений період неправомірність дій відповідача є очевидною, а порушене право позивача на отримання підвищення до пенсії в цей період підлягає поновленню.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України „Про соціальний захист дітей війни " для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держав відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИЛА:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати право ОСОБА_2 на отримання підвищення до пенсії, як дитині війни, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з 12 липня 2010 року на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 12 липня 2010 року на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 12 липня 2010 року на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням фактично сплачених сум за вказані періоди.

На постанову може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення або з моменту отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                           Федотова В.  М.