Справа № 2-29/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05.07.2011

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі:

головуючого   судді - Демиденка І.О.,

при секретарі -  Вайвалі Л.В.,

за участю представника позивача –відповідача - ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

за участю представника відповідача –позивача –ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

за участю представника третьої особи –органу опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кремеенчука Полтавської області –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області в особі ВГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та зняття з реєстрації та позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області в особі ВГІРФО Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, органу опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації та позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, за участю третіх осіб –органу опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МВ ГУМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення,суд –

                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати прибудови літ. «А1», «а1», огорожу № 2, ворота № 3 та колонку –об’єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1, літню кухню –гараж літ «М»- об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частину спільного майна, а саме: прибудови літ «А1», «а1», огорожі № 2, воріт № 3 та колонки в розмірі 15 769,7 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за належну їй Ѕ частину спільної власності подружжя, а саме: літню кухню –гараж літ. «М», в розмірі 19 262 грн..

Позивач  - ОСОБА_3, звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6, Кременчуцького МУ ГУ МВС України в Полтавській області в особі СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, в якому просить вселити його у домоволодіння № 11 по вул.. Котлова в м. Кременчуці, зобов’язати відповідачів по справі усунути перешкоди у користуванні житлом, яке належить  йому на праві приватної власності, виселити ОСОБА_8 з вищевказаного домоволодіння та зобов’язати  СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова,11 ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Позивач –ОСОБА_7, звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов’язати СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова,11 ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Позивач –ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, за участю третіх осіб –органу опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області , в якому просить  усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення її та її малолітнього сина ОСОБА_9, в домоволодіння № 11 по вул.Котлова в м. Кременчуці та зобов’язати відповідача не чинити перешкоди у вселенні її та сина у вказане домоволодіння.

Ухвалами суду від 26.10.2009 року, 01.03.2010 року, 01.03.2011 року вищевказані позови об’єднанні в одне провадження.

          Позивач –відповідач  ОСОБА_1, в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що 16 грудня 1978 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3. 15.10.2008 року на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука вказаний шлюб було розірвано. За час сумісного проживання ними спільно було набуте майно. Відповідно до чинного законодавства, дружина і чоловік мають право на розподіл майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому частки майна у спільній  сумісній власності подружжя є рівними. Так в період з 1978 року по 2008 рік ними було побудовано житловий будинок літ. «А1», вартістю 28588 грн., прибудову літ. «а1», вартістю 7083 грн., літню кухню –гараж літ. «М», вартістю 38504 грн., забор № 2, вартістю 5681 грн., ворота № 3, вартістю 3069 грн., колонку, вартістю 2888 грн.. Покращення житлового будинку та надвірних будівель за рахунок ремонту будинку, добудови приміщень до нього та будівництва інших будівель в домоволодінні, які були виконанні у вищезазначений період складають 57%. Збільшена вартість вказаного домоволодіння за рахунок його поліпшення у вказаний період на суму 85 813 грн. Вартість домоволодіння до 1978 року, тобто без урахування ремонту становила 64975 грн. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», що діяли на момент будівництва, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Таким чином, за час спільного проживання з чоловіком та його матір»ю ними були побудовані: прибудова літ. «А1», «а1», забор № 2, огорожа № 3 та колонка, всього вартістю 47 309 грн.. Виходячи з викладеного просить визнати вказані об’єкти об’єктами права спільної сумісної власності її, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та стягнути з них на її користь компенсацію за її частку у спільному майні в сумі 15 769,7 грн.. Крім того, за час шлюбу вона та ОСОБА_3 побудували літню кухню –гараж літ. «М»,яку вона просить визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнути з ОСОБА_3 компенсації за її частку у вказаному майні в сумі 19 252 грн..

          Представник позивача, ОСОБА_1 –ОСОБА_2, позов підтримав.

          Відповідач –позивач, ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що  він є власником 1/3 частини домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці, згідно договору дарування від 07.05.1988 року. У даній частині домоволодіння зареєстровані він, його колишня дружина та їхня повнолітня дочка –ОСОБА_6. Згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука шлюб з ОСОБА_1 було розірвано. Хоча він є власником зазначеної частки домоволодіння, ОСОБА_1 не дає йому можливості там проживати та користуватися своєю власністю.  На даний момент він має намір створити нову сім»ю і вважає, що проживання його дружини разом з ними є неможливим і таким , що порушує його права. Дочка, ОСОБА_6 хоча і зареєстрована у зазначеному домоволодінні, однак фактично там не проживає біля трьох років.  Протягом всього часу вона не намагалася знову оселитися за місцем своєї реєстрації, що підтверджується актом обстеження матеріально –побутових умов від 24.09.2009 року. Таким чином, на теперішній час, вона втратила право на проживання у зазначеному домоволодінні, яке належить йому на праві власності. Відповідно до вимог ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Виходячи з викладеного просить позов задовольнити, вселити його та виселити  ОСОБА_1 з домоволодіння № 11 по вул. Котлова у м. Кременчуці. Зобов’язати СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації у домоволодінні № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Позов ОСОБА_7 підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_6 заперечив. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнав лише в частині визнання літньої кухні –гаражу літ. «М»об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та  виплати ОСОБА_1 компенсації за частку, що їй належить у спільній сумісній власності подружжя в сумі 19252 грн.. Що стосується  визнання прибудови літ «А1», «а», огорожі № 2, воріт № 3 та колонки –об’єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнення з нього та ОСОБА_7 компенсації за частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності в сумі 15769,70 грн. заперечив. В обґрунтування зазначеного пояснив, що вищезазначені об’єкти будувалися лише його матір»ю та батьком, який на той момент ще був живий. Дозвіл на будівництво видавався матері. Хоча зазначені об’єкти були побудовані коли він та ОСОБА_1 проживали у домоволодінні № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці, однак на той момент домоволодіння повністю належало його матері,своєї частки у будинку вони не мали, тому здійснювали лише фізичний вклад в будівництво.

          Представник відповідача –позивача ОСОБА_4, в судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримала та пояснила,що прибудова літ «А1», «а», огорожа № 2, ворота № 3 та колонка не можуть бути об’єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 оскільки вони будувалися лише ОСОБА_7, яка брала відповідні дозволи на будівництво та безпосередньо здійснювала будівництво вказаних об’єктів, що підтверджується технічною документацією 1978 та 1985 років, а тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити. Що стосується літньої кухні –гаражу літ. «М», ОСОБА_3 визнав, що дане приміщення є спільною сумісною власністю подружжя, а тому проти стягнення компенсації за частку у вищевказаному майні не заперечує. Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 в їх задоволенні просить відмовити, оскільки ОСОБА_6 в добровільному порядку виселилася з домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці ще у 2009 році, не проживає там до цього часу та не намагалася вселитися, а тому вона втратила право користування вказаним приміщенням. Що стосується вселення її малолітнього сина, він за вказаною адресою не прописаний та ніколи не проживав, обов’язки щодо його утримання та забезпечення покладено на його батьків, а тому в цій частині позову просить відмовити.

          Позивач –відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала на адресу суду заяву, в якій свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглянути без її участі. В позові зазначила, що вона є власником 2/3 ідеальної частини домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці. Згідно договору дарування від 07.05.1988 року власником 1/3  частини є її син –ОСОБА_3. У домоволодінні зареєстровані вона, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6. ЇЇ син ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про  усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Оскільки вона теж є власником вказаного домоволодіння і вважає, що її права порушуються, просить зобов’язати СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації у домоволодінні № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

          Позивач –відповідач –ОСОБА_6 проти задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_7 заперечила. Свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що її батьку ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 07.05.1988 року належить 1/3 частина домоволодіння  з господарськими будівлями по вул. Котлова,11 в м. Кременчуці. Вона зареєстрована за даною адресою як дочка власника з дня свого народження та  мешкала у вказаному домоволодінні разом з бабусею та батьками до літа 2009 року. Після розірвання між батьками шлюбу 15.10.2008 року у неї з бабусею та батьком виникли неприязні стосунки, внаслідок яких вона була змушена переїхати на інше місце проживання. До останнього часу вона орендувала квартиру разом зі своїм співмешканцем та 12.09.2010 року народила сина. Таким чином, на даний момент вона не має матеріальної можливості мешкати окремо, власне житло у неї теж відсутнє. Малолітній дитині потрібне постійне місце реєстрації та місце проживання, а тому вона звернулася до відповідача з проханням зареєструвати народженого сина у спірному домоволодінні, однак він відмовився. За цих обставин, вона має намір переїхати проживати в домоволодіння, частина якого належить її батькові та матері. Вона не визнана такою, що втратила право користування даним будинком, разом з тим, відповідач перешкоджає її проживанню в домоволодінні. Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що вона виїхала з домоволодіння у зв’язку з неправомірною поведінкою відносно неї ОСОБА_3,який не надає їй можливості вселитися,просить усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення її та її малолітнього сина –ОСОБА_9 та зобов’язати відповідачів не чинити перешкоди у вселенні її та її сина до вказаного домоволодіння.

          Представник третьої особи –Органу опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука –ОСОБА_5 в судовому засіданні просила винести рішення на розсуд суду.

          Представники третьої особи –Кременчуцьке МУ ГУМВС України в Полтавській області в особі СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

          Суд, вислухавши позивача –ОСОБА_1, представника позивач –ОСОБА_2, відповідача –ОСОБА_3, представника відповідача –ОСОБА_4, позивача –ОСОБА_6. представника третьої особи –органу опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука –ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, позови ОСОБА_3 та ОСОБА_7 задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

          Як встановлено в судовому засіданні, з 16 грудня 1978 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. 15.10.2008 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.10.2008 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-КЕ № 047470 виданого 07.11.2008 року.

          Відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

          Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

          07.05.1988 року ОСОБА_7 подарувала а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 частину домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці. Вказаний правочин було вчинено під час перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1.

          Відповідно до ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Таким чином, 1/3 частина домоволодіння № 11 по вул. Котлова у м. Кременчуці належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.

          Згідно пояснень ОСОБА_1, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, ними та його матір»ю –ОСОБА_7 було побудовано житловий будинок літ. «А1», вартістю 28588 грн., прибудову літ. «а1», вартістю 7083 грн., забор № 2, вартістю 5681 грн., ворота № 3, вартістю 3069 грн., колонку, вартістю 2888 грн..Вказані об’єкти просить визнати їхньою спільною сумісною власністю, та виплатити їй компенсацію за її частку у вищезазначеному майні.  

          Згідно висновку експерта № П-151 від 25.05.2010 року вказані покращення житлового будинку та надвірних будівель за рахунок ремонту будинку, добудови приміщень до нього та будівництва інших будівель в домоволодінні були проведені в період з 1978 по 2008 рік.

          Проаналізувавши поетажні плани від 17.08.1978 року та від  01.10.1985 року та технічні паспорти від 29.06.1984 року та від 13.11.1985 року, суд приходить до висновку, що станом на 13.11.1985 рік об’єкти  «А1», «а», огорожа №2, ворота № 3, колонка вже існували та згідно свідоцтва про право власності № 22 від 18.03.1988 року належали ОСОБА_7 на праві власності. Крім того , згідно довідки від 07.12.1984 року саме ОСОБА_7 було надано дозвіл на їх будівництво.

          Виходячи з викладеного, та враховуючи те, що договір дарування було оформлено лише 07.05.1988 року, суд приходить до висновку, що вказані об’єкти не можуть бути об’єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки на момент оформлення договору дарування вони вже були побудовані та належали на праві власності ОСОБА_7.

          Що стосується вимог ОСОБА_1 в частині визнання літньої кухні –гаражу літ. «М»об’єктом спільної сумісної власності подружжя та виплати компенсації за її частку у вказаному майні суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки згідно матеріалів справи та пояснень сторін вказаний об’єкт нерухомого майна будувався ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за їхні спільні кошти, під час перебування їх у шлюбі.          

          Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

          За правилами ст.ст.69,70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

          Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить Ѕ частка в спільному сумісному майні подружжя, яке складається з літньої кухні –гаражу літ. «М», що розташована по вул. Котлова,11 в м. Кременчуці.

          Згідно висновку експерта № П-151 від 25.05.2011 року, вартість вищезазначеного об’єкта нерухомого майна становить 38504 грн..

          Відповідно до ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної  сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

          ОСОБА_1 проти виплати компенсації не заперечує, відповідач –ОСОБА_3 сплатити грошову компенсацію в розмірі 19252 грн. за 1\2 частину літньої кухні –гаражу літ. «М», що знаходиться по вул. Котлова 11 погодився.

          Виходячи з викладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково - визнати літню кухню –гараж літ «М», яка знаходиться за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй  Ѕ частину спільної власності подружжя –літню кухню –гараж літ. «М»,яка знаходиться за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 в розмірі 19 252 грн..В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          Що стосується позову ОСОБА_3 та ОСОБА_7 суд приходить до висновку, що їх слід задовольнити з наступних підстав.

          ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності № 22 від 18.03.1988  належить 2/3 частин, а ОСОБА_3 на підставі договору дарування від  07.05.1988 року належить 1/3 частина домоволодіння по вул. Котлова,11 в м. Кременчуці.

          Згідно довідки № 292 від 04.06.2009 року виданої ТОВ «Добробит», за вищевказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 як власник , ОСОБА_1  як колишня дружина та ОСОБА_10 як дочка власника.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 чинить ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, внаслідок чого він не має можливості проживати у вказаному домоволодінні.

          Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

          Виходячи з викладеного та враховуючи те, що ОСОБА_1 присуджено компенсацію за її частку у спільному майні, що знаходиться у спірному домоволодінні та те, що  подальше її проживання у вказаному домоволодінні чинить власникам перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід виселити з домоволодіння за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 та зняти її з реєстрації за вищевказаною адресою.

          Що стосується вимог про знаття з реєстрації ОСОБА_6 суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтовані виходячи наступного.

          ОСОБА_6 зареєстрована у спірному домоволодінні як дочка власника з 1979 року. Однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено нею особисто, відповідач –позивач виїхала з вказаного житлового будинку в добровільному порядку влітку 2009 року та не проживає за вказаною адресою до цього часу, що також підтверджується актом обстеження матеріально –побутових умов від 24.09.2009 року.

          Відповідно до ст. 71 ЖК України,  при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

          Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому засіданні.

          Виходячи з викладеного та враховуючи те, що  ОСОБА_6 не проживає за вказаною адресою понад шість місяців, суд приходить до висновку, що слід зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова,11 в м. Кременчуці.

          Відповідно до ст.16ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав ОСОБА_3 як власника домоволодіння, слід вселити його в домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці.

          Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, оскільки вона не є власником домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці та втратила право користування вищезазначеним домоволодінням у зв’язку з не проживанням там понад строки встановлені законом.

          Відповідно до ст. 156 ЖК України, за згодою власника будинку член його сім»ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім»ї. Однак, як вбачається з матеріалів справи в спірному будинку ОСОБА_6 не проживає та згоди ОСОБА_3 на  реєстрацію її неповнолітнього сина –ОСОБА_9 не надавав.

          Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,79,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 368,391 ЦК України, ст.ст. 60,61,63,68,70,71 СК України ст.ст. 71,72 ЖК України суд, -

Р І Ш И В:

           Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати літню кухню – гараж літ «М», яка знаходиться за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй  Ѕ частину спільної власності подружжя –літню кухню –гараж літ. «М»,яка знаходиться за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 в розмірі 19 252 грн..

          В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 у домоволодіння № 11 по вул. Котлова в м. Кременчуці.

          Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11.

          Зобов’язати СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

          Позов ОСОБА_7 задовольнити.

Зобов’язати СГІРФО Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку за адресою : м. Кременчук, вул. Котлова,11 ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

          В задоволенні позову ОСОБА_6 –відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ                                                                                  І.О. Демиденко