ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2011 р. Справа № 10/247-10
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівБарицької Т.Л.,
Губенко Н.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Компанії "Брістол Ком ЛЛП"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. (головуючий суддя: Тищик І.В., судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.)
на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2011 р. (суддя Кощеєв І.М.)
у справі№ 10/247-10 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомКорпорації "Кепітал Інвестментс Груп Інк"
доКомпанії "Брістол Ком ЛЛП",
третя особа-1Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради",
третя особа-2Приватне підприємство "Ферум Інвест плюс",
провитребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників
позивачаАбрамова С.Г.,
відповідачаСанжари О.,
третьої особи-1не з'явились;
третьої особи-2не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
В липні 2010 року Корпорація «Кепітал Інвестментс Груп Інк»(позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Компанії «Брістол Ком ЛЛП»(відповідача), в якому просила суд: 1) визнати за Корпорацією «Кепітал Інвестментс Груп Інк»право власності на адміністративний будинок літ. А-4, 5, перший поверх, другий поверх, третій, четвертий, тех. поверх, над літ. А-4, 5 –надбудови, під літ. А-4, 5 –підвал, цокольний поверх, антресольний поверх, балкони, загальною площею 11 397,5 кв.м., ґанки літ. а, а2, а3, а5, а6, а8, а9, а10, а11, а12; приямок літ. а1; вхід у підвал літ. а4, а7, а13; огорожі №1-17, №18-басейн, І-мостіння, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58 (далі за текстом –адміністративний будинок, об’єкт нерухомості); 2) витребувати адміністративний будинок з незаконного володіння Компанії «Брістол Ком ЛЛП»шляхом його вилучення на користь Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Корпорація «Кепітал Інвестментс Груп Інк»є законним власником спірного об’єкту нерухомості, який вона нікому не відчужувала, а Приватне підприємство «Ферум Інвест плюс»та Компанія «Брістол Ком ЛЛП»отримали у власність об’єкт нерухомості протизаконно. За твердженням позивача, відсутнє волевиявлення Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»на вчинення дій, спрямованих на відчуження об’єкта нерухомості, про що свідчить та обставина, що ніякої довіреності на ім’я громадянина України ОСОБА_7 Корпорацією «Кепітал Інвестментс Груп Інк»не видавалось та що довіреність, якою ОСОБА_7 нібито був уповноважений діяти від імені Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк», є підробленою і не може прийматися до уваги. Також позивач посилається на Постанову Вищого господарського суду України від 30.11.2009 р., якою Приватному підприємству «Ферум Інвест плюс»було відмовлено у задоволенні заяви про видачу наказу про виконання рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. по справі № 2-2009, на підставі якого Приватне підприємство «Ферум Інвест плюс»набуло право власності на спірний об’єкт нерухомості. Вказане, за думкою позивача, свідчить про те, що Приватне підприємство «Ферум інвест плюс»є особою, яка заволоділа майном без достатньої правової підстави, а тому не мала права на його відчуження. Оскільки майно вибуло з володіння Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»поза її волею, позивач вважає, що має право витребувати це майно у добросовісного набувача –Компанії «Брістол Ком ЛЛП». Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 321, 386, 387, 388 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2011 р. (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. (колегія суддів: Тищик Л.М., Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2011 р. залишено без змін.
Компанія «Брістол Ком ЛЛП», не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2011 р. і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Викладені в касаційній скарзі вимоги обґрунтовує тим, що рішення та постанова були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2011 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у складі: Козир Т.П. (головуючий суддя), судді: Прокопанич Г.К., Малетич М.М., розгляд скарги призначено на 15 червня 2011 р. на 12:10.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 р. зупинено виконання оскаржуваних рішень.
У зв’язку з перебуванням судді Малетича М.М. на лікарняному ухвалою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно з яким суддею-доповідачем у справі визначено суддю Євсікова О.О., розгляд скарги призначено на 06.07.2011 р.
У судовому засіданні, розпочатому 06.07.2011 р., оголошувалась перерва до 13.07.2011 р.
В судовому засіданні 13.07.2011 р. представником позивача подано клопотання продовжити строк розгляду справи та відкласти судове засідання для надання позивачем заяви адвоката США про офіційне тлумачення змісту законодавчих норм американського права, яке стосується наявних у справі доказів (в т. ч. афідевітів) на підтвердження підроблення довіреність, якою ОСОБА_7
Колегія суддів відхилила зазначені клопотання як необгрунтовані, в т. ч. з урахуванням повноважень касаційної інстанції та тієї обставини, що для вирішення цього спору застосовується виключно право України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає їх надуманими та необґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, натомість рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає законними та такими, що підлягають залишенню без змін.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії «Брістол Ком ЛЛП» підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, рішенням Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу, сформованого для вирішення конкретного спору, від 26.03.2009 р. у справі № 2-2009 було задоволено позовну заяву ПП «Ферум Інвест плюс»до Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»–визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, укладений 19.01.2009 р. між Корпорацією «Кепітал Інвестментс Груп Інк»та ПП «Ферум Інвест плюс», та визнано за ПП «Ферум інвест плюс»право власності на зазначене нерухоме майно.
У березні 2009 року ПП «Ферум інвест плюс» звернулось до господарського суду Херсонської області з заявою до Корпорації «Кепітал інвестментс груп Інк»про приведення рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. по справі № 2-2009 до примусового виконання та видачу наказу.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.04.2009 р. у справі № 1/57-ПД-09 заяву ПП «Ферум інвест плюс»про примусове виконання рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. задоволено –видано ПП «Ферум інвест плюс»по вирішеним третейським судом питанням, наступні накази:
– про зобов’язання КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради»(далі за текстом –КП «ДМБТІ») зареєструвати за ПП «Ферум інвест плюс»право власності на адміністративний будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 58;
– про вилучення з незаконного володіння Корпорації «Кепітал інвестментс груп Інк»та передання у володіння ПП «Ферум інвест плюс»адміністративного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 58, а також про усунення перешкод в користуванні ПП «Ферум інвест плюс»зазначеним нерухомим майном шляхом надання представникам, працівникам ПП «Ферум інвест плюс»безперешкодного доступу в зазначені приміщення, з правом звільнення приміщень від сторонніх осіб та недопущення в подальшому сторонніх осіб в приміщення з метою неправомірного заволодіння майном, в тому числі із залученням на договірній основі послуг сторонніх охоронних організацій.
На підставі рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. та ухвали й наказів господарського суду Херсонської області по справі № 1/57-ПД-09, ПП «Ферум Інвест плюс»звернулось до КП «ДМБТІ»за реєстрацією права власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
КП «ДМБТІ»було відмовлено в проведенні реєстрації, після чого ПП «Ферум Інвест плюс»звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій КП «ДМБТІ»неправомірними та зобов’язання вчинити дії по реєстрації права власності на об’єкт нерухомості.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 р. у справі № 2а-11005/09/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010, було визнано дії КП «ДМБТІ»неправомірними та зобов’язано зареєструвати за ПП «Ферум інвест плюс»об’єкт нерухомості.
На виконання вказаної постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 р. КП «ДМБТІ»18.09.2009 р. здійснило реєстрацію права власності на спірний об’єкт нерухомості за ПП «Ферум Інвест плюс».
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р. № 2а-11005/09/2170 заяву Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»про перегляд постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 р. за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Зважаючи на це, колегія судів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р. у праві № 2а-11005/09/2170, якою нібито було задоволено заяву позивача про перегляд постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 за нововиявленими обставинами та скасовано дану постанову.
Таким чином, на підставі рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. у справі № 2-2009, постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 р. та ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 у справі № 2а-11005/09/2170 (вказаною ухвалою було внесено виправлення до резолютивної частини постанови від 29.07.2009), за ПП «Ферум Інвест плюс»було зареєстровано право власності на спірний об’єкт нерухомості.
ПП «Ферум Інвест плюс», реалізуючи своє право на вільне розпорядження належним йому майном, 30.10.2009 р. продало вищезазначений об’єкт нерухомості Компанії «Брістол Ком ЛЛП» (відповідачу).
На підставі Договору купівлі-продажу від 30.10.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстр. № 6076, право власності на адміністративний будинок було зареєстровано за Компанією «Брістол Ком ЛЛП».
З огляду на вищевикладене, колегія судів зазначає, що як на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.10.2009 р., так і на час розгляду даної справи правові підстави, за якими право власності на адміністративний будинок було зареєстровано за ПП «Ферум Інвест плюс»(а саме: рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. по справі № 2-2009, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 р. та ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 у справі № 2а-11005/09/2170) були та залишаються чинними, в установленому порядку не скасованими. Отже, ПП «Ферум Інвест плюс»було законним власником відчужуваного майна та мало належні повноваження на розпорядження цим майном шляхом укладення договору купівлі-продажу з відповідачем. На момент укладення договору купівлі-продажу від 30.10.2009 р. жодних перешкод правового характеру не існувало, що дозволяє зробити висновок про добросовісність набувача об’єкту нерухомості –Компанії «Брістол Ком ЛЛП».
Пізніше, постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2009 р. у справі № 1/57-ПД-09 ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.04.2009 р. було скасовано, прийнято рішення про відмову Приватному підприємству «Ферум Інвест плюс»у задоволенні заяви про видачу наказу про виконання рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. у справі № 2-2009.
Аналізуючи зміст наведеної постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2009 р., суди попередніх інстанцій зробили висновок, що вказаною постановою визнаний незаконним та безпідставним факт набуття Приватним підприємством «Ферум інвест Плюс»права власності на об’єкт нерухомості, оскільки судове рішення, на підставі якого ПП «Ферум Інвест плюс»набуло право власності, скасовано та визнано таким, що не підлягає виконанню.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна. Відповідно до резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2009 р. Приватному підприємству «Ферум Інвест плюс»відмовлено у задоволенні заяви про видачу наказу про виконання рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. Свою позицію Вищий господарський суд України мотивував посиланням на п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Таким чином, Вищим господарським судом України був лише зроблений висновок про те, що справа, по якій прийнято рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р., не підвідомча третейським судам, а тому відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»№ 1076-VI від 05.03.2009 р. таке рішення третейського суду не підлягає примусовому виконанню.
З наведеного вбачається, що Вищий господарський суд України не переглядав рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. по суті, не надавав оцінки його законності та не аналізував, чи правомірно відбувся перехід права власності від Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк» до ПП «Ферум інвест плюс». До того ж, Вищий господарський суд України своєю постановою від 30.11.2009 р. не скасовував рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. Як вбачається з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті. Отже, позивач не був позбавлений можливості оскаржити рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. у встановленому законом порядку. Проте матеріали справи доказів такого оскарження не містять.
Зважаючи на це, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Вищим господарським судом України був встановлений факт незаконного набуття ПП «Ферум Інвест плюс»права власності на об’єкт нерухомості, а також, що рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р., на підставі якого ПП «Ферум Інвест плюс»набуло право власності, було скасовано.
Колегією суддів також встановлено, що після винесення постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2009 р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області із заявою про визнання наказів, виданих відповідно до оскарженої ухвали господарського суду Херсонської області від 06.04.2009 р., такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою господарського суду Херсонською області від 22.02.2010 р. у справі № 1/57-пд-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р., у задоволенні заяви позивача про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено. При цьому Вищий господарський суд України у мотивувальній частині своєї постанови від 03.08.2010 р. зазначив, що «06.04.2009 р. видано судові накази на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 у справі № 2-2009 за позовом ПП «Ферум Інвест Плюс»до Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.01.2009 р. Втім, на час розгляду заяви Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»щодо визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, рішення третейського суду в порядку ст. 51 Закону України «Про третейські суди»не оскаржене та не скасоване, а тому відсутні правові підстави для застосування положень частини 4 ст. 117 ГПК України».
Отже, визначення статусу рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. мало суттєве значення для правильного вирішення даної справи.
Що стосується позовних вимог в частині витребування об’єкту нерухомості з незаконного володіння Компанії «Брістол Ком ЛЛП», то позивач в їх обґрунтування посилався ст. 388 ЦК України, стверджуючи, що об’єкт нерухомості вибув з його володіння поза його волею, а тому він має право як законний власник витребувати майно у добросовісного набувача.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли висновку про доведеність відсутності волевиявлення Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»на вчинення дій, спрямованих на відчуження об’єкту нерухомості. Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, посилання позивача на ту обставину, що Компанією «Кепітал Інвестментс Груп Інк»ніколи не видавалась довіреність на ім’я ОСОБА_7, а та довіреність, якою ОСОБА_7 був уповноважений діяти від імені Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк», є підробленою, повинно бути доведено належними засобами доказування.
Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача та суду першої інстанції на постанову про порушення кримінальної справи від 26.03.2009 р., якою, зокрема, було встановлено, що Корпорацією «Кепітал Інвестментс Груп Інк»довіреність на ім’я ОСОБА_7 не видавалась, а у березні 2009 р. невстановленими особами довіреність була підроблена і 26.03.2009 р. використана в ході засідання Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України для господарського суду при вирішенні спору є обов’язковим лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
До того ж колегія суддів приймає до уваги, що кримінальна справа, порушена Постановою від 26.10.2009 р., була закрита через відсутність складу злочину, що підтверджується копією Постанови від 22.09.2010 р. про закриття кримінальної справи, яка міститься в матеріалах справи.
Щодо інших доказів, наданих позивачем в підтвердження того, що довіреність на ім’я ОСОБА_7 директором Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»не видавалась (заява директора Корпорації «Кепітал Інвестментс Груп Інк»Джеральда Піттса, показання перекладача ОСОБА_11, афідавіт нотаріуса штату Делавер ОСОБА_12, афідавіт першого заступника секретаря штату Делавер Ридарда Дж.Гейзенбергера), то колегія суддів не може прийняти їх до уваги в якості допустимих доказів, що підтверджують факт підробки довіреності, на підставі якої діяв ОСОБА_7, оскільки встановлення факту злочинних дій є виключною компетенцією відповідних правоохоронних органів, повноважних здійснювати слідчі дії. Колегія суддів також звертає увагу, що в судовому порядку довіреність не оскаржувалась та недійсною не визнавалась.
Таким чином, позивач не спростував висновку про те, що в нього була наявна воля на відчуження об’єкту нерухомості. Воля позивача на відчуження адміністративного будинку була виражена шляхом укладення з відповідачем договору купівлі-продажу від 19.01.2009 р., який був визнаний дійсним рішенням Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу, сформованого для вирішення конкретного спору від 26.03.2009 р. по справі 2-2009. Ані договір купівлі-продажу від 19.01.2009 р., ані рішення Третейського суду міжнародного комерційного арбітражу від 26.03.2009 р. позивачем оскаржені не були. Отже, перехід права власності від позивача до ПП «Ферум Інвест плюс»відбувся на підставі правочину, правомірність якого презюмується відповідно до ст. 204 ЦК України. Питання про дійсність вказаного договору купівлі-продажу розглядалось в межах окремої справи Третейським судом міжнародного комерційного арбітражу, сформованим для вирішення конкретного спору, за якою було винесене рішення, яке є чинним та в установленому порядку не скасованим. Таким чином, ПП «Ферум Інвест плюс»було законним власником об’єкту нерухомості, мало повноваження на продаж цього майна відповідачу, витребування якого від останнього, з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, є безпідставним.
При вирішенні даної справи колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує практику Верховного Суду України в аналогічних спорах. Так, в своїй Постанові від 19.01.2011 р. Верховний Суд України відзначив, що «якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача».
Наведена позиція також згадується в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», в пункті 7 якого зазначено: «якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 N 18-03-11-05/2306)».
За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
В силу вищезазначених порушень судові рішення попередніх інстанції вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Компанії «Брістол Ком ЛЛП» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. № 10/247-10 скасувати.
3. Прийняти у справі № 10/247-10 нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Головуючий суддяО.О. Євсіков
суддіТ.Л. Барицька
Н.М. Губенко