Справа № 10-148/11 04.07.2011 04.07.2011 14.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-148/2011 р. Головуюча суду 1інстанції
Категорія: запобіжний захід Миронова О.В.
Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Пісного І.М., Рудяка А.В.
за участю прокурора Волковського Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали з питань запобіжного заходу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 року, якою обрана міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області, раніше судимому 10.06.2002 р. Петрівським районним судом Кіровоградської області за ст.ст. 307 ч.2, 395 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, умовно - достроково звільненому від відбування покарання на 3 місяці 27 днів позбавлення волі 13.12.2006 р. на підставі ст. 81 КК України за постановою Вінницького районного суду від 05.12.2006 р.
обвинуваченому у вчинені злочину, передбаченого ст.185 ч. 2 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується в крадіжці 300 л. дизельного палива на суму 2925 грн. із паливного баку автомобіля «DAF 85 CF» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7, 29.05.2011 р., приблизно о півночі, в с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області.
Прийнявши таке рішення, суддя в постанові зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, має 2 непогашені судимості, не працює, що дає підстави вважати про можливість продовження ним злочинної діяльності у випадку перебування на волі.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати. Не погоджується з викладеними судом мотивами обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Вказує, що ОСОБА_4 має 2 судимості за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Проте, після звільнення ОСОБА_4 з місць позбавлення волі минуло понад 5 років, він одружився, має дитину, що свідчить про намагання ОСОБА_4 стати на шлях виправлення. Зазначає, що судом не прийнята до уваги позитивна характеристика ОСОБА_4 за місцем проживання та дані акту майнового обстеження ОСОБА_4, який має будинок, присадибну ділянку та працює на ній. Також вказує, що ОСОБА_4 вину визнав і повністю відшкодував шкоду потерпілому.
Посилаючись на вимоги ст. 150 КПК України, апелянт вважає помилковими висновки суду стосовно можливості ОСОБА_4 продовжити злочинну діяльність у разі перебування на волі.
Також зазначає, що на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у справі проведені усі слідчі дії та залишилося лише виконати вимоги ст. 218 КПК України, про що слідчий не повідомив суду.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, вивчивши матеріали судового провадження та кримінальної справи, обговоривши апеляцію, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.148,150,155 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема у виді взяття під варту, суд з’ясовує, чи є вказані в законі підстави для обрання запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа та дані, що її характеризують.
Проте, вказані вимоги закону судом належним чином не виконані.
Так, з мотивувальній частині постанови судді вбачається, що суд дійшов висновку про можливість ОСОБА_4 продовжити злочинну діяльність тому, що обвинувачений має 2 непогашені судимості і не працює.
Проте, є помилковим висновок суду про непогашену судимість ОСОБА_4 за вироком Вознесенського міського суду Миколаївської області від 22.03.2001 р., яким ОСОБА_4 засуджено за ст. 229-6 КК України 1960 р. на 1 рік позбавлення волі і який за цим вироком звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям покарання 05.02.2002 р.
Суд не дотримався положень ч. 5 ст. 90 КПК України, згідно з якими у разі вчинення особою, що відбула покарання, нового злочину до закінчення строку погашення судимості, строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин, після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин. А відповідно до ст. 11 Прикінцевих та Перехідних положень до КК України 2001 р., правила, встановлені КК України 1960 р, зокрема, щодо погашення судимості поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим кодексом, за винятком випадків, якщо цим кодексом пом’якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.
Тому, судимість ОСОБА_4 за вироком Вознесенського міського суду Миколаївської області від 22.03.2001 р. є погашеною відповідно до п. 7 ч.1 ст. 89 КК України 2001 р., оскільки покарання за останнім вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2002 р. він відбув 05.12.2006 р. і після цього минуло більше 3-х років до дня інкримінованого йому злочину за ст. 185 ч.2 КК України (29.05.2011 р.).
Не відповідає матеріалам кримінальної справи і посилання суду на те, що ОСОБА_4 не працює, оскільки згідно акту майнового обстеження від 09.06.2011 р. ОСОБА_4 працює по найму, займається господарством, має земельну ділянку та обробляє її.
Крім того, судом взагалі залишені поза увагою суттєві дані про особу обвинуваченого: наявність у нього сім’ї, малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. на утриманні та місця постійного проживання з сім’єю в АДРЕСА_1, що підтверджується приєднаними до матеріалів кримінальної справи довідками сільської ради.
Не врахована і поведінка обвинуваченого, який вину визнав і повністю відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду, про що свідчить відповідна розписка від 09.06.2011 р.
За таких обставин, враховуючи й те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, має місце постійного проживання з сім’єю, характеризується в цілому позитивно, колегія суддів вважає, що належну процесуальну поведінку може забезпечити менш сувора міра запобіжного заходу, ніж обрана судом. Тому йому необхідно обрати міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з місця постійного проживання замість взяття під варту.
На підставі викладеного постанова судді підлягає зміні, а апеляція захисника ОСОБА_3 – частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2011 р. у відношенні ОСОБА_4 змінити.
ОСОБА_4 обрати міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання замість взяття під варту.
ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
Головуюча:
Судді: