Справа № 11-286/11 05.05.2011 05.05.2011 14.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-286-2011 р . Головуюча суду 1інстанції
Категорія: ст.185 ч. 2 Малюк Т.О.
КК України Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 травня 2011 року колегія суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Гребенюк В.І., Маркової Т.О.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
законного представника неповнолітнього
засудженого – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 березня 2011 р., яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, раніше судимого цим же судом 06.10.2010 р. за ст.185 ч.2, ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік
засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.10.2010 р. і остаточно ОСОБА_4 призначено до відбуття 3 роки 6 місяця позбавлення волі.
Також вирішено питання про речовий доказ у справі.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що 04.11.2010 р., приблизно о 19 год., в м. Вознесенську Миколаївської області, з подвір’я домоволодіння АДРЕСА_1, діючи за попередньою змовою з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні якого застосовані заходи виховного характеру, таємно викрали велосипед «Азимут», вартістю 1750 грн., який належав ОСОБА_6 В подальшому викрадене потерпілому повернуто.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України. Посилається, що потерпілий ОСОБА_6 на має претензій і просив про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Зазначає, що судом не були враховані обставини, які пом’якшують покарання – вчинення злочину в неповнолітньому віці, щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З протоколу судового засідання вбачається, що, визначаючи обсяг доказів, які підлягають дослідженню, суд керувався правилами ч.3 ст. 299 КПК України, які передбачають право суду, якщо не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. В протоколі судового засідання є запис про те, що суд з’ясував, чи правильно підсудний та інші учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільна їх позиція та роз’яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Проте, незважаючи на цей запис, суд не з’ясував у неповнолітнього підсудного ОСОБА_4, чи правильно він розуміє конкретні обставини справи, пов’язані із інкримінованою йому крадіжкою майна ОСОБА_6
Зазначене рішення суд прийняв до допиту підсудного ОСОБА_4, який після оголошення обвинувального висновку вказав, що повністю визнає вину в інкримінованому йому злочині. Суд погодився з запропонованим прокурором обсягом дослідження доказів та в судовому засіданні допитав підсудного ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_6, законного представника неповнолітнього підсудного – ОСОБА_3, а також дослідив дані про особу підсудного.
Однак, підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що увечері 04.11.2010 р., був на вулиці разом із ОСОБА_7 До них приєднався ОСОБА_5, який, проходячи повз двір родичів ОСОБА_6, переплигнув через огорожу у двір, а вони із ОСОБА_7, залишилися не вулиці. На прохання ОСОБА_5 вони відчинили калитку і ОСОБА_5 викотив з двору велосипед. Стверджував, що разом із ОСОБА_7 говорили ОСОБА_5 поставити велосипед на місце, але ОСОБА_5 покотив велосипед до річки, а вони з ОСОБА_7 чекали на нього. Повернувшись, ОСОБА_5 повідомив їм, що заховав велосипед біля річки. Наступного дня ОСОБА_4 забрав цей велосипед собі та віддав його ОСОБА_8 у рахунок боргу.
Підсудний ОСОБА_4 також стверджував в судовому засіданні, що ОСОБА_5 нічого їм не казав та мовчки викотив велосипед з двору. Вказував і те, що розумів, що велосипед крадений.
Наведені показання підсудного ОСОБА_4 в судовому засіданні свідчать про те, що фактично він не визнав вину у викраденні велосипеда, а визнав лише те, що розпорядився майном, викраденим іншою особою.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 р. № 5, зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості неповнолітніх, суди при розгляді справ щодо них повинні виважено підходити до вирішення питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, і застосовувати правила ч. 3 ст. 299 КПК України, тільки переконавшись в тому, що підсудний правильно розуміє зміст фактичних обставин, які не оспорюються.
У даній справі суд не підійшов виважено до вирішення зазначеного питання, не врахував особливостей підсудного ОСОБА_4, пов’язаних з його неповнолітнім віком, та необґрунтовано застосував правила ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки фактично підсудний ОСОБА_4 оспорював вчинення інкримінованого йому злочину.
Таким чином, судом допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий ворок. Тому на підставі ст. 370 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на новий судовий розгляд.
У зв’язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів також звертає увагу на необхідність під час нового судового розгляду, дати належну юридичну оцінку діям ОСОБА_4 (у випадку, якщо буде доведена його вина) з огляду на те, що йому інкриміновано вчинення крадіжки чужого майна за попередньою змовою групою осіб з малолітньою особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Колегія суддів вважає необхідним змінити обрану судом 03.03.2011 р. ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на підписку про невиїзд з місця проживання, беручи до уваги неповнолітній вік ОСОБА_4, наявність у нього батьків, постійного місця проживання та навчання в Вознесенському аграрному професійному ліцеї.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 березня 2011 р. у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд з місця проживання, негайно звільнивши його із-під варти.
Головуюча:
Судді: