УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа    22-ц/0690/973/11  

Категорія 29

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                      Широкової Л.В.,

                         суддів                                Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

                         засідання                              Котлярчук Т.К.,

                        з участю           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Ліктрави” на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 лютого  2011  року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства „Ліктрави”, ліквідатора „АСТ „Вексель”, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,–

                                                  в с т а н о в и л а  :

          У вересні ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „Ліктрави” та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

         Позов мотивував тим, що 01 жовтня 2009 року приблизно о 18год.10 хв. на 8 км. автошляху  Житомир-Могилів-Подільський  його автомобіль зіткнувся з автомобілем „ЗІЛ” державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3  Власником зазначеного автомобіля є ЗАТ „Ліктрави”. Згідно постанови Богунського районного суду м.Житомира від 13.11.2010 року ДТП трапилося з вини ОСОБА_3.  У результаті аварії автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, розмір матеріальних збитків згідно висновку експерта становить 23865,37 грн.  Крім того, йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач визначив у 10000 грн..

       За таких обставин, позивач просив стягнути з ЗАТ „Ліктрави”, як власника джерела підвищеної небезпеки, на свою користь  у відшкодування матеріальної шкоди 23865,37 грн., всі понесені судові витрати, витрати на правову допомогу 3тис. грн. та з ОСОБА_3 -  10000 грн. моральної шкоди.

       В процесі розгляду справи судом до участі співвідповідачем  притягнутий ліквідатор  АСТ „Вексель” арбітражний керуючий ОСОБА_4(а.с.35).

        Рішенням Житомирського районного суду Житомирської обалсті  від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_2  задоволено частково. З ЗАТ „Ліктрави”  стягнуто на його користь 23865,37 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 238,65 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. З ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 2 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди.

          В апеляційній           скарзі ЗАТ „Ліктрави” рішення суду  просить  скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. Посилається на те, що у порушення вимог Закону суд не звернув уваги на те  що належним відповідачем за спричинення матеріальної шкоди є страхова компанія. Страхувальник за правилами ст. 1194 ЦК України несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

        Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

         Відповідно до  статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

        Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Послався на те, що  винним у ДТП є ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ЗАТ „Ліктрави”, у зв’язку  з чим поклав відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки,  на ЗАТ „Ліктрави”, як  працедавця.  Проте такий висновок суду є помилковим. 

         Розглядаючи справу, суд  не врахував, що за Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон)  від  1 липня  2004 року, цивільна відповідальність ЗАТ „Ліктрави” на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом є зазначений автомобіль „ЗІЛ” державний номер НОМЕР_1 .

        Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є АСТ “Вексель”, забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.   

      Статтею 3 Закону передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих унаслідок  дорожньо-транспортної пригоди та захисту  майнових інтересів страхувальників.   

      Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).   

       У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового  випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому  цим Законом порядку  оцінену шкоду, яка була  заподіяна у результаті  дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну  третьої особи.   

      За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається  страховик.   

    Суд першої інстанції  на зазначені вимоги закону уваги не звернув  та не дав  належної оцінки поясненням відповідача про те, що саме страховик має  відшкодовувати цю шкоду.

         Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив  рішення  про стягнення матеріальної шкоди з порушенням  застосування норм матеріального права,  колегія суддів, вважає за необхідне,  постановлене судове  рішення     скасувати та постановити нове рішення про відмову  в позові про стягнення матеріальної шкоди.  

      Крім того, суд помилково притягнув до  участі  у справі  ліквідатора АСТ „Вексель” арбітражного керуючого ОСОБА_4 як  співвідповідача, оскільки  належним відповідачем могло бути саме АСТ „Вексель”, яке, як вбачається з матеріалів справи, є банкрутом та проходить ліквідаційну процедуру.

       З матеріалів справи вбачається, що позивач до страховика не звертався і позовних вимог до нього не пред'являв.

         При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до належного відповідача за захистом свого порушеного права на стягнення матеріальної шкоди у наслідок ДТП.

      Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно поклав цей обов'язок на ОСОБА_3, оскільки договором страхування не передбачено відшкодування моральної шкоди третім особам.

    Розмір моральної шкоди також визначений судом правильно, відповідає обсягу моральних страждань і не суперечить засадам розумності та виваженості.

         У зв’язку з чим рішення суду в частині стягнення моральної шкоди є законним і обґрунтованим підстав для його скасування не має.

          Враховуючи, що  рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди скасовано, на підставі статті 88 ЦПК України,  підлягає  зміні розподіл судових витрат. З ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2  підлягають стягненню судові витрати у розмірі 37,00  грн. на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи,  та 8 грн. 50 коп. судового збору, а усього 45 грн. 50 коп.   

         В решті   рішення суду  слід залишити без змін.

         Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304,307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів , -             

                                В и р і ш и л а:                                                         

             Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Ліктрави”, задовольнити частково.   

            Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від  15 лютого 2011  року в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати, в  цій частині ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2  до ЗАТ „Ліктрави” про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

          Рішення  в частині стягнення судових витрат змінити, стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2   судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп.

         В решті   рішення залишити  без змін.

        Рішення  може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий                                                          Судді