30.06.2011

Справа 2-2065/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06. 2011 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Зал Т.І.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа управління державного майна Маріупольської міської ради про визнання  свідоцтва на право власності на житло недійсним,  

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів, вказавши, що  з 1970 р. вона проживає у квартирі АДРЕСА_1. У 1983 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та у 1984 р. зареєструвала його у своєї квартирі, яка на той момент відносилась до державного жилого фонду. Відповідач наполягав на приватизації квартири, і вона 26.12.1997 р. її приватизувала та в приватизацію включила відповідача. Водночас після приватизації ставлення відповідача до неї різко змінилося, стосунки між ними погіршилися, і у квітні 1998 р. він покинув її, у травні виписався з квартири, а 24.07.1998 р. шлюб між ними був розірваний. Вважає, що з боку відповідача шлюб з нею був зареєстрований  в корисних цілях для схилення її до приватизації квартири за його участю, тому вона, уточнивши свої вимоги, просить визнати приватизацію такою, що порушує її права, та визнати свідоцтво про право власності на житло недійсним, оскільки вона включила у приватизацію квартири відповідача ОСОБА_2 під впливом помилки.

Суд розглянув справу у відсутності відповідачів та представника  третьої особи управління державного майна Маріупольської міської ради за їхніми заявами.

Суд, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в квартира АДРЕСА_1 в результаті її приватизації 26.12.1997 р.  належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.12).  

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з зазначеної норми, суд вважає можливим прийняти визнання відповідачами позову та задовольнити його.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира була надана матері позивачки ОСОБА_4 та її сину ОСОБА_3 (а.с.8). Шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений в 1984 р., а розірваний 07.12.1998 р. Спірна квартира приватизована 26.12.1997 р.  

Суд розцінює визнання відповідачем ОСОБА_2 позову як згоду з твердженням позивачки, що вона корисну поведінку відповідача розцінила як його добре ставлення до неї, і під впливом помилки вирішила включити ОСОБА_2 у приватизацію своєї квартири.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 229 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа управління державного майна Маріупольської міської ради, про визнання  свідоцтва на право власності на житло недійсним  задовольнити.

Визнати свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане управлінням міського майна Маріупольської міської ради на ім’я  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 26.12.1997 р. № 5012/п, недійсним.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після його проголошення.  

Суддя                                                                                       Богуславська І.А.