донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.09.2006 р.                                                                                    справа №18/226

 

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

Головуючого:

Калантай М.В.

 

суддів

Кондратьєвої С.І.

 

Старовойтової Г.Я

 

при секретарі:                      Абдулазізовій О.Д

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства “Східвуглеком” м. Димитрів

 

на постанову господарського суду

Донецької області

 

від	30.06.2006 року

 

у справі

18/226

 

за позовом

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

 

до	Приватного підприємства “Східвуглеком” м. Димитров

 

про	Стягнення штрафних санкцій в розмірі 3471,53 грн.

 

За участю  представників сторін :

 

Від позивача :

Не з'явився

 

Від відповідача:

Не з'явився

Постановою господарського суду Донецької області від 30.06.2006 року у справі              №18/226 (суддя Овсяннікова О.В.)  задоволено позов Донецького обласного відділення  Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства “Східвуглеком” м. Димитров про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3415 грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році та 56,53 грн. за прострочку сплати штрафних санкцій.

Вказані суми стягнено з відповідача на користь Донецького обласного відділення  Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, а також стягнуті витрати у розмірі        118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова господарського суду мотивована доведеністю позивачем вини відповідача в нестворенні робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач, Приватне підприємство “Східвуглеком” м. Димитров,  не погоджуючись з постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою, так як вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати. 

За твердженням заявника апеляційної скарги підприємство дізнається про дотримання чи недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів тільки по закінченню поточного року. Також заявник вказує на відсутність своєї вини в незабезпеченні працевлаштування інвалідів.

Позивач, Донецьке обласне відділення  Фонду соціального захисту інвалідів                м. Донецьк,  проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою і тому такою, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно  до копії Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі №10-ПІ, яка наявна в матеріалах справи, середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб. Чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до чотиривідсоткового нормативу, у 2005 році становила 1 особу, у той час коли у звітному періоді відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2005 році складала 6830 грн. У звітному періоді  одне робоче місце для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом відповідачем створено не було. Матеріали справи не містять копій звітів Форми №3-ПН, які відповідач повинен був на протязі 2005 року  надавати до державної служби зайнятості. Крім того, відповідачем не було вжито інших заходів, які передбачені чинним законодавством, для створення робочих місць для інвалідів.

Частиною першою статті 18 Закону обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства України, судова колегія дійшла висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Отже, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства нестворення відповідачем робочого місця інваліда та неповідомлення органів працевлаштування, перелічених у статті 18 Закону, про наявність такої вакантної посади унеможливило направлення цими органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Окрім цього, на підставі частин 3 та 4 цієї ж статті сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їхньому розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, постанова господарського суду в частині стягнення штрафу є законною та такою, що ґрунтується на матеріалах справи.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, вказана норма не містить такого виду судових витрат, як інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому постанова суду першої інстанції в частині стягнення 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу має бути скасована.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Донецької області прийнята з порушенням норм діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а апеляційна скарга - частковому задоволенню. 

Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Східвуглеком” м. Димитров на постанову господарського суду Донецької області від 30.06.2006 року у справі №18/226 задовольнити частково.

Постанову від 30.06.2006 року господарського суду Донецької області у справі №18/226 скасувати частково.

Державному підприємству “Судовий інформаційний центр” повернути Приватному підприємству “Східвуглеком” м. Димитров 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Повний текст постанови буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дя її прийняття.                                                                                                                                                                                                             

Головуючий:          М.В.  Калантай

 

Судді:           С.І.  Кондратьєва

 

          Г.Я.  Старовойтова

 

         

 

                                                                                                                                                                                                              Надруковано: 6 примірників

                                                                                                                                                                                                              1 - у справу, 2 -сторонам у справі

                                                                                                                                                                                                              2 -ДАГС,

                                                                                                                                                                                                              1 - ГС Донецької обл.