донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.09.2006 р. справа №19/208
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Кондратьєвої С.І. |
Старовойтової Г.Я. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 17.07.2006 року |
у справі | 19/208 |
за позовом | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську |
до | Дочірнього підприємства “Донецькій облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Красноармійський автодор” м. Красноармійськ |
про | Стягнення 40636,17 грн. |
За участю представників сторін: |
від позивача: | Іванов І.Ю. –дов. від 01.08.06. |
від відповідача: | Гнатченко С.В. –дов. від 19.12.05. |
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №19/208 (суддя Дучал Н.М.) відмовлено у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську до Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Красноармійський автодор” м. Красноармійськ про стягнення 40636,17 грн. на відшкодування витрат по страхових виплатах.
Рішення господарського суду мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Позивач, Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську (надалі Фонд соціального страхування від нещасних випадків), звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105 (далі Закон №1105). На думку заявника, посилання суду першої інстанції на зазначену статтю є необґрунтованими тому, що в ній передбачені права та обов’язки роботодавця як страхувальника. У даній справі вимоги до відповідача пред’явлені не як до страхувальника, а як до власника джерела підвищеної небезпеки, винними діями якого була спричинена шкода. Крім того, позивач вважає, що відсутність у цій статті Закону №1105 обов’язку роботодавця відшкодувати завдану Відділенню шкоду не звільняє відповідача від виконання норм Цивільного Кодексу України, а саме статті 1187.
Відповідач, Дочірнє підприємство “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Красноармійський автодор” м. Красноармійськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до акту № 1 про нещасний випадок на виробництві від 21.02.2006 року, з Бондаренко І.І., дорожнім робочим Філії “Красноармійський автодор” ДП “Донецький облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток зводу та основи черепу та крововиливом під оболонки головного мозку, внаслідок чого наступила смерть. Встановлено, що Бондаренко знаходився в стані алкогольного сп’яніння, порушивши Правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих та службовців філії “Красноармійський автодор”.
Комісією, призначеною наказами територіального управління Державного нагляду охорони праці у Донецькій області від 20.09.2005 року №729, від 03.10.2005 року №770 було проведено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, про що складений акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що відбувся 13.06.2005р. о 14-15 год. у філії “Красноармійський автодор” ДП “Донецький облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”.
Комісія з повторного спеціального розслідування, розглянувши обставини і причини нещасного випадку, вивчивши дані експертиз та пояснювання свідків, прийшла до висновку, що даний нещасний випадок підлягає обліку.
Акт №1 про нещасний випадок на виробництві та акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що відбувся 13.06.2006 року о 14годині 15хвилин у філії “Красноармійський автодор” ДП “Донецький облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” підписані без заперечень членами та головою комісії.
Бондаренко Л.І., дружині загиблого, на підставі заяви, було призначено страхові виплати, відповідно до Постанови №35 від 17.03.2006 року про призначення страхових виплат Бондаренко Л.І., в результаті чого, згідно довідки про доходи, вона отримала 39960,81 грн. в березні 2006 року, 312,90 грн. в квітні 2006 року. Також позивачем сплачено 362,47грн. (0,9% від перерахованих коштів) комісійної винагороди за послуги банку.
За період березень-квітень 2006 року фактичні витрати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області, пов’язані з відшкодуванням шкоди у зв’язку зі смертю Бондаренко І.І. в результаті нещасного випадку на виробництві, склали 40636,17грн.
Філія “Красноармійський автодор” ДП “Донецький облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, як роботодавець дорожнього робочого Бондаренко І.І. , з яким стався нещасний випадок, є страхувальником від нещасного випадку, а відділення виконавчої дирекції Фонду –страховиком за цим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність у відділення виконавчої дирекції Фонду права зворотної вимоги (регресу) до роботодавця за витратами на відшкодування шкоди з виплати одноразової страхової допомоги, щомісячних страхових виплат, комісійної винагороди за послуги банку.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі Основи) передбачено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
У Преамбулі Закону №1105 вказано, що цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до статті 2 цього Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Із аналізу наведених приписів вбачається, що переважному застосуванню підлягають норми спеціального закону, тобто у даному випадку Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України”.
Статтями 3, 5 Закону №1105 передбачено, що держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Одним з принципів страхуванням від нещасного випадку є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.
У відповідності до статті 6 цього Закону суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальник та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності” працівники, які працюють на умовах трудового контракту підлягають обов’язковому соціальному страхуванню, яке здійснюється відповідно приписів статті 10 Закону №1105.
Таким чином, для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника, страхування здійснюється в безособовій формі.
Зазначене свідчить про те, що працівники відповідача є застрахованими особами.
Статтею 11 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та статтею 13 Закону №1105 встановлено, що страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.
Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України “Про охорону праці”.
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону, та інше, як це передбачено статтею 21 Закону №1105.
У відповідності до статті 25 даного Закону усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Статтею 28 Закону №1105 передбачено види страхових виплат, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, а статтею 34 цього ж Закону визначено щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди.
Не можуть буди прийняти до уваги посилання заявника апеляційної скарги на статтю 1187 Цивільного Кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до частині першій статті 52 Закону №1105, страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до законодавства.
Статтею 28 Основ передбачено, що роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства.
Згідно зі статтею 46 Закону №1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку, як це вказано у статті 47 Закону №1105.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що у частині другій статті 45 Закону №1105 викладено вичерпний перелік обов'язків роботодавця як страхувальника перед страховиком і у цій нормі не передбачено обов’язку страхувальника відшкодовувати страховику виплачені ним страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Цивільним кодексом України у статті 1 встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, господарський суд правомірно вказав на те, що можливість застосування норм Цивільного кодексу до відносин за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виключається, оскільки відносини не є цивільно-правовими.
У чинному законодавстві України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування немає посилання на норми Цивільного кодексу, зокрема, у контексті права страховика на зворотну вимогу до винної в настанні страхового випадку особи, оскільки в Україні створена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на засадах відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийнятих відповідно до цих Основ законів, включаючи Закон № 1105, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, діюче законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачає відшкодування страхувальником витрат на страхові виплати, а норми Цивільного кодексу не застосовуються до відносин суб’єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що відповідно до статті 26 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом. Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.
А відтак, роботодавцями мають бути відшкодовані збитки, не пов’язані з виплатою цільовим страховим фондом страхових виплат та інших витрат на відшкодування шкоди його потерпілому працівникові у разі настання страхового випадку.
Беручи до уваги викладене, вимоги позивача є необґрунтованими та правомірно залишені без задоволені господарським судом Донецької області.
За результатами розгляду матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №19/208 залишити без задоволення.
Рішення від 17.07.2006 року господарського суду Донецької області у справі №19/208 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку .
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Кондратьєва С.І.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу, 2 –сторонам у справі;
1 –ГС Донецької області; 2 –ДАГС.