ПОСТАНОВА

справа № 2a- 1719/09

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2009 року Калінінський районний суд м. Донецька У складі головуючого судді М.М.Федорчук

При секретарі А.В.Болховій

За участю позивача За відсутності представника відповідача

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності,

ВСТАНОВИВ

27.04.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії, починаючи з 1.04.2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на підставі медичної довідки йому встановлена 2 група інвалідності, та видано посвідчення, що він є постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, що дає підставу для отримання пільг у тому числі і пенсії. Оскільки пенсія основна та додаткова виплачувалася йому в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не повинна бути нижче 8-ти пенсій за віком та додаткова пенсія для інвалідів 2-ї групи у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, він звернувся до відповідача із заявою про її перерахунок, але йому у задоволенні цієї заяви було відмовлено

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення проти позову, у яких позовні вимоги повністю не визнав, просив відмовити у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати державної пенсії позивачу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою, виданою Донецькою

облдержадміністрацією (а.с. 6-9). Позивачу встановлена 11 група інвалідності із зазначенням причини -захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

26.03.2009 року позивач звернувся до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області із заявою про перерахунок пенсії йому у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 3)

9.04.2009 року заступник начальника УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області листом № 105/г-10-01-04 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку, посилаючись при цьому на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та від 28.05.2008 року № 530 (а.с. 4).

Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. З ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії, та ці зазначені норми Закону розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга цієї статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3, 0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 року, прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність установлено у розмірах, що діяли на грудень 2008 року - у 498 гривен.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 11 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частини третя та четверта ст. 45 цього Закону замінені чотирма частинами такого змісту:

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по ІІІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Таким чином, для позивача як інваліда 11 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав правомірність своїх дій, при відмові позивачу у проведенні перерахунку його пенсії (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позиція відповідача ґрунтується на положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, та на постановах Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які не підтверджують доводи представника відповідача стосовно того, що нею визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Обгрунтування відповідачем своєї позиції спростовується приписами пункту 1, 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною З статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, З, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „Кечко проти України".

Також, згідно ч.1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 p., рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2009 року.

Суд прийшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійснений саме з 01.04.2009 року, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у відповідності до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки судом встановлено, що позивач подав заяву про перерахунок основної та додаткової пенсій до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області 26.03.2009 року, що також підтверджується відповіддю управління, то такий перерахунок у відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.04.2009 року.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 p., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, задовольнити:

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1.04.2009 року із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб які втратили працездатність..

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання заяви про її апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі, з дня складання її у повному обсязі, та після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.