донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
25.09.2006 р. справа №23/158а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д. |
при секретарі: | Кондратьєвої С.І. Судова колегія призначена розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2006 року Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Дочірнього підприємства “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” Відкритого акціонерного товариства “Донбасканалбуд” м. Часів Яр |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 07.07.2006 року |
у справі | 23/158а |
за позовом | Дочірнього підприємства “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” Відкритого акціонерного товариства “Донбасканалбуд” м. Часів Яр |
до | Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську |
про | Визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені |
Від позивача: | Васьковський П.П. –дов. від 22.03.06. |
Від відповідача: | Левченко І.Л. –дов. від 22.09.06. |
Постановою від 07.07.2006 року господарського суду Донецької області у справі №23/158а (суддя М.І.Забарющий) відмовлено у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” Відкритого акціонерного товариства “Донбасканалбуд” м. Часів Яр до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську про визнання недійсним рішення №449/01-53 від 07.12.2005 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Постанова суду мотивована недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Позивач, Дочірнє підприємство “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” Відкритого акціонерного товариства “Донбасканалбуд” м. Часів Яр, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. В своїй апеляційній скарзі заявник посилається на наступне, а саме: недоїмка зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (далі - збір) в сумі 32112, 82 грн. та пеня в сумі 581,18 грн., які виникли в період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року по структурному підрозділу ВАТ “Донбасканалбуд”, який з 28.08.2001 року було реорганізовано в ДП “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” ВАТ “Донбасканалбуд”; виникнення недоїмки зі збору у зв’язку з видачею заробітної плати у різних формах; даний збір з 01.01.2001 року був недоїмкою; неправомірність застосування відповідачем норм Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058), тоді як слід було застосовувати норми законів “Про пенсійне забезпечення” (далі –Закон № 1788) та “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 400); норми Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181), відповідно до яких відповідач повинен був списати як безнадійний борг зі збору, який виник у 2000р.; пред’явлення відповідачем вимоги про стягнення недоїмки зі збору, яка виникла у 2000р., у відповідності до якої з позивача було списано суму 3333,06 грн.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську, проти доводів заявника апеляційної скарги заперечує, вважає постанову законною та обґрунтованою, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Розглянувши матеріали справи і вислухавши пояснення представників відповідачів, судова колегія встановила наступне.
Органом Пенсійного фонду була здійснена перевірка позивача щодо своєчасності перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 28.11.2003 року по 11.05.2005 року. За наслідками вказаної перевірки був складений акт №224-04/1-03 від 07.12.2005 року (далі –акт перевірки). На підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 відповідачем прийняте рішення № 449/01-53, яким до позивача застосовані санкції у вигляді штрафу на суму 1780,63 грн. та пені на суму 1698,89 грн.
У акті про результати планової перевірки позивача щодо правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування №17/04-1-03 від 20.02.2006 року (далі акт №17/04-1-03), що складений відповідачем, пунктом 7.2 зазначено, що борг зі збору в сумі 33216,13 грн. виник за період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року, а згідно з пунктом 7.3 цього акту станом на 14.05.2004 року борг зі збору становив 32112,82 грн.
Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що борг зі збору, який виник у 2000 році, не був списаний податковим органом чи відповідачем у порядку, встановленому статтею 18 Закону №2181, тому вважає, що повинен бути застосований строк позовної давності по недоїмці за збором, яка виникла у 2000 році.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 5 даного Закону передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У частині 2 даної статті сказано, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками та інше.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (стаття 1 Закону №1058).
Стосовно посилань заявника скарги на те, що до виниклої у нього недоїмки по сплаті страхових зборів органу Пенсійного фонду слід застосовувати підпункт 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до правила конкуренції правових норм, переважному застосуванню підлягають спеціальні норми перед загальними. В даному випадку спеціальними є норми пенсійного законодавства, а не податкового.
Так, пунктами 3-6 статті 18 Закону України № 1058 визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
З огляду на це, страхові внески є особливим видом загальнообов'язкового платежу, який введений окремим спеціальним законом і який не входить до системи оподаткування.
Відповідно до преамбули Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальними законом з питань оподаткування.
Отже цей Закон повинен відповідати принципам закладеним у Законі України “Про систему оподаткування”. Стаття 18 Закону №2181 регулює питання списання та розстрочення податкового боргу.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до Законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
Таким чином, заборгованість зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є податковим боргом, а відтак, на згадані правовідносини не поширюються норми статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім того, не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що повинен бути застосований строк позовної давності по недоїмці за збором, яка виникла у 2000 році.
Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено , що дія його поширюється на всі правовідносини зі сплати страхових внесків незалежно від часу їхнього здійснення.
Частиною 15 статті 106 Закону №1058 встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Отже, особливістю цього спеціального Закону є його зворотна дія.
З огляду на викладене, спірне рішення відповідача є правомірним та таким, що ґрунтується на приписах закону.
Таким чином, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Часів-Ярський завод “Гідрозалізобетон” Відкритого акціонерного товариства “Донбасканалбуд” м. Часів Яр на постанову господарського суду Донецької області від 07.07.2006 року у справі №23/158а залишити без задоволення.
Постанову від 07.07.2006 року господарського суду Донецької області у справі №23/158а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
С.І. Кондратьєва
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу, 2 –сторонам;
1 –ГС Донецької області; 2–ДАГС