Справа № 2-о-170/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Грушицького А.І.,

народних засідателів Головатої В.С., Федоренко Н.Г.,

за участю секретаря Шилової О.М.,

представника заявника Димшиц В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою лікаря-психіатра про продовження госпіталізації ОСОБА_2 у примусовому порядку,

встановив:

17 травня 2011 року лікар-психіатр Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 Островик В.В. звернувся в суд із заявою про продовження госпіталізації у примусовому порядку. Заяву мотивує тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, поступив у ВОПЛ № 1   13 травня 2011 року. Спочатку ОСОБА_2 надав добровільну згоду на лікування, а 17 травня 2011 року категорично відмовився від лікування, наполягав на негайній виписці.

ОСОБА_2 перебуває на обліку у ВОПЛ з 29 листопада 2007 року, вперше лікувався з 28 листопада 2007 року по 3 грудня 2007 року з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу. В клінічній картині відмічалась маячна симптоматика. Повторно лікувався в лікарні з 12 січня 2010 року по 18 січня 2010 року з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу.

Дана госпіталізація пов’язана з погіршенням психічного стану: став збудженим, напруженим, не спав вночі, агресивний по відношенню до рідних. Напередодні госпіталізації в стані вираженого психомоторного збудження повибивав вікна в хаті, вивихнув матері руку, вигнав батьків з хати, кидався на сусідів з сокирою. В супроводі працівників міліції був госпіталізований до лікарні.

При огляді у відділенні збуджений, негативістичний, агресивний до оточуючих, інструкції не виконує. Мислення розірване. Вигукує розірвані фрази. Не критичний. Надав добровільну згоду на лікування.

Надалі, 17 травня 2011 року категорично відмовився від продовження госпіталізації, наполягає на виписці.

За висновком комісії лікарів-психіатрів від 17 травня 2011 року встановлено, що хворий продовжує страждати на тяжкий психічний розлад у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу, який позбавляє хворого ОСОБА_2 у здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, внаслідок якого він вчиняв та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих. Оскільки необхідності лікування не усвідомлює і згоди на продовження госпіталізації не надає –потребує продовження госпіталізації у примусовому порядку.  

В судовому засіданні представник заявника Димшиц В.Л. заяву підтримала.

Заслухавши пояснення представника заявника, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, поступив у ВОПЛ № 1   13 травня 2011 року. Спочатку ОСОБА_2 надав добровільну згоду на лікування, а 17 травня 2011 року відмовився від лікування, наполягав на негайній виписці.

ОСОБА_2 перебуває на обліку у ВОПЛ з 29 листопада 2007 року, вперше лікувався з 28 листопада 2007 року по 3 грудня 2007 року з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу. В клінічній картині відмічалась маячна симптоматика. Повторно лікувався в лікарні з 12 січня 2010 року  по 18 січня 2010 року з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу.

За висновком комісії лікарів-психіатрів від 17 травня 2011 року встановлено, що хворий продовжує страждати на тяжкий психічний розлад у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу, який позбавляє хворого ОСОБА_2 у здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, внаслідок якого він вчиняв та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих. Оскільки необхідності лікування не усвідомлює і згоди на продовження госпіталізації не надає –потребує продовження госпіталізації у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» у разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.  

З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 на даний час не виявляє реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку оточуючих, його стан нормалізувався.

Висновок комісії лікарів-психіатрів від 17 травня 2011 року суд оцінює критично, оскільки з моменту його складення минув певний час. Доказів того, що стан психічного здоров’я ОСОБА_2 на даний час є таким, що виникає необхідність в його госпіталізації у  примусовому порядку заявником не подано.

Крім того, ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців, а ОСОБА_2 був госпіталізований менше одного місяця тому.

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст.  279, 281, 282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 14, 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» , суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви лікаря-психіатра про продовження госпіталізації ОСОБА_2 у примусовому порядку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

Народні засідателі