РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-1050/07
5 червня 2007 року Київський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Андрєєвої О.М. , при секретарі - Дзюбі А.Л., з участю представника позивача - Мішиної Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на жилу площу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право на жилу площу вАДРЕСА_1 (а.с. 4), посилаючись на те, що зазначений гуртожиток знаходиться на балансі позивача. Відповідач в зазначеному гуртожитку проживав та був зареєстрований, але з грудня 2003 року та по теперішній час він фактично за даною адресою не проживає без поважних причин, про що співробітниками ЖЕКу № 5 були складені акти. Тому позивач просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на жиле приміщення внаслідок відсутності понад встановлені строки з підстав ст. 71 ЖК України.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснила також, що відповідач вселився і проживав у спірному гуртожитку на підставі ордерів - первісно на зайняття койко-місця, а 12 лютого 2003 року йому був виданий ордер на зайняття кімнати № 14 гуртожитку. Але з грудня 2003 року відповідач у гуртожитку не проживає з власної ініціативи, вселив до спірної кімнати сторонніх осіб, не виконує обов'язки наймача жилого приміщення, має заборгованість з оплати за користування житлом та комунальними послугами в гуртожитку, при цьому необгрунтовано зберігає за собою вказане жиле приміщення, не використовуючи його за прямим призначенням для власного постійного проживання.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову та стверджував, що в 2001 році вселився до спірного гуртожитку в кімнату № 14 в зв'язку з трудовими стосунками з ВАТ «Точмаш», якому тоді належав гуртожиток. Після передання гуртожитку в комунальну власність йому був виданий ордер на зайняття спірної кімнати, тому він продовживав проживати і до теперішнього часу постійно проживає в гуртожитку. Був відсутнім в гуртожитку нетривалий час, коли інколи на тиждень їздив до своїх батьків в м. Гірник Донецької області. Крім того, кілька разів на місяць він ночує не в гуртожитку, а у своєї дівчини. В спірній кімнаті знаходяться усі його речі: ком'ютер, одяг, предмети гігієни. Нікому з інших осіб він кімнату не здавав, плату за користування жилою площею регулярно вносить, але визнав, що має заборгованість за оплату опалювання в сумі біля 1000 гривень.
Суд, заслухавши показання сторін, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що АДРЕСА_1 є гуртожитком та перебуває на балансі комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька». Зазначені обставини крім показань всіх сторін підтверджуються довідкою КП «СЕЗ Київського району м. Донецька» (а.с. 6).
Суд встановив, що ОСОБА_1 вселився та проживав у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі його заяви про поселення (а.с. 35), наказу про переоформлення койко-місця (а.с. 34) та спеціального ордеру № 204 серії 01 від 6 лютого 2003 року на зайняття жилої площі в гуртожитку (а.с, 32).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 вселився та проживав в спірній кімнаті в зазначеному гуртожитку у встановленому законом порядку на підставі спеціального ордеру, уклавши
таким чином договір найму жилого приміщення в гуртожитку, в зв'язку з чим на нього було відкрито особовий рахунок на кімнату № 14 в даному гуртожитку (а.с. 5, 30).
Суд встановив, що з грудня 2003 року ОСОБА_1 з власної ініціативи покинув спірну кімнату та в ній не проживає без поважних причин. Факт непроживання ОСОБА_1 в спірній кімнаті із зазначеного часу підтверджується показаннями представника позивача, актами комісій житлових органів від 9 січня 2005 року, 5 квітня 2005 року, 7 червня 2005 року, 21 жовтня 2005 року (а.с. 9, 10, 11, 12), яких було складено начальником КП "ЖЕУ № 5" у присутності паспортиста, майстра, чергової гуртожитку та сусідів, про непроживання ОСОБА_1 у спірній кімнаті з грудня 2003 року.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка працювала та до теперішнього часу виконує обов'язки коменданта гуртожитка, свідок ОСОБА_8 - чергова гуртожитку, та свідок ОСОБА_9 - прибиральниця, - стверджували, що ОСОБА_1 з грудня 2003 року в гуртожитку не проживає, а здає спірну кімнату стороннім особам в оренду.
Не довіряти зазначеним показанням свідків та матеріалам справи у суду немає ніяких підстав, оскільки зазначені докази узгоджуються між собою, при цьому навіть свідок з боку відповідача ОСОБА_3 підтвердив, що ОСОБА_1 в спірній кімнаті не проживає з власної ініціативи, замість нього в його кімнаті в гуртожитку проживає його брат на ім'я Сергій.
Зазначені докази в своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 в спірній кімнаті в гуртожитку не проживає з грудня 2003 року з власної ініціативи без поважних причин, вселивши до кімнати іншу особу.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не надав суду достовірних достатніх доказів своїм доводам про те, що він постійно проживає в спірному гуртожитку. При цьому суд вважає неможливим при вирішенні цього спору виходити з показань свідків з боку відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки зазначені свідки мають той же статус у гуртожитку, що й сам ОСОБА_1, перебувають з ним в добрих стосунках, показання цих свідків носять заздалегідь обумовлений характер, тому суд вважає, що зазначені свідки дали показання про проживання ОСОБА_1 в гуртожитку в якості послуги для збереження за ним права на жилу площу. Крім того, заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що зазначені особи самі здають кімнати в оренду, в зв'язку з чим між ними існує кругова порука.
За таких обставин суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 залишив спірну кімнату з власної ініціативи та без поважних причин в ній не проживає з грудня 2003 року, тобто більше шости місяців.
Оскільки суд встановив, що між КП "Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька" (наймодавцем) та ОСОБА_1 (наймачем) був укладений договір найму жилого приміщення з обмеженнями, пов'язаними із статусом гуртожитку, суд вважає, що за відсутності наймача в спірному гуртожитку більше шости місяців без поважних причин він має бути визнаний таким, що втратив право на жилу площу в гуртожитку з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України. Тому суд вважає позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на жилу площу в спірній кімнаті в гуртожитку, законними, обгрунтованими та вважає необхідним цей позов задовольнити.
На підставі викладеного, ст. ст. 71, 191 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на жилу площу задовольнити.
ОСОБА_1 визнати таким, що втратив право на жилу площу в кімнаті №14 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: