ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 червня 2011 року справа № 5020-523/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99058)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій»

(вул. Вакуленчука, 29, м. Севастополь, 99053)

про стягнення 556,73 грн., у тому числі: 483,40 грн. –основний борг, 4,04 грн. –3% річних, 20,95 грн. –пеня, 48,34 грн. –10% штраф,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_2, довіреність №1 від 04.01.2011;   

відповідача  – не з’явився;

третьої особи –ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.05.2011.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій»(далі –Третя особа) про стягнення 556,73 грн., у тому числі: 483,40 грн. –основний борг, 4,04 грн. –3% річних, 20,95 грн. –пеня,  48,34 грн. –10% штраф.

Позивач з посиланням на норми статей  759, 786 Цивільного кодексу України, статей  286, 291 Господарського кодексу України та статей 18, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач не виконав зобов’язання щодо своєчасної сплати орендної плати за Договором оренди № 781 від 28.01.2009.

14.06.2011 за вх. №6292/11 від третьої особи супровідним листом за вих. №273 від 14.06.2011 надійшли письмові пояснення відносно предмету позову, згідно з якими Державний професійно-технічний навчальний заклад «Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій»вважає вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі / а.с.62/.

          Відповідач без поважних причин вимоги ухвал суду від 11.04.2011, 26.04.2011 та 02.06.2011 не виконав, у судові засідання 26.04.2011, 02.06.2011 та 20.06.2011 не з’явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (поштове повернення від 26.04.2011 /а.с.21-24/, поштове повернення від 16.05.2011 /а.с.48-51/, поштове повернення від 15.06.2011 /а.с.64-67/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

          Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача та Третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди індивідуально-визначеного (нерухомого) майна, що перебуває у державній власності № 781 (далі –Договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об’єкт нерухомого майна, а саме: вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 149 м2, розташованих на І та ІІ поверхах навчально-побутового корпусу Державного професійно-технічного навчального закладу „Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій” за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29/1, та знаходяться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу  „Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій”, вартість якого визначено згідно зі звітом про оцінку на 31.08.2008 і складає 199 625,00 грн. /а.с.7-10/.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у строк, вказаний у Договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (п.2.1 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі орендованого майна від 28.01.2009, підписаним сторонами, об’єкти оренди були передані Відповідачу  /а.с.12/.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі –Методика Розрахунку) і складає за перший базовий місяць оренди  грудень 2008 року –708,67 грн. (без ПДВ).

Додатковою угодою № 1, укладеною між сторонами 01.10.2009 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009, розмір орендної плати за базовий місяць оренди –вересень 2009 року –становить 263,41 грн. (Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.01.2011 у справі №5020-3/166).

Згідно з пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50%, щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Строк дії Договору визначений у пункті 10.1 Договору –до 28.12.2011.

Угодою від 25.01.2011 зазначений договір розірвано з 01.01.2011.

Відповідно до пункту 10.7 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 15 календарних днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Майно бажається повернутим  Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.10.8 Договору).

Актом приймання-передачі орендованого майна від 25.01.2011 орендоване майно було повернуте Орендарем Балансоутримувачу /а.с.13/.

Проте, Відповідач умови Договору виконав в неповному обсязі, орендну сплату за період  з 01.09.2010 по 31.12.2010 не оплатив, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 483,40 грн.

04.03.2011 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №11-03-00719 з проханням, у тому числі, погасити заборгованість по орендній платі /а.с.14/.

Однак заборгованість Відповідачем оплачена не була, що з’явилось підставою для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі частиною шостою статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування  майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами Договору № 781 від 28.01.2009, внесення орендної плати здійснюється до Державного бюджету та Балансоутримувачу не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За пунктом 3.11 Договору закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від зобов’язання сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, в державний бюджет та Балансоутримувачу.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.01.2011 у справі №5020-3/166 за позовом прокурору Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного професійно-технічного навчального закладу „Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 2092,38 грн., пені в сумі 834,84 грн., штрафу в сумі 209,24 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу „Севастопольське вище професійне училище засобів зв’язку та інформаційних технологій” про стягнення надмірно сплачених грошових коштів, безпідставно отриманих відповідачем за договором оренди № 781 від 28.01.2009, в сумі 672,50 грн., провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 781 від 28.01.2009 та зобов’язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити (повернути) нерухоме майно Балансоутримувачу припинено, в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2092,38 грн., пені в сумі 834,84 грн. та штрафу в сумі 209,24 грн. –у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволений повністю.

Підставою для припинення провадження у справі в частині розірвання договору оренди № 781 від 28.01.2009 та зобов’язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити (повернути) нерухоме майно Балансоутримувачу, явилося те, що під час розгляду спору, а саме 25.01.2011 сторонами досягнуто домовленості і підписано Угоду про розірвання зазначеного договору з 01.01.2011, про що зазначено у мотивувальній частині рішення.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази належного виконання зобов’язань за Договором,  заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

На підставі вищевказаного суд дійшов висновку, що заборгованість по орендній платі, яка виникла за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 у розмірі 483,40 грн., підтверджується матеріалами справи, є доведеною і обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 20,95 грн. за період з 16.10.2010 по 22.03.2011 та штраф 10% у розмірі 48,34 грн.

В силу частині другої статті  20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується в бюджет та балансоутримувачу в установленому пунктом 3.6 Договору співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що у випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість по ній складає в цілому не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості Балансоутримувачу та Орендодавцю в процентному співвідношенні, передбаченому пунктом 3.6 Договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу /а.с.15-16/, суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 20,95 грн. та штрафу в сумі 48,34 грн. також  підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 16.10.2010 по 22.03.2011               3% річних –4,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних /а.с.17/, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  3% річних в сумі 4,04 грн. такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, в сумі 556,73 грн. у тому числі: 483,40 грн. –орендна плата, 20,95 грн. – пеня, 48,34 грн. –штраф та 3% річних у розмірі 4,04 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 99058, відомості про рахунки в банківських установах в матеріалах справи відсутні) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058, на р/р 31116093700006, ОКПО 24035612, в ГУДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, одержувач –Державний бюджет Гагарінського району міста Севастополя) заборгованість в сумі 556,73 грн. (п’ятсот п’ятдесят шість грн. 73 коп.), у тому числі: 483,40 грн. –орендна плати, 20,95 грн. –пеня, 48,34 грн. –штраф  та 4,04 грн. –3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 99058, відомості про рахунки в банківських установах в матеріалах справи відсутні) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509,  код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) .

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 99058, відомості про рахунки в банківських установах в матеріалах справи відсутні) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації 22050003, код ЄДРПОУ 24035598) 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 29.06.2011