ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.07.11 р.                                                                                 Справа № 11/92                               

за позовом Приватного підприємства „Баядєра”, м. Горлівка, код ЄДРПОУ 13491057

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ІПН НОМЕР_1

             про стягнення 11920грн. 04коп.

Суддя  Соболєва С.М.

Представники:

           від позивача: ОСОБА_3 – за довіреністю від 01.06.2011р.

           від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством „Баядєра”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 9603,62грн., 3% річних в сумі 238,78грн., пені в сумі 1233,69грн. та інфляційних витрат в сумі 856,38грн.  

Заявою від 23.06.2011р. (вх. №02-41/28255) позивач зменшив суму 3% річних та пені та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 236,76грн., пеню в сумі 1223,28грн. Суму боргу у розмірі 9603,62грн та інфляційних витрат в сумі 856,38грн. просить залишити без змін. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу №762 відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9603,62грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Конверт, яким було надіслано на адресу відповідача процесуальні документи повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, в якій зазначено причину повернення: „зі спливом строку зберігання”.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд, встановив :

Між Приватним підприємством „Баядєра” (Продавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Покупець) 01 січня 2009р. було укладено договір купівлі-продажу №762, за умовами якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець прийняти й оплатити товар, у терміни, асортименті, обсягах і за ціною, погодженою сторонами і зазначеною у накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору складається із вартості товару, отриманого за всіма накладними. Ціна на товар, кількість і загальна вартість товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію, відповідно до накладних. (п.2.2. договору).

За приписами п. 5.1. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 7 днів з дня одержання товару шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, або в іншій формі й в іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно із п. 7.2. договору за неналежне виконання зобов’язань передбачених п. 5.1. договору, Покупець сплачує Продавцю пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і діючої в період прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2010р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем  04.12.2010р. було поставлено на адресу відповідача товар всього на суму 30448,44грн., що підтверджується видатковою накладною №699978 від 04.12.2010р. Дана видаткова містить найменування товару, його кількість, ціну без ПДВ та ціну з ПДВ, загальну суму накладної. Товар за даною видатковою накладною було отримано представником відповідача за довіреністю ОСОБА_4

Факт здійснення господарської операції щодо поставки товару на суму 30448,44грн. також підтверджується податковою накладною №699978 від 04.12.2010р.  

За твердженням позивача отриманий відповідачем товар був оплачений ним частково на загальну сум 20844,82грн., у зв’язку із чим за розрахунком позивача на момент звернення до суду із позовом за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 9603,62грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов’язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов’язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов’язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов’язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов’язання,  що  виникає  між  суб’єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб’єкт (зобов’язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб’єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб’єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов’язаної   сторони  виконання  її  обов’язку .

Як визначено  положеннями  526  Цивільного  кодексу  України  суб’єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб’єкти  господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

У  частині  сьомій  вказаної статті  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов’язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Відповідач свої зобов’язання за Договором купівлі-продажу №762 від 01.01.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9603,62грн., що підтверджується матеріалами справи.

 Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 9603,62грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 236,76грн. та інфляційних витрат в сумі 856,38грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 856,38грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 236,76грн. є арифметично вірними та такими, що  підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені відповідно до п. 7.2 договору у розмірі 1223,28грн., суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відтак вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1223,28грн. є арифметично вірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

        Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

        На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-                                                         

                                                                     ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Баядєра”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 9603,62грн., 3% річних в сумі 236,76грн., пені в сумі 1223,28грн. та інфляційних витрат в сумі 856,38грн., задовольнити повністю.    

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Баядєра” (84601, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, п/р №26005200903714 в Донецькій обласній філії АКБ УСБ м. Донецьк, МФО 334011, код ЄДРПОУ 13491057) борг у розмірі 9603,62грн., 3% річних в сумі 236,76грн., пеню в сумі 1223,28грн., інфляційних витрат в сумі 856,38грн, витрати по сплаті державного мита в розмірі 119,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.