Справа № 2-1496/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

22 березня 2011 року                     Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого судді                                                 Кудрявцевої Т.О.

       при секретарі                             Ханберовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, до виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, треті особи -  комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 14 м.Дніпропетровська, Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м. Дніпропетровська, орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов»язання виконати певні дії, та за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради,  про виселення та зобов»язання виконати певні дії, -

                                                             В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог  посилається на те, що з 17.04.1999 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням правління ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд»від 29.06.2006 року її чоловікові був виданий ордер на жилу площу за адресою ж/м Тополя-2АДРЕСА_1, розміром 21,5 кв.м. З липня 2006 року вона з чоловіком та донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  постійно проживали за вказаною адресою як члени його сім»ї, спільно з чоловіком несли витрати на утримання квартири, яка була їх постійним місцем проживання. В липні 2009 року ОСОБА_4 помер, але вона досі проживає з донькою в квартирі, сплачує квартирну плату та комунальні послуги. За життя її чоловік мав намір прописати її та їх доньку в цій квартирі та приватизувати її, для чого збирав необхідні документи. Весь цей час вона була прописана у квартирі АДРЕСА_2, яка належить її матері ОСОБА_5, вона не має приватної власності. 16.11.2009 року вона звернулася до начальника СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про реєстрацію її та доньки у вказаній  квартирі  за місцем їх проживання, однак  отримала відповідь про те, що в зв»язку зі смертю головного наймача для розгляду питання реєстрації їй необхідно звернутися до суду.

Позивачка просить визнати за нею та її донькою право користування жилим приміщенням квартири № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську, зобов»язати  КЖЕП № 14 переоформити на її ім »я особовий рахунок у вказаній квартирі, зобов»язати Бабушкінський  РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати її з донькою в квартирі за вказаною адресою.

КЖРЕВП Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить  виселити їх з квартири № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську без надання іншого житлового приміщення, зобов»язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації в квартирі за вказаною адресою ОСОБА_3 В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що  в однокімнатній квартирі 13 гуртожитку в будинку 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську на підставі ордеру проживав з 10.07.2006 року ОСОБА_4 29.12.2008 року в указану квартиру за договором піднайму вселився ОСОБА_3 12.07.2009 року ОСОБА_4  помер. В квартиру самовправно вселилися ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3. Правовстановлюючих документів на вселення в квартиру відповідачка не надала, звільнити квартиру відмовилася. Вона не перебуває на обліку для покращення житлових умов в Бабушкінському районі, ордер на вселення в квартиру їй не видавався, тому вона підлягає виселенню з дитиною із вказаної квартири. Крім того, в зв»язку зі смертю ОСОБА_4 договір найму квартири припинений з 17.07.2009 року і з цього часу припинений договір піднайму, укладений з ОСОБА_3  

Зазначені позовні вимоги об»єднані судом в одне провадження.

В судовому засіданні позивачка, посилаючись на обставини, викладені в позові, підтримала позовні вимоги, уточнила та просила визнати за нею та її донькою ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням квартири №   13  в будинку № 6 на ж/м Тополя-2  в м. Дніпропетровську, зобов»язати КЖЕП  № 14  відкрити особовий рахунок на її  ім »я та зобов»язати Бабушкінський  РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати  її з дитиною в квартирі за вказаною адресою.  Позовні вимоги про виселення позивачка не визнала, посилаючись на те, що у спірній квартирі вона з дитиною проживають з липня 2006 року як члени сім»ї ОСОБА_4 за   його згодою.

В судовому засіданні представники КЖЕРВП Бабушкінського району та  виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, підтримали позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 з донькою та ОСОБА_3 із спірної квартири, посилаючись на те, позивачка з дочкою самоправно, без письмового дозволу наймача, вселилися в квартиру та проживають в ній без законних підстав. Вважали не підтвердженим факт ведення позивачкою сумісного господарства з ОСОБА_4, крім того посилалися на те, що квартира виділялася одному ОСОБА_6 і позивачка з дитиною не вписані в ордер.

В судовому засіданні представник  Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області вважав позовні вимоги ОСОБА_1В обґрунтованими та заперечував проти задоволення позовних вимог про виселення, посилаючись на те, що позивачка з чоловіком ОСОБА_4 та донькою з липня 2006 року проживали однією сім»єю в квартирі за вказаною адресою, яку  ОСОБА_4 отримав за місцем роботи для своєї сім»ї.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення позовних вимог про виселення, посилаючись на те, що в спірній квартирі позивачка з дитиною та він проживають з липня 2006 року  за згодою ОСОБА_4   

В судове засідання представник відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області не з»явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав суду листа з проанням розглянути справу у його відсутність.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради вважала позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вважала, що позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 з донькою задоволенню не підлягають. Проти виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири не заперечувала.    

В судовому засіданні представник КЖЕП № 14 вважала позовні вимоги ОСОБА_1  такими, що не підлягають задоволенню. Вважала, що позовні вимоги про виселення підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,  допитавши свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд дійшов до висновку, що заявлені позивачкою  позовні  вимоги підлягають задоволенню, а позовні вимоги КЖРЕВП Бабушкінського району м. Дніпропетровська  підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.ст. 10, 60  ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.   

         Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 61 Житлового Кодексу України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 Житлового Кодексу України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч.3 цієї статті, якщо особи, зазначені в частині другої цієї статті перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати у займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач і члени його сім»ї.

У відповідності до ст. 65 Житлового Кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. У відповідності до ч.3 цієї статті, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що місце проживання –це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Відповідно до ст. 2 цього Закону, громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

У відповідності до ч.2 ст. 824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, один або кілька із цих осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.16 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року жодна дитина не може бути об»єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Статтею 12 Загальної декларації прав людини передбачено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.  

Згідно ч.3 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1  та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.04.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії  І-ЕД № 046939, виданим 17.04.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Свердловська Луганської області. Від шлюбу вони мають доньку  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії  І-ЕД № 134205, виданим 14.10.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Свердловська Луганської області.

        ОСОБА_4, який працював в Бабушкінському РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області та перебував на квартирному обліку  в виконавчому комітеті Бабушкінської районної у м.Дніпопетровську ради, на підставі  рішення правління ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд»від 29.06.2006 року  був виданий ордер № 3 серії АА  на право зайняття житлової площі в кімнаті № 13 гуртожитку на ж/м Тополя-2, буд. №6 в м.Дніпропетровську, розміром 21,5 кв.м., в якій він  зареєструвався і на його ім »я в ній був відкритий особовий рахунок.

        Зазначений будинок є комунальною власністю та знаходиться на балансі КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська.

Встановлено, що позивачка разом з чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2 з липня 2006 року постійно проживали у вказаній  спірній квартирі як члени сім»ї наймача –ОСОБА_4 та за його згодою. Вони жили однією сім»єю у вказаній квартирі, вели сумісне  сімейне господарство, разом виховували дитину та несли витрати на її утримання, вони спільно сплачували  витрати за користування спірною квартирою і комунальними послугами,за спільні кошти ремонтували квартиру. Тобто відповідно до ст.64 ЖК України позивачка набула рівних з наймачем прав і обов»язків за договором найму.  

Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зазначеною адресою з липня 2006 року в якості членів сім»ї наймача ОСОБА_4  та за його згодою підтверджується –рапортом  старшого  ДІМ Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в дніпропетровській області ОСОБА_7 від 23.11.2009 року (а.с.22 т.1); довідкою КЖЕП № 14 від 11.02.2010 року, виданою на підставі письмових пояснень свідків, про те, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 проживають в квартирі № 13 будинку №6 на ж/м Тополя-2 в м. Дніпропетровська без реєстрації (а.с.46 т.1); довідкою  КЗ освіти  середня загальноосвітня школа № 10 ім. Манжури м. Дніпропетровська про обстеження житлово-побутових умов родини учениці 4 класу ОСОБА_1Є за вказаною адресою (а.с.64 т.1); листом Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2010 року, відповідно до якого в особовій картці працівника ОСОБА_1 на момент її заповнення при прийнятті на роботу 14.02.2007 року зазначена адреса місця її реєстрації м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 2/20 та адреса місця проживання –м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, 6/13 (а.с.40 т.1); актами обстеження житлово-побутових умов  від 15.06.2010 року, складеними  спеціалістами  управління-служби у справах дітей  Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради.  

Встановлено, що ОСОБА_6 працював в Бабушкінському РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області дільничним інспектором міліції. Відповідно до п.3.5. наказу Міністерства Внутрішніх справ України  № 81 від 16.03.2007 року «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ  та попередження надзвичайних подій, пов»язаних із загибеллю й травмуванням особового складу» на керівництво ГУМВС України в Дніпропетровській області було покладено обов»язок з організації, здійснення постійного контролю за відвідуванням керівниками всіх рівнів не рідше одного разу на місяць підлеглих працівників за місцем проживання з метою з»ясування умов та способу життя, кола інтересів, взаємовідносин у сім»ях, рівня матеріального та фінансового забезпечення, соціальної захищеності, як основних складових, що впливають на морально-психологічний стан працівників, визначають можливості використання їх на службі, дають можливість прогнозувати їх дії та вчинки.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного наказу МВС України керівництвом Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з  2007 року здійснювалися щомісячні відвідування ОСОБА_4 за місцем його проживання в  квартирі №13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську, під час яких було встановлено, що  він  проживає  за вказаною адресою однією сім»єю спільно з дружиною ОСОБА_1,  донькою ОСОБА_2 та братом дружини ОСОБА_3, сім»я характеризується позитивно. Викладене підтверджується наданими суду рапортами  за період з січня по червень 2009 року та поясненнями в судовому засіданні представника Бабушкінського РВ ОСОБА_8, який був безпосереднім керівником ОСОБА_4, анкетами від імені ОСОБА_1 стосовно її думки про роботу чоловіка ОСОБА_4 в правоохоронних органах.  Будь-яких доказів в спростування даних встановлених судом обставин представниками відповідачів суду не надано.    

Проживання позивачки з чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2 однією сім»єю в квартирі за спірною адресою з липня 2006 року підтверджується допитаними в судовому засіданні свідками - сусідом ОСОБА_9,  свідком  ОСОБА_10 про те, що в 2006 році в квартирі за вказаною адресою він клеїв шпалери, клав на підлогу лінолеум і розрахунки за його роботу здійснювала позивачка; свідком ОСОБА_11, який пояснив, що в 2006 році у вказаній квартирі він робив роботи, пов»язані з заміною електропроводки і грошові кошти на необхідний матеріал та роботу йому передавала позивачка. Свідок ОСОБА_12 в суді пояснив, що в 2006 році у спірній квартирі він здійснював роботи, пов»язані з установкою сантехніки, також в травні 2009 року за проханням позивачки він ремонтував бойлер у цій квартирі і розрахунки за його роботу з ним здійснювала позивачка. Свідок ОСОБА_13 в суді пояснив, що в 2006 році він в квартирі за вказаною адресою здійснював роботи, пов»язані з установкою вхідної двері та решіток на вікна, в жовтні 2009 року за проханням позивачки він замінював замок на вхідній двері до квартири, за виконані ним роботи з ним розраховувалася позивачка. Всі перелічені  свідки пояснили суду, що під час перебування в зв»язку з виконуваними ними вказаними роботами в квартирі за вказаною адресою вони розуміли, що в цій квартирі проживає сім»я позивачки.

Свідок ОСОБА_14 в суді пояснив, що під час його сумісної роботи з ОСОБА_4 в Бабушкінському РВ йому було відомо, що він збирав необхідні документи для приватизації спірної квартири на всіх членів своєї  сім»ї, які проживали з ним в цій квартирі  - дружину ОСОБА_1 та доньку ОСОБА_12, яких він хотів в ній зареєструвати.

29.12.2008 року між ОСОБА_4 та братом позивачки ОСОБА_3 був укладений договір піднайму на 1 рік, відповідно до якого  ОСОБА_3 як піднаймач був  зареєстрований  у квартирі  № 13 будинку №6 на ж/м Тополя-2 в м. Дніпропетровська зі згоди ОСОБА_4, що підтверджується довідкою КЖЕП №14 (а.с.68).

12.07.2009 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_15 І-КИ № 287347, виданим 17.07.2009 року відділом реєстрації смерті ОСОБА_16 міського управління юстиції, в зв»язку з чим він 20.11.2009 року  був знятий з реєстрації за вказаною адресою (а.с.45). Встановлено, що після його смерті позивачка з дитиною  та ОСОБА_3 продовжують проживати у вказаній квартирі, позивачка на виконання обов»язків наймача продовжує  здійснюватися  платежі за користування спірною квартирою і комунальними послугами, що не заперечувалося в суді представниками відповідачами та підтверджується наданими квитанціями. Зазначене підтверджується рапортами СДІМ Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про щомісячне відвідування дільничного інспектора міліції ОСОБА_3 за місцем його проживання в квартирі за вказаною адресою з сестрою ОСОБА_1 та племінницею ОСОБА_2 за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року: конвертами, з яких вбачається, що позивачка отримує кореспонденцію за вказаною адресою (а.с. 27, 28, 61, 62), квитанціями про сплату нею платежів за користування квартирою та комунальними послугами (а.с. 29-34).  

16.11.2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до СГІРФО  Бабушкінському РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з заявою про її реєстрацію разом із донькою в квартирі № 13 будинку №6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровська. Листом від 17.11.2009 року її було повідомлено, що в зв»язку зі смертю головного наймача для розгляду питання реєстрації за вказаною адресою їй необхідно  звернутися до суду.

Суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на законних підставах набули право користування жилою площею у спірній квартирі і  будь-яких безспірних доказів в спростування цих  висновків представниками  відповідачів суду не надано, як і не надано доказів того, що вони  самоправно вселилися у зазначену квартиру після смерті ОСОБА_4 та були тимчасовими жильцями.

Посилання представників відповідачів на те, що позивачка була зареєстрована в квартирі матері № 20 в будинку № 2 по пр.Карла Маркса 15 в м. Дніпропетровську і знявшись 27.10.2009 року з реєстрації в ній  свідомо погіршила свої житлові  умови,  а також на те, що  у неї не має реєстрації у спірній квартирі  не можуть бути підставою для відмови позивачці у задоволенні її позовних  вимог та не можуть бути підставою для задоволення позову КЖРЕВП про її виселення з тих підстав, що вона самоправно вселилася у спірну квартиру після смерті чоловіка, оскільки судом встановлено, що позивачка з донькою проживали у цій квартирі разом з чоловіком  ОСОБА_4 як члени сім»ї наймача, що відповідає положенням  ст. 29 ЦК України та  ст. 160 СК України.

На це вказує  і Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови  №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», відповідно до якого при розгляді спорів про право користування  жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України,  свободу пересування, вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з донькою в приватизації житла участі не приймали, позивачка у власності будь-якого нерухомого майна не має (а.с.66 т.1).

Посилання представників відповідача на те, що ОСОБА_4 перебував у черзі на отримання житла сім»єю складом одна особа, а також на те, що   ОСОБА_1та ОСОБА_2 не зазначені  як члени його сім»ї в ордері, виданому на ім »я ОСОБА_4 на отримання спірної квартири, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог КЖРЕВП про їх виселення з неї, оскільки відповідачами не надано жодних доказів того, що позивачка  поселилася в спірну  квартиру  без згоди ОСОБА_4 та самоправно.

Суд вважає, що зазначені доводи представників відповідача спростовуються  змістом протоколу № 17-1 від 03.02.2006 року сумісного засідання житлово-побутової комісії, керівного та особового складу Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що при виділенні однокімнатної квартири за вказаною адресою було встановлено, що  саме інспектор групи охорони громадського порядку ОСОБА_4 в більшій мірі потребує поліпшення житла, оскільки є одруженим і має малолітню доньку. Крім того, згідно до ст. 65 ЖК України на вселення дитини до квартири зазначеної згоди наймача не потрібно і відповідно до приписів ч.3 ст.29 ЦК України  вказана квартира є її місцем проживання, оскільки судом встановлено, що в ній проживають її батьки.

Є необґрунтованим і посилання представника виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради на те, що ордер був виданий ОСОБА_4 без узгодження з районним виконкомом,  оскільки в судовому засіданні встановлено, що  дійсність цього ордеру та правомірність його видання  у судовому порядку ніким оспорена  не була і законність  його видання не є предметом розгляду у даній справі.

Суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на законних підставах набули право користування жилою площею у спірній квартирі, тому вважає за можливе задовольнити  позовні вимоги позивачки та визнати за нею та її донькою право користування жилим приміщенням квартири № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м. Дніпропетровську, зобов»язати комунальне житлово-експлуатаційне підприємство  № 14 м. Дніпропетровська відкрити особовий рахунок на ім»я ОСОБА_1 у вказаній квартирі та зобов»язати Бабушкінський  РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_2  в квартирі за вказаною адресою.  

Суд вважає, що сама по собі відсутність письмового договору найму та реєстрації у спірній квартирі не свідчать про те, що у позивачки з дитиною не виникло права користування спірною квартирою.    

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог КЖРЕВП про їх виселення із спірної квартири   з тих обставин, що вони самоправно вселилися в неї без згоди ОСОБА_4,  відсутні.

Суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги  КЖРЕВП про виселення із спірної  квартири  ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення та зняття його з реєстрації за вказаною адресою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 823 ЦК України за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом.  У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.    

Згідно до ст.97 ЖК України  після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний звільнити займане приміщення.

Зважаючи на смерть ОСОБА_4 та припинення в зв»язку з цим договору найма жилого приміщення за вказаною адресою, одночасно є  припиненим договір піднайму, укладений між ним та ОСОБА_3, тому ОСОБА_3 підлягає виселенню із спірної квартири  № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м. Дніпропетровську без надання іншого  житлового приміщення із одночасним зняттям його з реєстрації за вказаною адресою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -  

                                                 В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,  –задовольнити.

Позовні вимоги Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням квартири №   13  в будинку № 6 на ж/м Тополя-2  в м. Дніпропетровську.

Зобов»язати комунальне житлово-експлуатаційне підприємство  № 14 м. Дніпропетровська відкрити особовий рахунок на ім »я  ОСОБА_1 в квартирі № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м. Дніпропетровську.

Зобов»язати Бабушкінський  РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі № 13 в будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську.

Виселити ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення з квартири № 13 будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську.

Зобов»язати Бабушкінський  РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації  в квартирі № 13 будинку № 6 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпропетровську.

В задоволенні позовних вимог Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м. Дніпропетровська до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення   апеляційної скарги.

Суддя                                                                                Т.О. Кудрявцева