Справа №:  2-677/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                      06.07.2011        

        Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді             Бойчука П.Ю.,

за участю: секретарів                 Миронюк Т.М., Пивоварчук С.О., Рижко О.М.,

позивача                                      ОСОБА_1,

представника позивача              ОСОБА_2,

відповідача                                  ОСОБА_3

представника відповідача          ОСОБА_4,

третьої особи, яка не

заявляє самостійних

вимог щодо предмета

спору, на стороні відповідача    ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі справу за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, про розірвання договору довічного утримання, -

в с т а н о в и в:

        Ковельський міжрайонний прокурор, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.

        Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Ковельською міжрайонною прокуратурою була проведена перевірка за зверненням ОСОБА_1 з приводу порушення ОСОБА_3 умов договору довічного утримання. Перевіркою встановлено, що 26 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, згідно якого позивач передала відповідачу належну їй на праві власності квартиру в м. Ковелі по вул. Смірнова, 4. Цим же договором за згодою сторін визначено обов'язок набувача майна по наданню відчужувану довічного забезпечення. ОСОБА_1 звернулась до Ковельської міжрайонної прокуратури з заявою про намір розірвати договір довічного утримання в зв'язку з невиконанням відповідачем його умов, пояснюючи, що з січня 2001 року її, як одиноку, обслуговувала соціальний працівник ОСОБА_3, яка, згідно своїх обов'язків, купляла та приносила продукти харчування, прибирала в квартирі. 26 листопада 2010 року, після повернення з лікарні, де ОСОБА_1 перебувала з 13 по 25 листопада 2010 року, між ними був укладений договір довічного утримання. Відповідач умов цього договору належним чином не виконувала, оскільки сама часто хворіла і знаходилась в лікарні. Допомогу їй надавали працівники соціальної служби та сусіди. ОСОБА_6 цього, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ-ї групи, що також позбавляє її можливості належним чином виконувати умови укладеного договору. Таким чином позивач вважає, що в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору довічного утримання, зокрема за станом її здоров'я, він може бути розірваний на вимогу ОСОБА_1

        Позивач, покликаючись на норми чинного Цивільного кодексу України та показання свідків, які підтверджують неналежне виконання відповідачем умов договору довічного утримання, просив суд розірвати договір довічного утримання від 26 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

        В судовому засіданні представник Ковельського міжрайонного прокурора Гайдашук Д.А. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Суду пояснила, що Ковельською міжрайонною прокуратурою була проведена перевірка за зверненням ОСОБА_1 щодо неналежного виконання умов договору довічного утримання, укладеного між ними. Шляхом опитування ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 виконує умови договору неналежним чином. Однією з причин такого невиконання є стан здоров'я відповідачки, оскільки вона є інвалідом ІІІ-ї групи. Було встановлено, що за станом здоров'я вона не могла виконувати умови цього договору, в зв'язку з чим певний час ОСОБА_1 доглядала мама ОСОБА_3, що не передбачено умовами цього договору. Просила позов задовольнити повністю та розірвати зазначений вище договір довічного утримання.

        Позивач ОСОБА_1 через свій похилий вік (86 років) в судовому засіданні давала незрозумілі та суперечливі по своїй суті пояснення. Зокрема вказувала, що відповідач неналежним чином здійснювала догляд за нею, не прибирала, не купувала продукти харчування, не забезпечувала її харчуванням, тощо. Разом з тим, не заперечувала, щоб відповідач здійснювала догляд за нею при умові повернення їй правовстановлюючих документів на квартиру.

        Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнала повністю та суду пояснила, що дійсно тривалий час, будучи соціальним працівником, здійснювала догляд за ОСОБА_1 В 2010 році звільнилась навіть з роботи для здійснення кращого догляду за нею. В листопаді 2006 року ОСОБА_1 захворіла, в зв'язку з чим була госпіталізована до лікарні, де весь час вона її доглядала та була присутня біля неї. Після повернення ОСОБА_1 з лікарні, між ними було укладено договір довічного утримання, який вона виконувала належним чином. Оскільки ОСОБА_1 через хворобу не могла вставати з ліжка, вона постійно була присутня біля неї. В той час, коли відлучалась, біля ОСОБА_1 знаходилась її мати. В кінці 2010 року ОСОБА_1 одужала та почала вставати з ліжка. В цей час відносини між ними різко погіршились. ОСОБА_1 не хотіла отримувати продукти харчування від неї, виганяла з квартири, словесно ображала. Таку її поведінку відповідач пояснювала тим, що сусіди навели наклеп щодо можливих неправомірних дій з її боку по відношенню до ОСОБА_1 В зв'язку з напруженими відносинами між ними, стан здоров'я її погіршився, в зв'язку з чим була змушена стаціонарно лікуватись. Проте навіть в цей період до ОСОБА_1 постійно приходила її мати, яка приносила їй продукти харчування, однак вона від них відмовлялась. На початку лютого 2011 року ОСОБА_1 змінила замок на вхідних дверях. Після цього ОСОБА_1 взагалі не пускала її в квартиру, в зв'язку з чим вона була змушена звертатись до правоохоронних органів. Зважаючи на ситуацію, яка склалась, мала намір в добровільному порядку розірвати зазначений договір. З цією метою вона приходила до ОСОБА_1 з нотаріусом, однак вона їх вигнала, мотивуючи це тим, що звернулась до суду з позовом про розірвання договору. На даний час через те, що ОСОБА_1 змінила замок на вхідних дверях, не має змоги здійснювати належний догляд за нею. Просила в задоволенні позову відмовити, оскільки має намір налагодити з ОСОБА_1 стосунки та продовжувати доглядати її.

        Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовних вимог не визнала та додатково пояснила, що відповідач на даний час є власником квартири, в якій проживає позивач, а в зв'язку з заміною останньою замка на вхідних дверях, відповідач не має змоги наданий час здійснювати належний догляд за нею. Вказувала на те, що стан здоров'я відповідачки, зокрема наявність в неї групи інвалідності, жодним чином не свідчить про неможливість здійснювати належний догляд за ОСОБА_1 Просила в позові відмовити.

        Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_5 суду пояснила, що за проханням ОСОБА_3 вона посвідчувала договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_10 З цією метою вона виїжджала на квартиру до ОСОБА_1 для того, щоб пересвідчитись у її волі на укладення цього договору. Після розмови з нею стало відомо, що вона дійсно має намір та бажання укласти такий договір, в зв'язку з чим в офісному приміщенні було підготовлено договір. Після цього повторно приїхала до ОСОБА_1, яка його й підписала. Через деякий час до неї звернулась ОСОБА_3 з проханням розірвати зазначений договір, оскільки ОСОБА_1 не бажає, щоб вона продовжувала здійснювати її догляд. В зв'язку з тривалими та неодноразовими наполяганнями ОСОБА_3 розірвати договір, вона приїхала до ОСОБА_1 додому, однак остання відмовилась в добровільному порядку розірвати його, вказуючи при цьому на те, що бажає його розірвання лише в судовому порядку.

        Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, з'ясувавши обставини в справі та дослідивши представлені докази, прийшов до висновку, що позов безпідставний та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

        Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

        Як вбачається з договору довічного утримання, укладеного 26 листопада 2010 року між ОСОБА_1 (Відчужувач) та ОСОБА_3 (Набувач) та посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру № 46, що розташована по вул. Смірнова, 4 в м. Ковелі.

        Факт укладення зазначеного договору визнається сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а тому не підлягає доказуванню в силу вимог ст. 61 ЦК України.

        Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

        З 07 грудня 2011 року право власності на квартиру № 46, що розташована по вул. Смірнова, 4 в м. Ковелі було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 грудня 2010 року.

        Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов Договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.       

        Як вбачається із змісту зазначеного вище договору довічного утримання, обов'язок Набувача майна по наданню Відчужувачу довічного забезпечення визначений умовами цього договору, зокрема пунктом 5 цього договору. Відповідно до п. 6 цього ж договору, грошова оцінка зазначених у цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 500 грн.

        Аналізуючи передбачені п. 5 договору обов'язки відповідача щодо догляду за відповідачем та встановлені в судовому засіданні обставини, суд прийшов до таких висновків.

        Стосовно забезпечення відповідача житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у квартирі, яка відчужується, судом встановлено, що позивач після укладення договору залишилась проживати в тій же квартирі та проживає в ній і на даний час. Будь-якої плати з відповідача за проживання в квартирі позивач не стягує. Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються їх поясненнями та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6

        Стосовно другого та третього виду забезпечення –забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, забезпечення щоденним триразовим харчуванням (сніданок, обід, вечеря) суд звертає увагу на такі обставини.

        Як вбачається з п. 9 договору, він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін –у судовому порядку. Таким чином слід прийти до висновку, що одностороння відмова від договору не допускається.

        Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, підтверджується показаннями тих же свідків, на початку лютого місяця ОСОБА_1 змінила замок на вхідних дверях квартири, створивши тим самим ОСОБА_3 перешкоди у виконанні нею умов договору довічного утримання, оскільки остання не мала змоги потрапити в квартиру, забезпечити ОСОБА_1 харчуванням, не мала змоги прибрати в квартирі, тощо. ОСОБА_6 цього, ОСОБА_1 не відчиняла навіть дверей відповідачу, створюючи тим самим знову ж таки відповідні перешкоди. Зазначені обставини повністю підтверджуються копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 березня 2011 року, поясненнями відповідача, показаннями свідка ОСОБА_6

        Таким чином з моменту укладення сторонами договору (26 листопада 2011 року) та до початку чинення позивачем перешкод у виконанні умов договору (початок лютого 2011 року) минув досить незначний термін (близько двох місяців), а тому за цей період необхідність забезпечувати позивача в одязі та взутті могла й не виникнути. Тим більше, в цей період позивач тривалий час (близько одного місяця) хворіла, не піднімалась з ліжка, а тому необхідність забезпечувати її одягом та взуттям, очевидно, не виникала.

        Забезпечення відповідачем триразового харчування ОСОБА_1 повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, які показали, що відповідач постійно готувала страви для ОСОБА_1 за її побажаннями, носила їй продукти харчування та приготовлені вдома страви. Свідок ОСОБА_6 показала, що з того часу, як ОСОБА_1 поміняла замок в дверях квартири, остання почала відмовлятись приймати продукти харчування від відповідача та приготовлені нею страви.

        Дану обставину підтвердила також і свідок ОСОБА_9, яка користується квартирою ОСОБА_1 для проживання та проводить в квартирі певний період часу. Свідок показала, що відповідач готувала ОСОБА_1 страви, зокрема в той час, коли остання була хвора.

        Свідок ОСОБА_13 суду показала, що відповідач належним чином забезпечувала харчуванням ОСОБА_1, по п'ять раз на день готувала їй їсти, проте остання дуже часто відмовлялась від їжі. Зазначене підтвердила й свідок ОСОБА_14, яка була очевидцем цього в той час, коли ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні.

        Стосовно четвертого виду забезпечення –забезпечення належним медичним обслуговуванням, суд дійшов висновку, що дана умова договору виконувалась відповідачем належним чином, що підтвердили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13, яка є медичним працівником.

        Виконання відповідачем умов договору щодо здіснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг повністю підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15, які показали, що відповідач прибирала в квартирі, прала постільну білизну, виносила сміття, тощо.

        Щодо решти обов'язків відповідача, передбачених п. 5 договору довічного утримання (забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення радіо-телевізійним та телефонним зв'язком, пресою, забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів) суд зважає на викладені вище обставини щодо незначного терміну, який минув з моменту укладення договору, та вважає, що якщо ці умови й не виконувались, то в них не виникала потреба.         

        Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 в судовому засіданні підтверджували невиконання умов договору відповідачем, вказуючи при цьому, що відповідач з грудня місяця 2010 року взагалі не здійснювала догляду за ОСОБА_1, а вони допомагали останній по господарству, здійснювали покупки, приносили продукти харчування.

        Суд критично оцінює показання зазначених свідків та не приймає їх до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_12 У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених цими свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

        Окрім цього, свідок ОСОБА_7 не мешкає поряд з ОСОБА_1, проживає в іншому мікрорайоні міста; свідок ОСОБА_11, хоча й проживає в одному під'їзді з ОСОБА_1,  проте щоденно протягом тривалого часу не перебуває вдома; свідок ОСОБА_8 також проживає з ОСОБА_1 в одному під'їзді, проте висловила в судовому засіданні певну зацікавленість результатами розгляду справи. В цілому зазначені свідки не могли регулярно спостерігати взаємини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та виконання умов договору, пояснення дають, в основному, зі слів ОСОБА_1

        Суд відхиляє доводи представника позивача щодо встановленої інвалідності відповідача та неможливістю в зв'язку з цим належним чином виконувати умови договору.

        Дійсно, як вбачається з копії пенсійного посвідчення відповідача та довідки до акта огляду МСЕК, відповідачу встановлена ІІІ-тя група інвалідності по причині загального захворювання та їй протипоказані фізичні навантаження.

        Суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що дана обставина жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_3 не має змоги належним чином виконувати умови договору, оскільки відповідно до п. 2.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я № 183 від 07.04.2004 року, третя група інвалідності встановлюється при помірно вираженому обмеженні життєдіяльності, тобто особа, відносно якої встановлена ця група інвалідності, здатна виконувати певну роботу.

        Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору довічного утримання від 26 листопада 2010 року, відповідач належним чином утримувала ОСОБА_1, при цьому забезпечувала її безкоштовним проживанням, харчуванням, медичним доглядом та іншою допомогою.

        Поряд з цим, в судовому засіданні не знайшли свого належного підтвердження обставини, на які позивач та представник позивача покликались як на підставу своїх вимог, факт невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору ними не доведено, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

        Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 14, 41, 124 Конституції України, ст. 526, 744, 754-756 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 58, 59, 60, 61, 79, 88, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд –        

В И Р І Ш И В :

        В задоволенні позову Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, про розірвання договору довічного утримання – відмовити повністю.

        Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його оголошенні –протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2011 року.

Головуючий                                                                                                                       П.Ю.Бойчук