КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011                                                                                           № 41/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:             

За участю представників сторін:

Від Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області: ОСОБА_1 – за довіреністю,

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3. – за довіреністю,

від третьої особи: ОСОБА_4 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал Постач Сервіс”

на  рішення           Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 р.

у справі           № 41/71 (суддя Спичак О.М.)

за позовом           Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті

                       Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду

                       державного майна України по Київській області

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал Постач Сервіс”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача:

Державне підприємство „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца”

про                     розірвання договору № 303 від 03.04.2006 року

ВСТАНОВИВ:

   У березні 2011 року Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” про розірвання договору № 303 від 03.04.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області зазначив, що відповідач не використовує орендоване нерухоме майно з початку дії Договору, систематично не здійснює оплату орендних платежів, крім того у нерухомого майна відсутні будь-які ознаки його поточного або капітального ремонту.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2011р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що дане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що розірвання договору оренди у зв’язку з невнесенням орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця.

Крім того, апелянт стверджує, що Державне підприємство „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца” та Державна служба автомобільних доріг України перешкоджали та продовжують перешкоджати йому виконувати умови Договору, оскільки не надають дозволу на проведення капітального, поточного та інших видів ремонтів.

Також, апелянт зазначає, що застрахував орендоване майно відповідно до п. 5.5 Договору оренди, уклавши 06.07.2010р. з Відкритим акціонерним товариством „АЛЬЯНС-ГАРАНТ „Страхова компанія” договір страхування № 151-10/12-0001-10.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача: Державне підприємство „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца” надала письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2011р. - без змін.

        Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсал Постач Сервіс” (Орендар) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно адміністративна будівля, літ. А; гараж цегляний, літ. Б; кузня, літ. В; склад, літ. Г; заправка ПММ, літ. Д; теплиця № 1, літ. Ж; майстерня, літ. Н, паркан з бетонних блоків (далі –майно), площею 3 602,6 мІ, розміщене за адресою: с. Капітанівка, Києво –Святошинського р –ну, вул. Дачна, 1 –В, на першому поверсі (ах) (будинку, приміщення, будівлі), що знаходиться на балансі ДП “Лікувально –реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т. Гуца вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку 575 700,00 грн. Майно передається в оренду з метою виробничої діяльності.

У пункті 2.1 Договору сторони визначились, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання – передачі майна між орендарем та балансоутримувачем.

Як передбачено п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за січень, базовий місяць оренди – 4 968,19 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

         Згідно п. 3.3 Договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується до держаного бюджету України; 30% орендної плати балансоутримувачу.

         У п. 5.2 Договору орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 Договору він укладений строком на 364 дні, що діє з 03 квітня 2006 року до 02 квітня 2007 року включно.

Як вбачається з п. 10.6 Договору, сторони продублювали ч. 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

03.04.2006 р. по Акту приймання – передачі балансоутримувач (орендодавець) передав, а орендар прийняв в користування окреме індивідуально визначене майно: адміністративна будівля, літ. А; гараж цегляний, літ. Б; кузня, літ. В; склад, літ. Г; заправка ПММ, літ. Д; теплиця № 1, літ. Ж; майстерня, літ. Н, паркан з бетонних блоків (далі –майно), площею 3 602,6 мІ, розміщене за адресою: с. Капітанівка, Києво – Святошинського району, вул. Дачна, 1 –В (а.с. 41).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положення даної статті кореспондуються з положеннями ст.193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім цього, ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов’язань щодо сплати орендних платежів за Договором належним чином не виконує.

         Встановлені вище обставини підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва яке набрало законної сили від 23.12.2010р. по справі № 40/517 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал Постач Сервіс” на користь Державного підприємства „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца” 36 743,93 грн. заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.04.2006 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. по справі № 30/323.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Окрім зазначеного вище, згідно п.п. 5.1, 5.3, 5.4 та 5.5 Договору орендар зобов’язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення; забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню й псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, а також, застрахувати орендоване майно за вартістю згідно незалежної оцінки (Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

Як вбачається з актів обстеження нерухомого майна від 04.07.2007 р., від 05.08.2010 р. та від 07.09.2010 р., нерухоме майно, яке є предметом Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.04.2006р. взагалі не використовується орендарем з початку дії договору оренди, в тому числі з метою виробничої діяльності згідно із умовами договору оренди ( а. с. 24-29).

Крім цього, в актах зазначено, що сліди будь – якої господарської діяльності на об’єктах відсутні та крім того, майно не містить жодних невід’ємних поліпшень чи нових складових частин.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що Державне підприємство „Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца” та Державна служба автомобільних доріг України перешкоджали та продовжують перешкоджати йому виконувати умови Договору, оскільки не надають дозволу на проведення капітального, поточного та інших видів ремонтів, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу неодноразово надавалась згода на проведення ремонту та поліпшення орендованого майна, про що свідчать листи № 14-14-195 від 05.02.2007 р., № 79/1 від 17.04.2008 р., № 1/14,1-4-719/10 від 16.06.2009 р., 37 від 10.02.2009 р. (а.с. 120-123), однак відповідач з дати укладення Договору і по теперішній час не здійснив будь-яких поліпшень чи капітального ремонту.

За приписами ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” до істотних умов договору відносить положення про: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 9.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати, не виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо використання орендованого майна за призначенням, його збереження, запобігання псуванню, пошкодженню та здійснення своєчасного ремонту і страхування, є істотним порушенням умов Договору, оскільки внаслідок несплати орендних платежів позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного Договору з відповідачем, а стан орендованого майна внаслідок бездіяльності останнього значно погіршився.   

  Доводи апелянта про те, що розірвання договору оренди у зв’язку з невнесенням орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, є безпідставними, оскільки спростовуються обставинами, зазначеними вище.

Також, судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що він застрахував орендоване майно відповідно до п. 5.5 Договору оренди, уклавши 06.07.2010р. з Відкритим акціонерним товариством „АЛЬЯНС-ГАРАНТ „Страхова компанія” договір страхування № 151-10/12-0001-10, оскільки дія Договору оренди розпочалась з 03.04.2006р., а договір страхування апелянт уклав лише 06.07.2010р., крім того при винесенні судом першої інстанції оскаржуваного рішення даний договір в матеріалах справи  був відсутній.

       Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

       Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

       Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

       Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал Постач Сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 р. у справі № 41/71 залишити без задоволення.

 2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 р. у справі № 41/71 – залишити без змін.

 3. Матеріали справи № 41/71 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді