донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.09.2006 р. справа №18/484а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Ханкишиева Д.М. – за дов. від 08.09.2006р., |
від відповідача: | Петросян Г.М. - за дов. № 7223/10 від 10.08.2006р., Голосна Л.Ф. – задов. № 8360/10 від 15.09.2006р. , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Горлівська об'єднана державна податкова інспекція м.Горлівка |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 12.07.2006 року |
по справі | №18/484а |
за позовом | Державне Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика "Горлівська" м.Горлівка |
до | Державна податкова інспекція у Микитівському районі м.Горлівка |
про | визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
17.11.2004 року Державним відкритим акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ ДХК "Донбасвуглезабезпечення" м. Горлівка заявлений позов до Державної податкової інспекції у Микитівському районі м. Горлівка про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.11.2004р. № 0001072340/0 412, №0001062340/0 412, № 0000552343/0 414.
Справа порушена ухвалою суду від 22.11.2004р. (суддею Манжур В.В.).
Розпорядженням від 06.12.2004р. першого заступника голови суду справа передана на розгляд судді Овсяннікової О.В.
Ухвалою від 02.02.2005р. провадження у справі було зупинено до закінчення процедури реорганізації відповідача.
Ухвалою від 01.02.2006р. першим заступник голови суду продовжений строк розгляду справи на один місяць.
Ухвалою від 01.02.2006р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 20.02.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.
Позивачем поданий адміністративний позов в якому він просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 05.11.2004р. № 0001062340/0 411 частково на суму 139331грн.69 коп., № 0001072340/0 412 на суму 9150грн., № 0000552343/0 414 на суму 9358грн. (т.2,л.с.73-78).
Ухвалою від 20.02.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.
Розпорядженням від 28.02.2006р. першого заступника голови суду справа передана на розгляд судді Гринько С.Ю.
Ухвалою від 22.03.2006р. здійснена заміна Державної податкової інспекції у Микитівському районі м. Горлівки на її правонаступника Горлівську об’єднану державну податкову інспекцію відповідно до ст.52 КАС України.
Постановою господарського суду Донецької області від 12.07.2006р. по справі № 18/484а (суддя Гринько С.Ю.) позовні Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ ДХК "Донбасвуглезабезпечення" м. Горлівка задоволені частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Микитівському районі м. Горлівки від 05.11.2004року № 0001062340/0 411, яким визначена сума податкового зобов'язання на додану вартість із вироблених в Україні товарів частково у сумі 139331,69грн.
Визнано недійсним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р. № 0001062340/0 412, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті частини прибутку (доходу) господарських організацій в розмірі 9150,00грн.
Відмовлено у позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Микітівському районі м. Горлівка від 05.11.2004р. № 0001072340/0 414, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9358грн.
Загальний строк розгляду справи склав 1 рік 8 місяців.
Судом першої інстанції (суддя Гринько С.Ю.) адміністративна справа розглядалась з порушенням п.1 ст.122 КАС України, згідно якої адміністративна справа може бути розглянута та вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено продовження строків розгляду справи.
В матеріалах справи відсутні процесуальні документи, які б обґрунтовували підстави для продовження або зупинення процесуальних строків.
Відповідно ст.150 КАС України суд оголошує перерву у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів або в інших необхідних випадках.
У журналі судового засідання від 18.04.2006р. зазначено, що оголошується перерва до 25.05.2006р., однак не зазначено підстави за якими оголошувалась перерва у справі на строк більше одного місяця.
Розгляд адміністративної справи склав 4 місяці 22 дні.
2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з прийнятою постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 12.07.2006р. у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у позові Державним відкритим акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ ДХК "Донбасвуглезабезпечення" м. Горлівка відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду містить у собі висновки, які не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що на момент перевірки позивачем були надані податкові накладні, що заповнені з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, а саме невірно вказаний індивідуальний податковий номер, не вказана ціна продажу) на суму 3687,91 грн.
Відповідно до п. 18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. №233/2037, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця". На виконання п. 10.3 ст.10 Закону Державною податковою службою України видано лист від 04.08.99р. №11497/7/16-1120, в якому вказано, що ДПАУ були направлені вказівки щодо обов'язкового оформлення податкової накладної печаткою, зразок якої знаходиться із зразками підписів в банківській установі підприємства-продавця. Враховуючи специфіку роботи підприємств, які мають кілька структурних підрозділів (філій) в різних районах міста та області, ДПАУ вважає за можливе виготовлення окремо для кожної філії спеціальної печатку "Для податкових накладних", яка крім інших встановлених ознак мала б окремий номер, що відповідає номеру, шифру чи коду філії".
Відповідно до п.2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р, №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована платником податку та якій присвоєний індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Якщо філії та інші структурні підрозділи не мають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів, робіт, послуг, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії або структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово повідомити податковий орган по місцю його реєстрації як платника ПДВ". Листом ДПАУ від 26.1.99р. № 6666/6/16-1220-27 дається роз'яснення щодо використання печаток інших, ніж основна: „.. відповідно до пп.3.2.6 1нструкції, затвердженої МВС України від 11.01.99р. №17 та зареєстрованої в Мін'юсті Украйни 28.04.99р. №264/3557, підприємства, установи, організації, СПД можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим - відповідно до наказу, розпорядження або рішення по них виготовлення додаткових печаток з цифрами „Г „2" і т.д., а також інших, які передбачені статутом, положенням або наказом по цих підприємствах. Виходячи з вищенаведеного, податкові накладні, скріплені печатками будь-якими іншими, крім основної печатки підприємства та простої круглої печатки "Для податкових накладних", не дають права підприємству-покупцю на податковий кредит".
Посилається на те, що на час документальної перевірки були надані 14 податкових накладних від ЦЕС ВАТ "ДОЕ" на суму 60263,17 грн., які скріплені печаткою, що не відповідає вимогам ЗУ „Про податок на додану вартість" та Порядку виписки податкових накладних, а саме податкові накладні, отримані від ЦЕС ВАТ "ДОЕ", скріплені печатками "Виробнича служба збуту та обліку електроенергії та "Виробнича служба збуту", на яких відсутній код Горлівської філії "009" та позначка "Для податкових накладних". Тому, на думку відповідача, такі податкові накладні, заповнені з порушенням діючого законодавства та не можуть бути включеними до податкового кредиту. Крім того акт, що складений за результатами документальної перевірки, не містить в собі затвердження того, що податкові накладні, заповнені з порушеннями чинного законодавства, є недійсними.
Зазначає, що відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Підприємство не скористалося правом, наданим вищевказаним пунктом Закону, не зверталося з відповідною заявою, таким чином не має права на включення до податкового кредиту податкових накладних, які заповнені з порушенням діючого законодавства.
Вважає, що висновок суду, про те, що податкові накладні, які видані за печатками позивача та печаткою продавця електроенергії такого змісту: „Центральні електричні мережі ВАТ „Донецькобленерго" м. Горлівка Донецька область код 00130903. а по центру печатки –"Виробнича служба збуту та обліку електроенергії" відповідають встановленим законом вимогам і можуть слугувати підтвердженням права на податковий кредит" не відповідає обставинам справи.
Крім того, у апеляційній скарзі зазначає, що у описовій частині розділу 2 постанови господарського суду Донецької області від 12.07.20056 року міститься наступний висновок: „...позивач вправі включити витрати до складу валових з придбання за податковою накладною №391 від 31.01.2004 року на суму ПДВ 76040,61 грн. товар, який одержаний без довіреності, але оплачений в повному обсязі, тому господарський суд дійшов висновку, що податковий орган не мав підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №00010723/0 412 від 01.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток господарських товариств на дивіденди...", на підставі чого у резолютивній частині цієї постанови судом вказується: "визнати недійсним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м. Горлівка від 05.11.2004р. №0001062340/0 412.
Вважає, що цей висновок суду (як і наступна за ним вказівка в резолютивній частині щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення) не відповідає фактичним обставинам справи, так як вказані повідомлення-рішення (№00010723/0 412 від 01.11.2004 року та №0001062340/0 412 від 05.11.2004р.) ні ДПІ у Микитівському районі м. Горлівки, ні її правонаступником, Горлівською ОДПІ не приймалися.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнято з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Фахівцями відповідача була проведена планова документальна перевірка Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” м. Горлівка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складений акт № 63/23-011-1/00176503 від 04.11.2004 року (том1,л.с.12-32).
Актом перевірки (том1,л.с.12-14) встановлено, що позивач у порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) та п.2,п.3, п.18 Порядок заповнення податкової накладної”, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037 (із змінами та доповненнями) до податкового кредиту з податку на додану вартість зайво включена сума ПДВ 60263грн.20коп., згідно податкових накладних в яких невірно вказана назва та юридична адреса продавця (платника податку ВАТ “Донецькобленерго”) та які скріплені печатками виробничих служб збуту електричної енергії структурних підрозділів платника податку - ВАТ “Донецькобленерго”.
Всього підприємством у перевіряємому періоді зайво включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, які оформлені неналежним чином (відсутні дані про одиницю виміру, кількість, ціну; невірно вказані податковий номер платника податку, адреса покупця та інше) у суму 63951 грн. 08 коп.
Реєстр податкових накладних зазначений у додатку № 2 до акту перевірки (том2,л.с.39).
Також встановлено порушення позивачем п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), оскільки підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суму 76040грн.61коп. у січні 2004 року, так як відсутній факт сплати за товар, що підтверджується наявністю кредиторської заборгованості та відсутні данні про фактичне придбання та оприбуткування підприємством товарно-матеріальних цінностей згідно податкової накладної № 29 від 31.01.2004р., яка видана КВКП "Трансагентство" м. Алчевськ.
Актом перевірки також встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємством отриманий прибуток в сумі 61,0 тис.грн. в 2003 році, в т.ч. за 3 квартал-4,0тис.грн., за 4 квартал-57,0тис.грн. В Деклараціях про прибуток підприємства за 9 місяців та за 2003 рік частина чистого прибутку, що нарахована відповідно до ст.52 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" та ст.72 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" ..."державні не корпоратизовані підприємства та їх об'єднання, а також акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, в статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності в 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності в загальний фонд Державного бюджету України частину прибутку (доходу) по встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 нормативу" не відображена. Згідно вказаному порядку відрахування частини прибутку "здійснюється суб'єктами господарювання, в статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), в розмірі 15% об'єму чистого прибутку, розрахованого відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Листом № 07-3846 від 04.06.2004 р. Регіональне відділення фонду державного майна України в Донецькій області повідомляє, що рішення про приватизацію ДВАТ ЦЗФ "Горлівська" регіональним відділенням не приймалося, 100 відсотків акцій знаходяться у власності держави, з них 51% передано ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення".
Актом перевірки також встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 та п.1 ст.9 Закону України від 01,06.2000року № 1776-ІІІ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як при перевірці касової книги ДВАТ ЦЗФ "Горлівська" встановлено, що 08.12.2003р., 06.05.2004р., 17.05.2004р. підприємством реалізовано за готівкові кошти продукція невласного виробництва. Розрахунки проведені через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених у встановленому порядку, без застосування реєстратора розрахункових операцій. Всього підприємством проведено розрахункових операцій, без використання реєстратора розрахункових операцій на суму 1871грн.60коп.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.11.2004року:
№ 0001062340/0 411, яким визначена сума податкового зобов'язання на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 140578грн 10 (т.1,л.с.9);
№ 0001072340/0 412, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті частини прибутку (доходу) господарських організацій в розмірі 9150,00грн. відповідно до ст.52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" (т.1,л.с. 10);
№ 0000552343/0 414, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9358грн. відповідно до п.1 ст.17 Закону України від 01,06.2000року № 1776-Ш "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (том1,л.с.11).
Як вбачається з апеляційної скарги та пояснень представника податкового органу, відповідач оскаржує постанову суду частково щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.11.2004р. № 0001062340/0 411 у сумі 139331,69грн. та № 0001072340/0 412 у сумі 9150грн.
Згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції у порушення ст.161,163 КАС України у мотивувальній та резолютивній частинах постанови невірно вказані номери податкових повідомлень-рішень, не розглянуті позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001072340/0 412, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті частини прибутку (доходу) господарських організацій в розмірі 9150,00грн. відповідно до ст.52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", не повно з’ясовані обставини справи , що є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення відповідно до п.3 ст.198,п.1,3 ст.202 КАСУ
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Податкове повідомлення - рішення від 05.11.2004р. № 0001062340/0 411 .
5.1. Щодо доводів відповідача про те, що податкові накладні на суму 63951грн.08коп. складені з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р “Про податок на додану вартість”.
Згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р., яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.
Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження розміру податку, законом покладений на платника податку –покупця.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.
Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Норма п 7.2.1 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) є уніфікованою і має загальний характер, тобто норма цієї статті містить у собі перелік відомостей який обумовлює платникам податку –продавцям можливість заповнити податкову накладну в момент виникнення у них податкового зобов’язання з ПДВ при здійсненні будь-якої господарської операції з застосуванням при цьому будь-якого порядку розрахунку .
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, але якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку не мають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів (робіт, послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
Аналогічне правило містить Порядок ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затверджений зазначеним наказом.
Листами від 02.03.1999р. № 05-07/52 та від 20.02.2004 р. № 05-07/90 (л.с.64-65) ВАТ “Донецькобленерго” повідомило ДПІ у м. Горлівка про те, що воно делегувало структурним одиницям право складання податкових накладних та здійснення податкового обліку, при цьому кожній одиниці присвоєно окремий код, зокрема Центральним електричним мережам присвоєно код - 009.
Як вбачається з податкових накладних № 41551/0 09/Е від 31.07.2003р. ПДВ у сумі 51грн. 07коп., № 41629/0 09/Е від 31.07.2003р. ПДВ у сумі 4984грн. 74коп, № 47108/0 09/Е від 31.08.2003р. ПДВ у сумі 734грн.99коп, № 47202/0 09/Е від 31.08.2003р. ПДВ у сумі 5720грн.72коп., № 52312/0 09/Е від 30.09.2003р. ПДВ у сумі 98грн. 12коп, № 52410/0 09/Е від 30.09.2003р. ПДВ у сумі 6822грн. 66коп., № 57486/0 09/Е від 31.10.2003р. ПДВ у сумі 83грн. 56коп., № 57585/0 09/Е від 31.10.2003р. ПДВ у сумі 7915грн. 51коп., № 63187/0 09/Е від 30.11.2003р. ПДВ у сумі 10632грн. 95коп., № 63191/0 09/Е від 30.11.2003р. ПДВ у сумі 118грн. 69коп., № 68726/0 09/Е від 31.12.2003р ПДВ у сумі 11381грн. 33коп., № 68727/0 09/Е від 31.12.2003р. ПДВ у сумі 118грн. 32коп., № 2259/00 09/Е від 31.01.2004р. ПДВ у сумі 12174грн. 41коп., № 2260/00 09/Е від 31.01.2004р. ПДВ у сумі 87грн. 10коп. (том1,л.с.66-113), копії яких додані до матеріалів справи, на які послався податковий орган у акті перевірки, на загальну суму 60263грн.20 коп., у графі - особа (продавець) зазначено - Центральні електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго”. Ці накладні завірені печаткою “Виробнича служба збуту та обліку електроенергії Центральних електричних мереж ВАТ “Донецькобленерго”.
У податкових накладних вказано найменування платника (постачальника) - ВАТ “Донецькобленерго” з зазначенням, коду окремого підрозділу - 009 .
Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) не містить вимоги щодо скріплення податкової накладної печаткою підприємства або окремо печаткою “для податкових накладних”.
За таких підстав судова колегія вважає, що позивач належними доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту на суму 60263грн.20 коп. за спірними податковими накладними, відповідач безпідставно виключив зі складу податкового кредиту цю суму.
Як вбачається з податкових накладних, які видані Відкритим акціонерним товариством "Часовоярський вогнетривкий комбінат": № 5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн. в них дійсно невірно вказаний покупцем індивідуальний податковий номер покупця - Центральної збагачувальної фабрики "Горлівська" 001765005752 в той час, коли індивідуальний податковий номер платника ПДВ зареєстрований за номером 001765005732. (том1,л.с.114-125).
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про ПДВ" право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 ЗУ "Про ПДВ" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.
Згідно з підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 ЗУ "Про ПДВ" податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товару (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Податковим органом не прийнятий до уваги той факт, що накладними та платіжними дорученнями (том І ст.116-118,121-122,126) підтверджуються здійснення господарської операції саме платником податку Центральною збагачувальною фабрикою "Горлівська" –покупцем, податкова накладна видана продавцем зареєстрованим як платник ПДВ, помилка продавця при заповненні податкової накладної (5 замість 3 у наборі цифр) не позбавляє останнього права на формування податкового кредиту відповідно норм Закону України "Про податок на додану вартість",
У податковій накладній від 06.02.2004 р. № 41 (том1,л.с.131) ПДВ у сумі 1475грн.88коп., яка видана Луганською механізованою дистанцією вантажно-розвантажувальних робот, не заповнена графа 6 ціна продажу одиниці товару, а у графі “Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг)” зазначено “ремонт терезів” “акредитація хімічної лабораторії”. Згідно графіку обслуговування та ремонту вагонних терезів, який є додатком до договору від 05.02.2004р. № 433/04 на технічне обслуговування та ремонт вагонних терезів, у лютому 2004 року був запланований середній ремонт вагонних терезів (том1,л.с.127-130).
У податковій накладній від 09.01.2004 р. № 9/0 ПДВ у сумі 274 грн. 77коп. (том1,л.с.114), яка видана Горлівським ГЦСМС не заповнена графа 6 ціна продажу одиниці товару, а у графі “Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг)” зазначено “акредитація хімічної лабораторії”.
Не заповнення графи 6 у податкових накладних не може вважатися підставою для визнання такої накладної недійсною згідно Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 .
За таких підстав позивач правомірно включив суму ПДВ у розмірі 3687грн.88коп. до податкового кредиту по податковим накладним № 5209 від 24.10.2003року, № 6163 від 23.12.2003р., № 442 від 05.02.2004року, № 404 від 03.02.2004р., від 06.02.2004 р. № 41,а від 09.01.2004 р. № 9/0.
5.2 Щодо встановленого відповідачем зайвого включення підприємством до складу податкового кредиту суми 76040грн.61коп. у січні 2004 року, ,як таку, що не відповідає критеріям 7.5.1 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість”.
Відповідно до 7.4.1.ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.5.1 ст.7 вищезазначеного закону встановлено ,що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як вбачається з матеріалів справи, між Колективним виробничо-комерційним підприємством "Трансагентство" м.Алчевськ та ДВАТ "ЦОФ "Горлввська" був укладений договір постачання № 245Б від 15.01.2004р. (том1,л.с.47-49). Згідно до накладної № 29 від 31.01.2004р. позивачем отриманий металопрокат (лист, катанка, арматура, швелер, ріжок) на загальну суму 456243,66грн., в тому числі ПДВ - 76040,61грн. (том1,л.с.50). Продавцем виписана податкова накладна № 391 від 31.01.2004року (том2,л.с.125). По першій події на підставі виданої продавцем податкової накладної позивачем сформовано у січні 2004р. податковий кредит у відповідності з діючим законодавством.
Між Колективним виробничо-комерційним підприємством "Трансагентство" м.Алчевськ та ДВАТ "ЦОФ "Горлівська" був укладений договір зберігання від 31.01.2004р. (том1,л.с.53-54). Згідно акту приймання –передачі майна на зберігання від 31.01.2004р. Колективне виробничо-комерційне підприємство "Трансагентство" м Алчевськ прийняло на зберігання продукцію, яка була поставлена ДВАТ "ЦОФ "Горлівська" по договору постачання № 245Б від 15.01.2004р. (том2,л.ч.12).
За таких підстав, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму 76040грн.61коп. у січні 2004 року, за податковою накладною № 3919 від 31.01.2004р., яка видана КВКП "Трансагентство" м. Алчевськ, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", тобто відповідач безпідставно виключив зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 76040грн.61коп.
5.3. Що стосується визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.П.2004р. № 0001072340/0 412 ДПІ у Микитівському районі м. Горлівки, яким позивачу донараховано до оплати частини прибутку (доходу) в розмірі 9150,00грн. згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 52 Закону України "Про державний бюджет на 2003рік", то суд першої інстанції у порушення норм Кодексу адміністративного судочинства не розглянув ці позовні вимоги.
Судова колегія розглянувши позовні вимоги у цій частині вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Статтею 52 Закону України від 26.12.2002р. № 380-1У "Про Державний бюджет на 2003 рік" (із змінами та доповненнями) встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні не корпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.
Стаття 72 Закону України від 27.11.2003р. № 1344-ІУ "Про Державний бюджет на 2003 рік" (із змінами та доповненнями) також встановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 затверджений "Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році". Згідно вказаному порядку відрахування частини прибутку здійснюється суб'єктами господарювання, в статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), в розмірі 15% об'єму чистого прибутку, розрахованого відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Як вбачається актом перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємством отриманий прибуток в сумі 61,0 тис.грн. в 2003 році, в т.ч. за 3 квартал-4,0тис.грн., за 4 квартал-57,0тис.грн. В Деклараціях про прибуток підприємства за 9 місяців та за 2003 рік частина чистого прибутку не відображена.
Листом № 07-3846 від 04.06.2004 р. Регіональне відділення фонду державного майна України в Донецькій області повідомило податковий орган, що рішення про приватизацію ДВАТ ЦЗФ "Горлівська" регіональним відділенням не приймалося, 100 відсотків акцій знаходяться у власності держави, з них 51% передано ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення".
За таких підстав, судова колегія вважає, що позивач належними доказами не спростував висновки податкового органу щодо встановленого порушення, а саме не відображення та не нарахування частини чистого прибутку відповідно до статті 52 Закону України від 26.12.2002р. № 380-1У "Про Державний бюджет на 2003 рік" (із змінами та доповненнями).
5.4. Щодо визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Микітівському районі м. Горлівка від 05.11.2004р. № 0000552343/0 414, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9358грн.
Підставою для застосування наведених штрафних санкцій послужив висновок податкового органу про те, що позивач у порушення п.1ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" проводив розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1871,60 грн., а саме на підприємстві здійснювалась реалізація продукції не власного виробництва за готівкові кошти через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів і відображенням у касовій книзі.
Як вбачається ДВАТ "ЦОФ "Горлівська" здійснювало реалізацію продукції не власного виробництва за готівкові кошти фізичним особам (том2,л.с.26-37):
- плити перекриття за накладною № 5 від 14 травня 2004року на суму 1253,70грн. (ПДВ-208,95грн.) буди відпущені фізичній особі - Касрашвили Г,Д., який розрахувалась прибутковим касовим ордером серії
02 АГ № 130570 в повному обсязі 117 травня 2004року підприємство віднесло ці кошти до своєї виручки за квитанцією № 1;
- 05.05.2004року знову підприємство продало плити перекриття фізичній особі - Касрашвили Г.Д., на суму 417,90грн.(ПДВ-69,65грн.) і прийняло від нього за прибутковим ордером серії 02 АГ № 130569 суму
вартості товару;
- за накладною № 11 від 12.12.2003року фізичній особі -Вергасову В.Д. продана стрічка транспортерна на суму і прийняті від покупця кошти за прибутковим ордером серії 02 АГ № 130566 200грн.(ПДВ-33,33грн.);
- за ордером № 1 від 08.12.2003року фізичній особі - Авернової К.Ю. відпущений товар та надані транспортні послуги на загальну суму 231,50грн.
Згідно ст.19 Господарського Кодексу України держава здійснює контроль та нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у тому числі у сферах розрахункової та податкової дисципліни.
З цією метою прийняті нормативні акти, що регламентують готівкові розрахунки з використанням РРО, РК, КОРО та в касах підприємств.
Згідно ст. 33 Закону України "Про національний банк України" НБУ визначений порядок ведення касових операцій у національній валюті України.
Відповідно до встановленого порядку організації готівкових розрахунків (р.2“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72) підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно у безготівковій формі (за допомогою розрахункових документів у паперовому або електронному вигляді, уключаючи платіжні картки), а також у готівковій формі (з дотриманням діючих обмежень) у порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до розділу 3 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (зі змінами та доповненнями) касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджений наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. N 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" , і мають застосовуватися усіма підприємствами.
Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.
Таким чином, проведення готівкових розрахунків через касу підприємства не суперечить встановленому національним банком порядку.
Преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктами 1,2 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму і проведеної операції.
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону відповідальність встановлена за не проведення розрахункових операцій через РРО і не роздрукування розрахункових документів.
Як вбачається із ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Тобто, для того, щоб операція вважалась розрахунковою з метою застосування РРО, необхідно дотримання певних вимог, а саме прийняття готівкових коштів, ці кошти повинні бути надані покупцем за товар;кошти повинні бути прийняті за місцем реалізації товару.
Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу Іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Тобто, розрахунковим документом буде вважатись документ, який одночасно підтверджує факт продажу товарів та отримання грошових коштів.
Законодавством не визначене поняття „місце реалізації товарів"
3 матеріалів справи вбачається, що готівкові кошти від фізичних осіб приймались у касу підприємства , де вони були оприбутковані, а товари видавались в інших місцях та у інший день після здійснення оплати за накладною.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, податковий орган не довів, що позивачем здійснена розрахункова операція у сфері торгівлі, та що вона потребує іншого оформлення ніж той що передбачений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 та що до позивача безпідставно застосовані штрафні санкції у сумі 9358 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,п.3ст.198,п.4ст.202, 205,207,212 п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 18/484а від 12.07.2006 року скасувати повністю.
Прийняти нову постанову.
Позов Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ ДХК "Донбасвуглезабезпечення" м. Горлівка до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.11.2004р. №0001062340/0 411, № 0001072340/0 412, № 0000552343/0 414 задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Микитівському районі м. Горлівки від 05.11.2004року № 0001062340/0 411, яким визначена сума податкового зобов'язання на додану вартість із вироблених в Україні товарів частково у сумі 139331,69грн.
Відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р. № 0001072340/0 412, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті частини прибутку (доходу) господарських організацій в розмірі 9150,00грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Микітівському районі м. Горлівка від 05.11.2004р. № 0000552343/0 414, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 9358грн.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанова. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова підписана 29.09.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС