дата документу :

Справа № 2-а-806/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   08 квітня 2011  року                                                                                         м. Бориспіль  

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М. розглянувши в порядку скороченого провадження без технічної фіксації адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення строку звернення до суду, -

в с т а н о в и в :  

30.03.2011 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від позивача надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав; визнати  дії управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі неправомірними в частині виплати йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не в повному розмірі; зобов’язати управління пенсійного фонду України в Бориспільському районі нарахувати та виплати йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  за період з січня 2010 року та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свій позов обґрунтувала тим, що  відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач є дитиною війни та згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року відповідач повинен був виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, в 2006-2007 роках позивач не отримував соціальної допомоги взагалі, а з 2008 року отримує лише 10 % затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 %, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На його звернення відповідач відмовив в перерахунку соціальної допомоги. Позивач вважає, що його права на отримання соціальної допомоги у визначеному законом розмірі були обмежені внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від  08 квітня 2011 року у поновленні строку звернення до суду  ОСОБА_1 відмовлено, адміністративний позов  в частині вимог, заявлених ним до 30.09.2010 року, - залишити без розгляду.

Позивач в позовній заяві свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В письмових заперечення представник відповідача адміністративний позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 01.01.2006 року, що підтверджується відміткою «Дитина війни»(а.с.4).

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Наведені позивачем причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду немає підстав вважати поважними, оскільки позивачеві було відомо про надання йому статусу дитини війни, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні. Він щомісячно отримує пенсію, був повідомлений про її розмір, тому повинен був знати про порушення своїх прав та інтересів в частині невиплати підвищення пенсії, але не звертався до відповідача за роз'ясненнями, не подав протягом строку позову до суду.

На підставі наведеного суд не вбачає підстав для розгляду вимог за період до 30.09.2010 року, а тому згідно ухвали судді від 08.04.2011 року позовні вимоги за вказаний період залишено без розгляду.

За період з 30.09.2010 року позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами.

Так, при розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 суд виходить з того, що ухилення відповідача від збільшення розміру пенсії за віком, призначеної останньому на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 30.09.2010 року, а також збільшення розміру цієї пенсії лише на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з цієї ж дати, не ґрунтуються на вимогах ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який  приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

Зважаючи на вказані норми законів, при розгляді цієї справи суд не застосовує п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким була зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, та розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни в ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та розділ ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ", відповідно, визнані неконституційними. З цього приводу всі подальші зменшення розміру допомоги чи зупинення дії положень щодо її виплати, не ґрунтуються на Конституції України, а нормативні акти з цього приводу не можуть застосовуватись національними судами України.

Не підлягає застосуванню судом при вирішенні даної справи також постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки її зміст не відповідає ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Посилання відповідача на неможливість призначення пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком у зв’язку з відсутністю відповідного механізму для визначення розміру цього підвищення, суд оцінює критично.

Застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до Закону від 09.07.2003 року №1058-VІ, проти чого також заперечує відповідач, не суперечить змісту ч.3 ст. 28 цього ж Закону, оскільки інших розмірів мінімальної пенсії за віком законодавством України не передбачено. Застосування ж розміру прожиткового мінімуму для призначення грошових та соціальних допомог (пільг та гарантій) спеціально обумовлюється законодавством. В даному випадку таких обмежень судом не встановлено. Крім того, суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку аналогію закону відповідно до ч. 7 ст.9 КАС України, оскільки суд повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини.

З цих підстав, суд визнає незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київській області у перерахуванні вже призначеної пенсії та вважає достатніми підстави для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з урахуванням підвищення йому розміру на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 30.09.2010 року.

До такого висновку суд приходить також зважаючи на те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України). Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

 Невиконання державою (в особі Пенсійного Фонду, на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України "Про бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року за №107-У1) своїх соціальних зобов'язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри  особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної

справедливості у правовій державі. Законами  України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України "Про соціальний захист дітей війни" і гарантована Конституцією України.

З цього приводу, доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про державний бюджет», регулювання цього питання постановою уряду України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що вказано і у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп.

Відповідач відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зобов'язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ч. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у нижчому розмірі 10 % є протиправними і він повинен здійснити відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, тобто 30 % зарахувавши виплати у розмірі 10 %.

З цього приводу суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 за період з 30.09.2010 року, оскільки відповідачем неправомірно здійснено виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі, що менший ніж визначено ст. 6 наведеного Закону.

Крім того, зважаючи на необхідність захисту порушених прав позивача, вимоги ч.2 ст. 11 КАС України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, а також те, що права позивача щодо виплати такої допомоги, на момент розгляду справи не відновлені, суд вважає за потрібне вийти за межі заявлених вимог та не обмежувати заявлені вимоги датою ухвалення рішення суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. сплаченого ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київській області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»починаючи з 30.09.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області нарахувати  ОСОБА_1 недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 30.09.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області сплачувати  ОСОБА_1 недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 30.09.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум підвищення до пенсії.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. сплаченого ним судового збору.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову  ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду особами, які не були присутні при оголошенні постанови, а особи, які були присутні при оголошенні постанови протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання на апеляційне оскарження в разі якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, постанова суду набирає законної сили після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області                                                                                       ОСОБА_2