ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.07.11 р. Справа № 15/253
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.,
При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008”, м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Стройтехком”, м. Донецьк
про стягнення основного боргу в розмірі 15 977грн.46коп., пені в розмірі 1 798грн.65коп., інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – представник (за довіреністю б/н від 01.06.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 – представник (за довіреністю б/н від 21.03.2011р.).
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 22 960грн.33коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 15 977грн.46коп., пені в розмірі 1 798грн.65коп., інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 08/07–08/2 від 08.07.2008р., видаткові накладні №0000065 від 24.09.2008р.., №0000080, №0000081, №0000082 від 07.10.2008р., №0000086 від 10.10.2008р., №0000095 від 16.10.2008р., №0000091 від 27.10.2008р., №0000105 від 29.10.2008р., №0000138 від 02.12.2008р., №0000005 від 22.01.2009р., рахунки-фактури №СФ-0000064 від 24.09.2008р. №СФ-0000075, №СФ-0000076, №СФ-0000077 від 07.10.2008р., №СФ-0000081 від 10.10.2008р., №СФ-0000087 від 15.10.2008р., №СФ-0000093 від 22.10.2008р., №СФ-0000103 від 27.10.2008р., №СФ0000131 від 01.12.2008р., №СФ-0000009 від 20.01.2009р., податкові накладні, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей ЯНЧ №467640 від 27.10.2008р., ЯНЧ №467693 від 01.12.2008р., ЯПН №502221 від 15.01.2009р., платіжні доручення.№702 від 10.11.2008р., №724 від 14.11.2008р.
Відповідач надав до суду відзив № 6/12–10 від 06.12.2010 р. на позовну заяву, в якому визнає факт укладення між сторонами договору №08/07–08/2 від 08.07.2008р., але проти позовних вимог заперечує у зв’язку з тим, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений на підставі усного договору, оскільки він не надавав постачальнику заявок на поставку товару згідно п. 4.1 договору № 08/07–08/2 від 08.07.2008р. Крім того, в рахунках–фактурах та видаткових накладних відсутнє посилання на заявки, специфікації та сам спірний договір. За вказаних обставин відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов’язання сторонами в усній формі не погоджувався, вимог на оплату згідно ст. 530 ЦК України позивач не пред’являв, у зв’язку з чим строк оплати отриманого товару для відповідача не наступив, прострочення відсутнє, а нарахування пені, інфляції та 3% річних необґрунтоване.
Сторонами неодноразово надавались письмові пояснення, відповідно до яких кожна зі сторін наполягала на своїх доводах щодо вирішення спору.
Рішенням господарський суд Донецької області від 18.01.2011р. по справі №15/253 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р., рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. по справі №15/253 залишено без змін.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2011р. на розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №15/253 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 15 977грн.46коп., пені в розмірі 1 798грн.65коп., інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп.
Ухвалою від 25.05.2011р. господарським судом прийнято до розгляду справу №15/253.
08.06.2011р. позивачем надані письмові пояснення №0706 від 07.06.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
08.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” Будівельно–монтажне управління–1” (Покупець) підписаний договір поставки №08/07–08/2, відповідно з п.1.1 якого постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки у власність покупця кабельну продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити за неї певну грошову суму у відповідності зі Специфікаціями до даного договору, що є складовою та невід’ємною частиною вказаного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” Будівельно–монтажне управління–1” перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, м. Донецьк відповідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком” (нова редакція), затверджений загальними зборами учасників ТОВ „Стройтехком” протокол № 13/04 від 13.04.2009р., зареєстрований у виконавчому комітеті Донецької міської ради 16.04.2009р., довідкою Управління статистики в Донецькій області АБ № 203317, свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 431566. Таким чином, належним відповідачем у справі є саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, м. Донецьк.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Пункт 2.1 договору передбачає, що асортимент та кількість продукції вказується у специфікаціях, які додаються до даного договору.
Ціна на продукцію вказується у Специфікаціях (п.5.1 договору).
У відповідності з п. 4.1 договору поставки поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на базисних умовах DDU – склад Покупця згідно ІНКОТЕРМС-2000 протягом 3-х днів з моменту надання Покупцем заявки.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім за період з 24.09.2008р. по 22.01.2009р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 40 601грн.00коп., що підтверджує наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №0000065 від 24.09.2008р.., №0000080, №0000081, №0000082 від 07.10.2008р., №0000086 від 10.10.2008р., №0000095 від 16.10.2008р., №0000091 від 27.10.2008р., №0000105 від 29.10.2008р., №0000138 від 02.12.2008р., №0000005 від 22.01.2009р.
Наразі, накладні №0000065 від 24.09.2008р.., №0000080, №0000081, №0000082 від 07.10.2008р., №0000086 від 10.10.2008р., №0000095 від 16.10.2008р., №0000091 від 27.10.2008р., №0000105 від 29.10.2008р., №0000138 від 02.12.2008р. не містять посилання на договір поставки № 08/07–08/2 від 08.07.2008р., проте проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що в період з 24.09.2008р. по 31.12.2008р. правовідносини між сторонами регулювалися умовами договору поставки № 08/07–08/2 від 08.07.2008р., оскільки п.4.3 договору визначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент підписання саме видаткових накладних на продукцію та доказів наявності інших правовідносин між сторонами, крім договору поставки № 08/07–08/2 від 08.07.2008р., не представлено, судом не встановлено.
Таким чином, товар за спірними накладними №0000065 від 24.09.2008р.., №0000080, №0000081, №0000082 від 07.10.2008р., №0000086 від 10.10.2008р., №0000095 від 16.10.2008р., №0000091 від 27.10.2008р., №0000105 від 29.10.2008р., №0000138 від 02.12.2008р. був поставлений позивачем та отриманий відповідачем саме на підставі спірного договору.
Заперечення відповідача стосовно відсутності у видаткових накладних та рахунках-фактурах посилання на спірний договір не приймається судом до уваги, тому як сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.
Тобто, товар за спірними видатковими накладними, отриманий в період з 24.09.2008р. по 31.12.2008р., підлягає оплаті згідно умов договору поставки № 08/07–08/2 від 08.07.2008р.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копії довіреностей додані до матеріалів справи).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 днів з моменту поставки товару та надання всіх належно оформлених документів, вказаних в п. 7.1 даного договору.
Згідно п. 7.1 договору постачальник зобов’язаний надати покупцю разом із товаром наступні документи: рахунок на відвантажений товар, товарно–транспортну накладну, сертифікат якості (відповідності), податкову накладну, іншу документацію, передбачену п. 3.2 договору.
Відповідно до п. 3.2 договору на кожну партію товару постачальник зобов’язаний надати паспорт, посібник по експлуатації та сертифікат відповідності продукції ДСТУ, ТУ.
У відповідності до п.11.2 договору в усьому, що не врегульовано даним договором, сторони керуються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що документи, передбачені умовами договору, а саме п.п.3.2, 7.1, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за кожною окремою накладною є:
– за видатковою накладною №0000065 від 24.09.2008р.. – 03.11.2008р.;
– за видатковими накладними №0000080, №0000081, №0000082 від 07.10.2008р. – 16.11.2008р.;
– за видатковою накладною №0000086 від 10.10.2008р. – 19.11.2008р.;
– за видатковою накладною №0000095 від 16.10.2008р. – 25.11.2008р.;
– за видатковою накладною №0000091 від 27.10.2008р. – 06.12.2008р.;
– за видатковою накладною №0000105 від 29.10.2008р. – 08.12.2008р.;
– за видатковою накладною №0000138 від 02.12.2008р. – 11.01.2009р.
За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 15 977грн.46коп. (з урахуванням видаткової накладної №0000005 від 22.01.2009р.).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Виходячи з матеріалів справи, позивач стверджує, що в порушення умов договору поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. відповідачем не сплачено вартість товару, поставленого за видатковою накладною №0000005 від 22.01.2009р. на суму 25грн.00коп.
Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. не є підставою для стягнення вартості товару, поставленого за видатковою накладною №0000005 від 22.01.2009р., оскільки:
Пунктом 13.1 договору поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р.
Будь–які доповнення, зміни та додатки до цього договору мають силу, якщо вони підписані сторонами та скріплені печатками (п.13.2 договору поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р.).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.ч.1, 4 ст.631 Цивільного кодексу України).
Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Додаткових угод щодо зміни строку дії договору сторонами у справі не підписувалось, доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.
Таким чином, оскільки строк дії договору поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. закінчився 31.12.2008р., а поставка товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №0000005 від 22.01.2009р., спірний договір не є підставою для стягнення заявленої позивачем суми основної заборгованості в розмірі 25грн.00коп.
Виходячи з наведеного, надані позивачем до матеріалів справи документи не можуть вважатись належними доказами того, що відповідачем порушені умови саме договору поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. щодо сплати вартості товару в розмірі 25грн.00коп., поставленого за видатковою накладною №0000005 від 22.01.2009р., в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позивач свої обов`язки за договором поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. виконав належним чином, здійснивши поставку продукції у період з 24.09.2008р. по 02.12.2008р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого у наведений період, не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 15 952грн.46коп.
Відповідні доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість за договором поставки №08/07–08/2 від 08.07.2008р. в розмірі 15 952грн.46коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008”, м. Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 15 977грн.46коп. підлягають частковому задоволення на суму в розмірі 15 952грн.46коп.
Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 798грн.65коп.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.6 договору, за порушення покупцем узгоджених в рамках даного договору строків оплати продукції, крім строків передоплати, покупець зобов’язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.
На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1 798грн.65коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 01.09.2009р. по кожній окремій видатковій накладній та з урахуванням часткових оплат.
Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на підстави щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та оскільки позивачем допущені арифметичні помилки щодо визначення сум пені за кожною окремою видатковою накладною.
Виходячи з чого, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 1 798грн.65коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1 795грн.37коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 11.07.2009р. по кожній окремій видатковій накладній та з урахуванням часткових оплат.
На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить суму в розмірі 4 960грн.67коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 11.07.2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 223грн.55коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 01.09.2009р. по кожній окремій видатковій накладній та з урахуванням часткових оплат.
З огляду на підстави щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та оскільки позивачем допущені арифметичні помилки щодо визначення сум інфляційних витрат та 3% річних за кожною окремою видатковою накладною, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 11.07.2009р. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп. за період прострочення з 04.11.2008р. по 01.09.2009р. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 1 591грн.87коп. та 223грн.28коп. відповідно.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 631, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 180, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 22 960грн.33коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 15 977грн.46коп., пені в розмірі 1 798грн.65коп., інфляційних витрат в розмірі 4 960грн.67коп. та 3% річних в розмірі 223грн.55коп. – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком” (за адресою: пр-т. Ілліча, 15 А, м. Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 35484485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Буденергосервіс-2008” (за адресою: пр-т. Київський, 38 А, м.Донецьк, 83054, пр-т. Панфілова, б.1, оф.222, м.Донецьк, 83048, т/р 260085063 в АБ „УкрБізнесБанк”, МФО 334969, код ЄДРПОУ 35794158) суму основного боргу в розмірі 15 952грн.46коп., пеню в сумі 1 795грн.37коп., інфляційні витрати в сумі 1 591грн.87коп., 3% річних у розмірі 223грн.28коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 195грн.63коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201грн.08коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Марченко О.А.
Повне рішення складено 06.07.2011р.