ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.11 р.                                                                                 Справа № 34/77                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомаш”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства  „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ

про: стягнення 28507,08грн.            

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

                                                                                            В судовому засіданні 09.06.2011р. оголошувалась перерва до 05.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергомаш”, м. Запоріжжя (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства  „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ (далі – відповідач) про стягнення 28507,08грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 24216грн.00коп., суми 3% річних у розмірі 1136грн.38коп., індексу інфляції в сумі 3154грн.70коп.

Ухвалою від 31.03.2011р. судом порушено провадження по справі (суддя Кододова О.В.), сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням в.о. голови суду від 18.05.2011р. справу передано на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленного товару.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надані засвідчені копії договору купівлі – продажу № 4978 від 15.01.2009р., додаткової угоди № 1 до договору, видаткових накладних № РН – 0000019 від 04.02.2010р., № РН – 0000020 від 05.02.2010р., № РН – 00221 від 14.12.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 0000028 від 04.03.2009р., довіреностей № 45 від 04.02.2010р., № 808 від 10.12.2009р.,№ 802 від 07.12.2009р., № 755 від 11.11.2009р., якими уповноважувалися працівники відповідача на отримання  матеріальних цінностей за договором, банківських виписок, що свідчать про часткову оплату виниклої суми заборгованості, претензії – вимоги № 1 від 10.01.2011р. про оплату суми боргу, з доказами відправки відповідачу, акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 16.09.2010р., податкових накладних до видаткових накладних, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 19.04.2011р., довідку № 15 від 15.04.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача на користь позивача боргу  в сумі 24216грн.00коп.

27.05.2011р. позивач направив супровідним листом № 26/07-91 від 27.05.2011р. двосторонній акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 19.04.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 5856грн.00коп.

Заявою № 402 від 08.06.2011р., яка надійшла через канцелярію суду 09.06.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 10147грн.08коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5856грн.00коп., суми 3% річних у розмірі 1136грн.38коп., індексу інфляції в сумі 3154грн.70коп. Зменшення позовних вимог позивач мотивував зарахуванням суми в розмірі 18360грн.00коп. за теплообмінник згідно рахунку № СФ – 00191 від 07.07.2010р. по договору № 4978 від 15.01.2009р. в рахунок погашення рахунків № СФ – 0000021 від 09.02.2009р., № СФ – 0000250 від 29.10.2009р., СФ – 0000014 від 25.01.2010р., які виставлялися на оплату товару за спірними видатковими накладними № РН – 0000019 від 04.02.2010р., № РН – 0000020 від 05.02.2010р., № РН – 00221 від 14.12.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 0000028 від 04.03.2009р., у зв’язку з відсутністю потреби в даному товарі у покупця – відповідача. На підтвердження вищевикладеного, позивачем надані копії банківської виписки на суму 18360грн.00коп., листа від відповідача з проханням змінити  призначення платежу суми 18360грн.00коп., бухгалтерську довідку позивача № 400 від 07.06.2011р. про зарахуванням суми в розмірі 18360грн.00коп. в рахунок погашення рахунків № СФ – 0000021 від 09.02.2009р., № СФ – 0000250 від 29.10.2009р., СФ – 0000014 від 25.01.2010р.

Заявою № 422 від  29.06.2011р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою сума основного боргу становить 5856грн.00коп., індекс інфляції – 2135грн.11коп., 3% річних – 837грн.29коп., загальна сума боргу станом на 16.06.2011р. складає 8828грн.40коп. Зменшення заявленої суми позовних вимог відбулося у зв’язку з зменшенням періоду нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 26/07-78 від 19.04.2011р., якою не визнав заявлену позивачем суму боргу, згідно з наданим контрозрахунком сума боргу становить 9635грн.00коп., 3% - 314грн.85коп., індекс інфляції – 776грн.88коп. Крім того, в наданому відзиві відповідач повідомив, що зазначену в позовній заяві видаткову накладну № РН – 000028 від 04.02.2010р. взагалі не враховував, оскільки товар за такою накладною не отримував.

Запереченнями на відзив № 22 від 11.05.2011р. позивач повідомив, що помилився  в зазначенні дати накладної № РН – 000028, а саме замість зазначеній в позовній заяві дати 04.08.2009р., слід вважати вірним дату накладної – 04.03.2009р. Відповідач твердження в цій частині не спростував.

Під час судових засідань представники сторін надали двосторонній акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 19.04.2011р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, яким відповідач фактично визнав суму основного боргу на користь позивача в розмірі 5856грн.00коп.

Суд неодноразово оголошував в судовому засіданні перерву та відкладав розгляд справи для надання сторонами додаткового часу для перевірки зарахування сплаченої від 13.07.2010р. суми в розмірі 18360грн.00коп. та необхідністю сторонам часу для підписання двостороннього акту звірки, востаннє на 05.07.2011р.

В судове засідання 05.07.2011р. представники сторін не з’явилися, про причини не явки суд не повідомили.

Суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви про зменшення позовних вимог № 442 від 29.06.2011р., оскільки відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд вважає матеріалів у справі достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

15.01.2009р. між позивачем (одержувачем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір купівлі – продажу № 4978, згідно з яким постачальник зобов’язується поставити одержувачу товар в кількості та по ціні, зазначених в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно п. 4.2 договору одержувач зобов’язаний здійснити 50% передоплату за поставляємий товар  грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 4.3 договору залишок 50% одержувач перераховує на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з дати поставки продукції.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони виклали п. 7.2 договору в наступній редакції: даний договір набирає законної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р. з можливістю пролонгації, но за обоюдною згодою сторін.

         Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін, засвідчена копія договору наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 4978 від 15.01.2009р. здійснив поставку товару за видатковими накладними № РН – 0000019 від 04.02.2010р., № РН – 0000020 від 05.02.2010р., № РН – 00221 від 14.12.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 0000028 від 04.03.2009р.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару за зазначеними видатковими накладними саме представниками позивача, оскільки в матеріалах справи наявні довіреності № 45 від 04.02.2010р., № 808 від 10.12.2009р.,№ 802 від 07.12.2009р., № 755 від 11.11.2009р., якими уповноважувалися ОСОБА_2, ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей від позивача за договором № 4978 від 15.01.2009р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 4978 від 15.01.2009р. суд робить виходячи з того, що спірний товар був отриманий працівниками відповідача за довіреностями, у яких є посилання на договір № 4978 від 15.01.2009р.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання, а саме накладну № РН – 000028 від 04.03.2009р. на суму 15721грн.00коп. оплатив частково в розмірі 2580грн.00коп., на підставі виставленого рахунку – фактури № СФ – 21 від 29.10.2009р.; накладні № РН – 000198 від 13.11.2009р. на суму 8847грн.00коп., № РН – 000218 від 11.12.2009р. на суму 3312грн.00коп., № РН – 000221 від 14.12.2009р. на суму 1416грн.00коп. оплатив в розмірі  10000грн.00коп. на підставі рахунку – фактури № СФ – 250 від 29.10.2009р.; за накладною № РН – 000019 від 04.02.2010р. на суму 7368грн.00коп. оплатив суму 1500грн.00коп. на підставі рахунку № СФ – 14 від 25.01.2011р.; накладну РН – 000020 від 05.02.2010р. на суму 1632грн.00коп. відповідач взагалі не оплатив.

Таким чином, відповідач в повному обсязі не виконав зобов’язання по оплаті товару товару, що виникли за договором № 4978 від 15.01.2009р., внаслідок чого неоплаченою залишилась заборгованість на загальну суму 24’216грн. 00коп.: за накладною № РН – 000028 від 04.03.2009р. в розмірі 13141грн.00коп., за накладними № РН – 000198 від 13.11.2009р., № РН – 000218 від 11.12.2009р., № РН – 000221 від 14.12.2009р. борг становить 3575грн.00коп., за накладною № РН – 000019 від 04.02.2010р. борг 5868грн.00коп., за накладною РН – 000020 від 05.02.2010р. – 1632грн.00коп.

Під час судового слухання справи сторони домовились зарахувати суму в розмірі 18360грн.00коп., що була перерахована  за теплообмінник згідно рахунку № СФ – 00191 від 07.07.2010р. по договору № 4978 від 15.01.2009р. в рахунок погашення рахунків № СФ – 0000021 від 09.02.2009р., № СФ – 0000250 від 29.10.2009р., СФ – 0000014 від 25.01.2010р., які виставлялися на оплату товару за спірними видатковими накладними № РН – 0000019 від 04.02.2010р., № РН – 0000020 від 05.02.2010р., № РН – 00221 від 14.12.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 0000028 від 04.03.2009р., у зв’язку з відсутністю потреби в даному товарі у покупця – відповідача. Внаслідок чого, остаточна сума заборгованості відповідача на користь позивача становить 5856грн.00коп.

Однак, станом на теперішній час, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати, у розмірі 5856грн.00коп. не погашена, що підтверджується наданим двостороннім актом звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 19.04.2011р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 5856грн.00коп. та нарахованих на суму основного боргу інфляційних нарахувань та 3% річних, у зв’язку з не належним виконанням умов договору № 4978 від 15.01.2009р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 4.2 договору встановили, що одержувач зобов’язаний здійснити 50% передоплату за поставляємий товар грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно п. 4.3 договору залишок 50% одержувач перераховує на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з дати поставки продукції.

Виходячи з того, що остання поставка за спірною видатковою накладною № РН – 0000020 товару була здійснена і відповідно отримана відповідачем ще 05.02.2010р., то строк оплати за умовами договору на день подачі позову до суду по всім накладним наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Однак, всупереч нормам законодавств та умовам договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання в результаті чого виникла з урахуванням часткової оплати заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 5856грн. 00коп., в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 2135грн.11коп., 3% річних у сумі 837грн.29коп., які нараховані: по накладній № РН – 0000019 від 04.02.2010р. на суму 5868грн.00коп. за період з 15.02.2010р. по 13.07.2010р.; по накладним № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00221 від 14.12.2009р. на суму 3575грн.00коп. за період з 25.12.2009р. по 13.07.2010р.; по накладній № РН – 0000028 від 04.03.2009р. на суму 13141грн.00коп. за період з 16.03.2009р. по 13.07.2010р.; по накладній № РН – 0000020 від 05.02.2010р. на суму 1632грн.00коп. за період з 16.02.2010р. по 13.07.2010р. нараховані тільки 3% річних. Крім того, позивачем були нараховані 3% річних та інфляційні витрати на залишок суму боргу 5856грн.00коп. за період з 13.07.2010р. по 15.06.2011р. Остаточні розрахунки інфляційних витрат та 3% річних надані позивачем супровідним листом № 424 від 29.06.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за заявлені періоди за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. встановив, що:

- по накладній № РН – 0000019 від 04.02.2010р. за період з 15.02.2010р. по 13.07.2010р. на суму 5868грн.00коп. індекс інфляції становить 87грн.19коп.;

- по накладній № РН – 0000028 від 04.03.2009р. на суму 13141грн.00коп за період з 16.03.2009р. по 13.07.2010р. – 1256грн.29коп.

           Заявлений по накладним № РН – 00198 від 13.11.2009р., № РН – 00218 від 11.12.2009р., № РН – 00221 від 14.12.2009р. на суму 3575грн.00коп. за період з 25.12.2009р. по 13.07.2010р. індекс інфляції в сумі 117грн.97коп. та індекс інфляції в сумі 667грн.58коп. за період з 13.07.2010р. по 15.06.2011р. на залишок суми боргу в розмірі 5856грн.00коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в сумах 667грн.58коп. та 117грн.97коп..

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині інфляційних витрат частково, в сумі 2129грн.03коп., та відмовляє в частині стягнення 6грн.08коп.  

Суд перевіривши розрахунок позивача суми 3% річних встановив, що заявлена сума в розмірі 837грн.29коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 837грн.29коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 5856грн. 00коп., інфляції в розмірі 2129грн.03коп., 3% річних в сумі 837грн.29коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки сума в розмірі 18’360грн.00коп., яка була сплачена ще 13.07.2010р., за ініціативою відповідача була зарахована за згодою сторін в рахунок погашення заборгованості за товар по спірним накладним, що є предметом розгляду по даній справі вже після подання позовної заяви до господарського суду та початку розгляду справи по суті, судові витрати в частині 18’360грн.00коп. в тому числі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомаш”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства  „Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ  про стягнення суми основного боргу в розмірі 5856грн. 00коп., суми 3% річних у розмірі 837грн.29коп., індексу інфляції в сумі 2135грн.11коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  „Краматорський завод важкого верстатобудування” (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, будинок 6, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомаш” (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, будинок 12, код ЄДРПОУ 13609872, р/р 260092801500 в ПуАТ „Себ Банк” м. Київ, МФО 300175) суму основного боргу 5856грн. 00коп., інфляційні в розмірі 2129грн.03коп., 3% річних в сумі 837грн.29коп., державне мито в сумі 271грн.82коп. та витрати по оплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в розмірі 235грн.94коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат на суму 6грн.08коп. – відмовити.

У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                           Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.