ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.07.11 р.                                                                                 Справа № 11/42                               

за позовом  Прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки, м. Горлівка в  

інтересах Горлівської міської ради в особі Комунального підприємства «Західний»,

м. Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Горлівська продовольча    

компанія», м. Горлівка

про стягнення 13187грн. 04коп.

Суддя  Соболєва С.М.

за участю:

прокурора – Кліменкова А.В.

Представника:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Центрально-Міського району м. Горлівки, м. Горлівка в інтересах Горлівської міської ради в особі Комунального підприємства «Західний», позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обемежною відповідальністю «Горлівська продовольча компанія», м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 13187,04грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №58 від 27.09.2007р., рахунки, претензію №03/1012 від 10.12.2010р., розрахунок суми позову.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву від 01.06.2011р. (вх.№02-41/4668) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що за період існування ТОВ «Горлівська виробнича компанія» із позивачем не було укладено жодного договору, відтак нарахування суми боргу є безпідставним.    

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між Комунальним підприємством «Західний» Горлівської міської ради  «Балансоутримувач» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горлівська продовольча компанія» (Власник) 27.09.2007р. було укладено договір №58 про участь у витратах на утримання житлових будинків та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), за умовами  якого Балансоутримувач забезпечує профілактичне обслуговування будинку, в якому знаходиться вбудоване приміщення, загальною площею 675,9кв.м., за адресою: пр-т Перемоги, 72, а Власник приймає участь у відшкодуванні витрат на утримання житлового будинку (експлуатаційні витрати).

Відповідно до п. 1.2. договору Власник використовує приміщення під продовольчий магазин ТК «Центральний» на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2005р.

В п. 2.1. договору сторони передбачили які саме експлуатаційні витрати оплачуватиме Власник.

За приписами п. 2.2. договору з урахування протоколу розбіжностей оплата експлуатаційних витрат перераховується Власником на розрахунковий рахунок Балансоутримувача  не пізніше 20 числа наступного місяця на підставі наданого та належно оформленого рахунку або акту виконаних робіт.  

 Відповідно до 6.1 договір діє з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., а по фінансовим розрахункам до моменту повного виконання. Якщо одна із сторін за місяць не заявить письмово про його розірвання, договір вважається пролонгованим на невизначений строк та на тих же умовах. (п. 6.2. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Доказів письмового звернення однієї із сторін про розірвання договору  до матеріалів справи надано не було, відтак даний договір є пролонгованим. До укладеного договору між сторонами було підписано протокол розбіжностей.

Позивачем надано до матеріалів справи рахунки, які були виставлені ТОВ «Горлівська продовольча компанія» на відшкодування експлуатаційних витрат, а саме рахунок №58 від 20.12.2007р. на суму 652,73грн., № 58 від 25.01.2008р. на суму 652,73грн., №58 від 22.02.2008р. на суму 604,34грн., № 58 від 24.03.2008р. на суму 652,73грн., №58 від 25.04.2008р. на суму 500,20грн., №57 від 26.05.2008р. на суму 500,20грн., №23.06.2008р. на суму 500,20грн., №23 30.07.2008р. на суму 493,38грн., №35 від 18.08.2008р. на суму 493,38грн., №35 від 22.09.2008р. на суму 493,38грн., №32 від 28.10.2008р. на суму 493,38грн., №32 від 26.11.2008р. на суму 493,38грн., №32 від 22.12.2008р. на суму 493,38грн., №32 від 21.01.2009р. на суму 547,48грн., №33 від 27.02.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.03.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.04.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 31.05.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.06.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.07.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 31.08.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.09.2009р. на суму 547,48грн.,  №35 від 30.10.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.11.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 30.12.2009р. на суму 547,48грн., №35 від 29.01.2010р. на суму 669,14грн., №35 від 26.02.2010р. на суму 669,14грн., №35 від 31.03.2010р. на суму 669,14грн., №35 від 20.04.2010р. на суму 669,14грн.

Майже во всі рахунках Платника експлуатаційних витрат зазначено, як: ТОВ «Горлівська продовольча компанія», пр-т Перемоги, 72.

10 грудня 2010р. позивачем на адресу відповідача (84646, м. Горлівка, пр-т Перемоги, 72) була надіслана претензія №03/1012 з вимогою сплатити суму боргу за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території на суму 12097,29грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов’язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов’язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов’язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов’язку.      

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов’язання,  що  виникає  між  суб’єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб’єкт (зобов’язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб’єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб’єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов’язаної   сторони  виконання  її  обов’язку .

Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб’єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов’язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір №58 від 27.09.2007р., за умовами п. 2.2, з урахуванням протоколу розбіжностей, якого встановлено, що оплата експлуатаційних витрат перераховується Власником на розрахунковий рахунок Балансоутримувача  не пізніше 20 числа наступного місяця на підставі наданого та належно оформленого рахунку або акту виконаних робіт.  Тобто Власник – відповідач оплачує отримані ним послуги на підставі наданого рахунку або акту виконаних робіт. В матеріалах справи наявні рахунки на оплату експлуатаційних послуг, однак жодного доказу їх направлення на адресу відповідача або отримання їх особисто відповідачем.

Крім того суд звертає увагу на те, що адреса відповідача в наданих рахунках зазначена наступна: м. Горлівка, прт-т Перемоги, 72, в той час як юридична адреса відповідача відповідно до розділу 7 договору та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ №735744 така: м. Горлівка, пр-т Горлівської дивізії, 97.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне  місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Адреса відповідача як юридичної особи була зазначена в договорі у сьомому розділі, а саме: пр-т Горлівської дивізії, 97. Тобто саме за цією адресою позивач повинен був направляти рахунки на оплату послуг.  

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 цього ж закону Споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені законом або договором.

Тобто відносини між учасника у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють виключно на договірних засадах. Між сторонами було укладено договір №57 від 27.09.2007р., який регулює, зокрема, питання розрахунків за житлово-комунальні послуги. Та як вже зазначалося судом вище даним договором передбачена оплата послуг на підставі наданих рахунків або актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Відтак, оскільки позивачем не були виконані умови договору, а саме  не були надіслані на адресу відповідача рахунки, у відповідача були відсутні підстави для оплати експлуатаційних витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ст. 32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунків на адресу відповідача, або отримання їх особисто відповідачем, або підписані між сторонами акти виконаних робіт, на підставі яких відповідач зобов’язаний був оплати експлуатаційні послуги, суд дійшов висновку, що неподання позивачем таких доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу у розмірі 12097,29грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1089,75грн. суд відмовляє в задоволенні цих вимог, у зв’язку із відмовою у задоволенні основного боргу.

 На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33-43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                             

                                                   ВИРІШИВ:

У позові  Прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки, м. Горлівка в інтересах Горлівської міської ради в особі Комунального підприємства «Західний», позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обемежною відповідальністю «Горлівська продовольча компанія», м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 13187,04грн., відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.07.2011р. оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення  виготовлений та підписаний 11.07.2011р.    

          

Суддя                                                               Соболєва С.М.