ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/9                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В.,  при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши матеріали за позовною заявою: Державного підприємства „Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” смт. Панютине, Лозівський район, Харківська область

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш”, м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 19’937грн. 47коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 41/2006 від 13.04.2011р.) – юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

            Державне підприємство „Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” смт. Панютине, Лозівський район, Харківська область (скорочена назва ДП „Укрспецвагон”) звернулося до господарського суду Донецької області  з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 19’937грн. 47коп., з яких 16’811грн.95коп. - збитки за поставку неякісного товару, 3’125грн. 52коп. – штраф за поставку неякісного товару.

Ухвалою від 14.04.2011р. суд порушив провадження по справі та призначив до розгляду, сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він зазнав збитків у вигляді відшкодування витрат ТОВ „Компанії „Дінекс” на ремонт вагону № 55140081, що сталося у зв'язку з визнанням даного вагону несправним на підставі тріщини рами бокової № 51423 клеймо 1291 власником якої є відповідач.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р., Специфікації № 1 до договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р., Додаткової угоди № 1 від 07.11.2008р. до договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю, видаткової накладної № РН-0000001 від 08.01.2009р., сертифікату якості 30/115-09 від 08.01.2009р., претензії № 83 від 26.11.2010р., рахунку-фактури № 22 від 24.11.2010р., платіжного доручення № 9652 від 15.12.2010р., звіту  № 01/87 від 15.11.2010р. між ТОВ „Компанія”Дінекс” та ТОВ „Металургтранс”, рахунку № 936/2 від 15.11.2010р., звіту № 5 від 03.09.2010р. між ТОВ „Металургтранс” та ТОВ „RTA-Investment”, рахунку № 19 від 03.09.2010р., акту виконаних робіт № AZ-0000747 від 30.04.2010р., рахунку № 747 від 30.04.2010р., повідомлення за формою ВУ-23-1 та ВУ-36-1, дефектної відомості за формою ВУ-22-1, акту-рекламації № 12 від 20.04.2010р. за формою ВУ-41-1, акту від 25.04.2010р., акту від 25-26.04.2010р., акту огляду вагону від 25-26.04.2010р., відомості подання та прибирання вагонів № 2737 за формою ГУ-46а-1, квитанції в прийомі вантажу сер. АЛ № 033000, корінця дорожньої відомості сер. А № 0202442, переліку № 31893 від 15.04.2010р., вимоги-накладної № 202442, претензії № 1/419 від 24.01.2011р. з доказами направлення вдповідачу.

23.05.2011р. на виконання ухвали суду від 05.05.2011р. позивачем представлені додаткові докази, які долучені до матеріалів справи.

          20.05.2011р. відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає з посиланням на недоведеність позивачем факту поставки продукції неналежної якості. Вважає, що докази, на підставі яких заявлений позов, не відповідають вимогам Інструкції № П-7 і отже не можуть розцінюватися у якості належного доказу поставки неякісної продукції. Одночасно відповідач зазначив про безпідставність заявлених штрафних санкцій. Звернувся з письмовим клопотанням призначити судово-технічну експертизу задля встановлення якості рами бокової, у разі виявлення дефектів підстав їх виникнення.

         15.06.2011р. через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача.

          Ухвалою суду від 20.05.05р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів до 29.06.11р

 У зв’язку з клопотанням позивача, необхідністю надання додаткових документів суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 24.06.2011р.

Під час судових засідань сторони підтримали свою позицію викладену письмово.

Відповідач у судове засідання 24.06.2011р. не з’явився, був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про поважність відсутності представника суд не повідомлений.

 В судовому засіданні 24.06.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів у підтвердження позиції зі спору, посилався на достатність наявних доказів у справі для вирішення спору по суті.

 Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію відносин між сторонами та не є перешкодою для вирішення спору про суті. Більш того, строки розгляду справи добігають кінця.

 Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

          06.11.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Торговий Дім Азовзагальмаш" (покупець) та Державним підприємством „Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” смт. Панютине (постачальник) був укладений договір поставки № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання виготовити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умов даного договору напіввагони мод. 12-9745, ТУ У 35.2-001124454-032-2004, у кількості – 100 одиниць виробництва ДП „Укрспецвагон”, іменовані надалі „продукція”. Термін дії до 31.12.2009р. (п.15.3. договору).

          У п. 6.1 договору сторони дійшли згоди щодо форми оплати: 100% оплата за узгоджену в специфікації партію продукції відповідно до виставленого рахунку протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції згідно п. 4.7 даного договору.

 Договір містить всі суттеви умови, укладений з дотриманням вимог діючого законодавства України, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

 У виконання умов п. 1.2 договору між сторонами укладена та скріплена печатками Специфікація № 1 до договору поставки № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю, у якому сторони визначили умови, обсяг, строк поставки, ціну товару. Специфікація укладена 06.11.2008р. як додаток до договору і є невід’ємною його частиною.

07.11.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю якою дійшли згоди змінити порядок розрахунків, виклавши розділ 3 у наступній редакції: покупець зобов’язується поставити постачальнику в якості оплати за продукцію сталеве литво, а саме: раму бокову (кресл. № 100.00.020-4СБ), балку надресорну (кресл.100.00.010-4СБ). Ціна сталевого литва становить: рама бокова (кресл. № 100.00.020-4СБ) – 13’023грн. без ПДВ; балка надресорна (кресл.100.00.010-4СБ) – 14’715грн. без ПДВ. Сторонами обумовлено у п. 1.3. угоди, що інші умови договору залишаються незмінними, і сторони підтверджують по ним свої зобов’язання. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід’ємною частиною договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р.

 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у виконання вищезазначеного договору та додаткової угоди до нього отримав від Закритого акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш”, в тому числі раму бокову 100.00.020-4 СБ у кількості 210.000 загальною вартістю 2’734’830грн., що підтверджується видатковою накладною № РН – 0000001 від  08.01.2009р.

 В матеріалах справи міститься сертифікат якості 30/115-09 від 08.01.2009р., за яким рама бокова клеймо „1291” виготовлена ЗАО „АЭС”, 87535, Маріуполь, пл. Машинобудівників,1. Відзначено, що якість рам бокових черт. 100.00.002-4 гарантується їх виготовлювачем ЗАО „АЭС”.

Позивач посилається на те, що вищевказана продукція використана ДП „Укрспецвагон” для виготовлення вагонів.

          Так, за змістом позову позивачем був збудований 19.01.2009р. вагон №55140081, на нього була встановлена рама бокова № 51423 клеймо 1291 випуску 2008р. виробництва Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, рама придбана у відповідача.

В подальшому вагон №55140081 придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Дінекс” м. Дніпропетровськ на підставі угоди про продаж № 71 П/ЦВСВ(ОРВ-09.59)ю від 12.02.2009р., за якою останній набув право власності на виготовлений Державним підприємством „Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” новозбудовані напіввагони моделі 12-9745 в кількості 25 штук, в тому числі вагон №55140081, що підтверджується специфікацію № 1 від 12.02.2009р., актом приймання-передачі № 2 від 26.03.2009р. Гарантійний строк продукції складає 24 місяця з дати вводу в експлуатацію (п. 7.1 договору).

Позивач посилається на той факт, що на станції Пульсари АТ  „НК”Казахстан Темір Жоли” напіввагон №55140081 заводу виробника ДП „Укрспецвагон” був визнаний несправним, підстава – тріщина рами бокової візка.

Дійсно, актом огляду вказаного вагону  від 20.04.2010р., складеного у вагонному депо ТОО „Ак-Жайык-7” за участю комісії, зокрема, представника заводу ЗАТ „АзовЕлектроСталь” провідного інженера за якістю, виявлені несправності бокової рами № 51423 клеймо 1291, підстава виявленого дефекту неякісне заводське литво, відзначено, що зауважень у процесі експлуатації не має, про що комісією складено акт-рекламацію № 12. Зазначений акт міститься в матеріалах справи.

Власник вагону ТОВ „Компанія „Дінекс” м. Дніпропетровськ здійснив ремонт вагону №55140081 через ТОВ „Металургстранс” на підставі договору №06А/09 від 23.03.2009р. на суму 16’811грн. 95коп. Вагоноремонтним депо Ак-Жаийк-7 АТ „НК”Казахстан Темір Жоли” було виконано заміну неремонтнопридатної рами бокової № 51423.

ТОВ „Компанія „Дінекс” м. Дніпропетровськ на адресу позивача направлено претензію № 83 від 26.11.2010р. з вимогою відшкодувати витрати понесені у зв'язку з ремонтом вагону та виставлено рахунок № 22 від 24.11.2010р на суму 16’811грн. 95коп.

Оскільки позивач є виробник вагону та несе гарантійні зобов'язання за виготовлену продукцію, платіжним дорученням № 9652 від 15.12.2010р. він перерахував зазначену суму на рахунок ТОВ „Компанія „Дінекс”. В матеріалах міститься засвідчена копія зазначеного платіжного документу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що згідно ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У зв'язку з цим позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1/419 від 21.01.2011р. з вимогою про відшкодування витрат пов’язаних з ремонтом за заміною рами бокової № 51423 клеймо 1291 в розмірі 16’811грн. 95коп. та у порядку ст. 231 Господарського кодексу України сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару в розмірі 3’125грн. 52коп., всього на суму 19’937грн. 47коп.

Відповідач лист залишив без відповіді, що примусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

  Позивач, вважаючи винною стороною у поставці неякісної продукції відповідача, стверджує що саме ЗАТ „Торговий дім Азовзагальмаш” повинно відшкодувати позивачу збитки понесені у результаті ремонту вагону, що і призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 16’811грн. 95коп., штрафу у розмірі 3’125грн.52коп. за поставку неякісного товару задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов’язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправного поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов’язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

-  наявність реальних збитків;

-  вина заподіювана збитків;

-  причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання  відповідальності.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричинені збитків позивачу.

У даному випадку позивачем не доведено наявності об’єктивної та суб’єктивної сторони у заявлених до суду збитках. Так, позивачем не доведено факт скоєння саме відповідачем правопорушення у вигляді неналежного виконання ним договірних зобов’язань за договором № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р. в частині поставки рами бокової № 51423 клеймо 1291, оскільки у Додатковій угоді № 1 від 07.11.2008р. до зазначеного договору сторони ніяким чином не обумовили порядок прийняття продукції за якістю, в тому числі при виявленні скритих дефектів у період гарантійного строку зазначеної рами.

Рама боковая кресл.100.00020-4 СБ прийнята позивачем у виконання умов договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р. за видатковою накладною № РН-0000001 від 08.01.2009р. без складання будь-яких документів про прийомку.

Сторони у п. 7.1 договору № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р. дійшли згоди, що приймання продукції по якості і кількості проводиться покупцем (відповідачем) відповідно до Інструкцій про порядок приймання за кількістю та якістю продукції виробничо-технічного призначення №№ П-6, П-7.

Однак за висновками суду вимоги зазначених Інструкцій на даний спірний випадок не розповсюджуються, оскільки відповідно до Додаткової угоди № 1 від 07.11.2008р. поставка рами бокової була здійснена у якості оплати за „продукцію”, слід зазначити що цим терміном у договорі № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р. іменовані саме вагони мод. 12-9745, тобто питання якості були врегульовані сторонами саме для поставки вагонів, а не рами бокової  № 51423 клеймо 1291.

Акт-рекламація № 12 від 20.04.2010р. не приймається судом у якості належного доказу позовних вимог позивача, оскільки складений без участі представника відповідача, більш того останній не приймав на себе обов’язків нести відповідальність за недоліки виготовлювача спірної продукції у договорі № 678 П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю від 06.11.2008р., що є підставою позову. За Додатковою угодою № 1 від 07.11.2008р. відповідач брав на себе зобов'язання тільки поставити позивачу сталеве литво, в тому числі, раму бокову (кресл. № 100.00.020-4СБ).

Обов’язок гарантувати якість рам бокових черт.100.00.002-4 СБ взяв на себе їх виготовлювач - ЗАТ „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь, що відображено у сертифікаті якості № 30/115-09 від 08.01.2009р. Внаслідок чого слід розуміти ручання саме цього товариства про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент встановлений у договорі, недоліків по якості товару.

 Крім того, у справі відсутні фактичні обставини про те, що позивач звертався до постачальника з виниклих питань, в тому числі з питань заміни, ремонту спірної продукції.   

 В матеріалах справи є тільки докази інформування ДП „Укрспецвагон” про факт визнання вагону несправним та у разі необхідності з’явитися для комісійного огляду, про що свідчить лист ТОВ „Компанія „Дінекс” № 16/1 від 31.03.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ „Компанія „Дінекс” самостійно здійснило ремонт вагону через ряд посередників ТОО „RTA-investment”, ТОВ „Металургтранс”, ТОО „Ак-Жайік-7” та замінило раму бокову.

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму завданих відповідачем збитків, позивач надав суду перелік документів: договори №049/09 від 01.08.09р. між ТОО „RTA-investment” (замовник) та ТОО „Ак-Жайік-7” (підрядчик), №99-1к/09 від 18.12.2009р. між ТОВ „Металургтранс” та ТОО „RTA-investment”, №06А/09 від 23.03.09р. між ТОВ „Компанія Дінекс” та ТОВ „Металургтранс», звіти про понесені витрати, акти виконаних робіт, відомості подачі і збирання вагонів, інше.

Розглянувши представлені у підтвердження вартості понесених витрат з ремонту документи, суд відзначає наступні факти. Наприклад, у дефектній відомості на поточний ремонт вагону № 55140081 у переліку робіт крім заміни рами бокової, зокрема є посилання на вид роботи „дефектоскопирование надрессорной балки”, рахунок-фактура № 747 від 30.04.2010р. містить посилання на „текущий отцепочный ремонт», отже піддається сумніву що саме включено в цій об’єм виконаних робіт, у рахунку-фактурі № 19 від 03.09.2010р. до загальної вартості робіт включена вартість з нагородження комісіонера за ремонт вагону.  

Так, позивач був зобов’язаний довести суду обставини щодо наявності понесених витрат. Проте позивачем не доведено, що заявлені до стягнення витрати з ремонту були наслідком причинного зв’язку між тріщиною бокової рами візка та понесеними витратами. Детальний, обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми збитків суду не представлений.

          З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представлені позивачем документи не можуть прийматися судом у якості беззаперечних, належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у розмірі 16’811грн. 95коп. з вини відповідача, оскільки не підтверджують фактичне понесення позивачем збитків внаслідок винних дій відповідача.

Позивачем у добровільному порядку сплачено 16’811грн. 95коп. товариству „Компанія „Дінекс” без встановлення факту наявності збитків саме у такому розмірі рішенням суду, тому немає підстав для визнання доведеною суму заявлених позивачем збитків відповідачу.

 Як відзначалося, 20.05.2011р. від відповідача надійшло клопотання призначити судово-технічну експертизу. У виконання вимог ухвали суду від 20.05.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення за змістом яких, на думку представника, рама знаходиться в ТОО Акжайик-7.

 Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

 Виходячи із приписів ст. 38 ГПК України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. У разі неможливості самостійно надати докази сторони вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Відповідачем ніякі відомості у підтвердження місцезнаходження об’єкту дослідження не представлені, клопотання про витребування доказів від сторін не надходили. Суд позбавлений можливості задовольнити клопотання про призначення експертизи оскільки місцезнаходження об’єкту дослідження суду не відомо, пояснення позивача ґрунтуються тільки на припущеннях з цього приводу. Клопотання від сторін щодо вступу до участі у справі третіх осіб не заявлялись, строки розгляду справи добігли кінця.

           Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Як вже зазначалося, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Проте, саме позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків в порядку регресу - стягнення з відповідача 16’811грн. 95коп. та штрафу у розмірі 3’125грн. 52коп.

У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх   вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Судовими доказами за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

  З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач не довів факт наявності вини у діях відповідача, а також не представив суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів, котрі б підтверджували причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача та заподіянням відповідачу збитків, розмір заявлених вимог не доведений, а тому вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

           В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” смт. Панютине, Лозівський район, Харківська область до Закритого акціонерного товариства „Торговий дім Азовзагальмаш”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення збитків у розмірі 16’811грн. 95коп. та штрафних санкцій у розмірі 3’125грн.52коп. – відмовити.

           У судовому засіданні 24.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

           Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                               Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.