Справа № 2-1067/11

                                                            Р І Ш Е Н НЯ
                                                        І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И
17 червня 2011 року                Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

                                                  судді                                        Бухтіярової О.М.

                                                  при секретарі -                    Федоровій В.Г.

                                                  з участю

                                                  представника позивача -          ОСОБА_1,

                                                  представника відповідача -          ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Ф.Е. Дзержинського»про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

                    27.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва. Свої вимоги мотивує тим, що з 10.04.1972 року по 03.04.2008 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта ім.. ОСОБА_4»працював забійником –15 років 5 місяців, прохідником – 5 років 11 місяців, гірничим очисного вибою –6 років 11 місяців, гірник підземний –3 разряду –8 років 3 місяці, загальний стаж праці на інших підприємствах складає 40 років 9 місяців.  Згідно наказу № 68 від 07.04.2008 року  на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України його було звільнено у зв’язку із досягненням пенсійного віку.

                    При проходженні профогляду в 1998 році у позивача було виявлено захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів змішаної етіології (пилова інфекція) другої стаді, помірна течія J44J 68.4, фаза затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню супутній: IXC: атеросклероз кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, Н один И 11.0 пресбиопия обох очей. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 52 від 05.05.2008 року відповідною комісією було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів,  змішаної етіології (пилова інфекція) другої стаді, помірна течія J44J 68.4, фаза затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню супутній: IXC: атеросклероз кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, Н один И 11.0 пресбиопия обох очей та пов'язано його з умовами виробництва на підприємстві відповідача - ДП «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського». На підставі цього ж акту підтверджену й вину відповідача, що виражається в незабезпеченні засобами індивідуального захисту. Згідно з випискою із акту огляду МСЕК № 051443 від 18.06.2008 року позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% та встановлена третя група інвалідності безстрокове.

                    Позивач вважає, що внаслідок порушення його законних прав, відповідачем було завдано йому моральну шкоду, спричинену шкідливими умовами виробництва, в яких він працював. Моральна шкода полягає в моральних та фізичних стражданнях, втраті звичних для нього життєвих зв'язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. Фізичні страждання полягають в гострих болісних відчуттях, що постійно виникають, позивач відчуває хронічну втому та перебуває у стані роздратування. Моральні страждання пов'язані напряму  з фізичним станом та пов'язані з тим, що позивач перебуває постійно у стані душевного хвилювання, переживає за стан свого здоров'я, позивача не залишає відчуття провини перед сім'єю, через те, що у працездатному віці не може працювати за професією та забезпечувати сім’ю матеріально. З годувальника родини він перетворився на утриманця, що принижує його гідність, таким чином позивач вважає, що відповідачем йому завдано моральну шкоду в значному обсязі і саме з таких міркувань позивач оцінив розмір моральної шкоди в 200000 грн.

                    Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

                    Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами позивача про стягнення на його користь моральної шкоди спричиненою втратою професійної працездатності у розмірі 200000 грн. не згодний, суду пояснив, що по-перше позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом без поважних причин. Також не має жодних доказів, які б підтвердили зміни психологічного стану, порушення життєвих зв'язків, обмеження спілкування позивача з рідними, знайомими та друзями, не додані до матеріалів справи та відомі лише зі слів відповідача. Водночас у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому саме полягає шкода і якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, однак позивачем не надано жодних доказів, щодо моральних страждань, котрі йому нібито спричинені, що в свою чергу позбавляє можливості встановити факт наявності такої шкоди. Позивачем не додано не тільки будь - яких розрахунків, а навіть не вказано жодних міркувань з приводу визначення розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті, чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням. Визначена сума розміру моральної шкоди у 200000 грн. є необґрунтованою та виходить за рамки будь - яких розрахунків. При прийнятті на роботу кожний працівник під особистий підпис ознайомлюється зі шкідливими та тяжкими умовами праці та можливими професійними захворюваннями за своєю спеціальністю, отже позивач був повідомлений про можливість настання професійного захворювання, однак на власний розсуд виявив бажання працювати.

                    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

                    Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач, з  10.04.1972 року по 03.04.2008 року знаходився у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював у відокремленому підрозділі «Шахта імені ОСОБА_4» працював забійником –15 років 5 місяців, прохідником –5 років 11 місяців, гірничим очисного вибою –6 років 11 місяців, гірник підземний –3 разряду –8 років 3 місяці, загальний стаж праці на інших підприємствах складає 40 років 9 місяців. (а.с. 6-9). Згідно з наказом № 68 від 07.04.2008 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з досягненням пенсійного віку.

                    Висновком лікувально-експертної комісії від 02.04.2008 року у позивача встановлено хронічне обструктивне захворювання легенів змішаної етіології (пилова інфекція) другої стаді, помірна течія, фаза затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню (а.с. 15).

                    Згідно акту № 52 розслідування хронічного професійного захворювання від 05.05.2008 року відповідною комісією було проведено розслідування випадку хронічного обструктивного захворювання легенів змішаної етіології (пилова інфекція) другої стаді, помірна течія J44J 68.4, фаза затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню супутній: IXC: атеросклероз кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, Н один И 11.0 пресбиопия обох очей та пов'язано його з умовами виробництва на підприємстві відповідача - ДП «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського»(а.с. 16).

                    Згідно з випискою із акту огляду МСЕК № 051443 від 18.06.2008 року позивачу визначено ступінь втрати працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності безстрокове, (а.с.17).

                    Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

                    Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

                    Згідно до ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні

і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

                    Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійного захворювання або іншого пошкодження здоров'я були неможливими.

                    Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів змішаної етіології (пилова інфекція) другої стаді, помірна течія J44J 68.4, фаза затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню супутній: IXC: атеросклероз кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, Н один И 11.0 пресбиопия обох очей. Позивачу встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 65 % , він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

                    Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим,  вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. суд визнає дещо збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 50 000 грн., як відшкодування моральної шкоди.

                    Відповідно до ст. 88 ч. З ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

                    Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно - технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичній особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

                    Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212, 367 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

                    Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Ф.Е. Дзержинського»про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

                    Поновити ОСОБА_3 пропущений строк в три місяці для звернення до суду.

                    Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Ф.Е. Дзержинського»на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

                    Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»в дохід держави судовий збір у сумі 51 (п'ятдесят одна гривня 00 коп.) гривня, витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 (сто двадцять) грн.

                    Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби ОСОБА_4 міського управління юстиції  негайно виконати рішення суду.

                    В решті позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя: