УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23375/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (І) Шум Л.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Копайгори Ігоря Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на вказаних підприємствах. Висновком МСЕК від 08.12.2010 року йому встановлено первинно втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 45% - по радикулопатії та 5% по ХОЗЛ, а також третю групу інвалідності.
Позивач просив суд стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ «ЦГЗК» - 40000 грн., з ВАТ «Суха Балка» - 70000, з ВАТ «Кривбасзалізрудком» - 90000 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2011 року за заявою позивача та його представника залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_5 до ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_5 з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» 20000 грн. та з ПАТ «ЦГЗК» - 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто солідарно з ПАТ «ЦГЗК», ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ ««Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.
Так, суд помилково застосував положення загальних норм діючого законодавства замість спеціальних законів, які регулюють відшкодування шкоди; не з’ясував, що ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» не є належним відповідачем по справі; не встановив, які саме незаконні дії роботодавця спричинили моральну шкоду позивачу; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, розмір моральної шкоди необґрунтований; судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано тривалість роботи позивача на інших підприємствах, зокрема на ВАТ «Суха Балка» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», факту не підписання акту № 16 розслідування хронічного професійного захворювання, відсутності доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди. Крім того, судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної та не допитано ОСОБА_5 в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу, впродовж 25 років 3 місяців виконував роботи в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, працюючи на посадах підземного машиніста скреперної лебідки, підземного гірника, підземного гірника очисного забою з правом ведення вибухових робіт на ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», ВАТ «ЦГЗК» та ВАТ «Суха Балка».
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 09.09.2010 року у ОСОБА_5 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) радикулопатія з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та вазомоторно-трофічними порушеннями на китах, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу (ПФС 2 ст.), де формівного артрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових і колінних суглобів (ПФ 2 ст.); 2) хронічний бронхіт, ЛН 1 ст.
Актом № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 24.09.2010р., встановлена причина зазначених професійних захворювань – праця протягом тривалого часу в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 08.12.2010 року ОСОБА_5 встановлено первинно втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 45% - по радикулопатії та 5% по ХОЗЛ, а також третю групу інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачами, з вини, яких її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 24.09.2010р. (а.с. 86-89) причиною професійних захворювань ОСОБА_5 є праця протягом 25 років 3 місяців в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи відповідачів про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2010 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_5, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 08.12.2010 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідачів щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманням ним професійних захворювань встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. При цьому, посилання відповідачів щодо не виклику судом позивача до судового засідання для дачі пояснень не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 08.12.2010 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЦГЗК» про те, що акт № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 24.09.2010р. ним не підписувався, оскільки вищезазначений акт не оскаржувався й не визнавався недійсним й на момент розгляду справи є чинним, а відмова від його підписання не скасовує відповідальності підприємства за заподіяну шкоду.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів та тривалість роботи у кожного з відповідачів, відсоток вини кожного з відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідачів щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: