Справа №  2-968/11  р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  08.07.2011  р. Красногвардійський районний суд АР Крим  в складі:

головуючого –судді Павлюкової О.В.,

при секретарі –Рашитовій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Рішата Різаєвича до ОСОБА_2  про стягнення  суми боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що відповідач - колишний чоловік його доньки, отримав від нього у борг гроші у сумі 100000 грн. для придбання автомобілю, однак  повернути борг він відмовляється. Просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що відповідач - у лютому-березні 2008 року, коли перебував у шлюбі з його донькою, попросив гроші для придбання автомобілю. Вінг дав йому у борг 100000 грн., проте розписку не брав, бо вони були родиною. Після того, як відповідач та його донька розірвали шлюб, він звернувся до відповідача з вимогою повернути борг, при цьому використовував відеоз'йомку, про ведення якої відповідач знав та обіцяв повернути  займані гроші, однак до теперішнього часу борг не повернув.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що згідно відеозапису який було зроблено у домоволодінні відповідача, ОСОБА_3 підтвердив факт отримання від позивача грошей у сумі 100000 грн. та обіцяв повернути їх.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив що про здійснення відеозапису йому відомо не було, він знаходився у стані алкогольного спяніння, не обіцяв повернути борг позивачу, бо під час тієї розмови Аблаєв просив гроші за те щоб надати дозвіл побачитися з дитиною. 100000 грн. від позивача ніколи не отримував, такий коштів у ОСОБА_1 не має, проте сам він займаєтьбся підприємницькою діяльністю та має гроші для придбання автомобілю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав просив у задоволенні позову відмовити, в зв'язку з тим що між позивачем та відповідачем не було укладено угоди, не має розпизки, яка б підтверджувала передачу грошей  ОСОБА_3, тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Частиною 3 статті 10 та статтею  60 ЦПК України передбачено, що  кожна сторона зобов’язана  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.1074 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору у письмовій формі укладено не було. Факт отримання грошей в сумі 100000 грн. категорично заперечувався відповідачем.

Відповідно до ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.  

На підтвердження наявності між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань, ОСОБА_1 надано відеозапис, який був досліджений судом, проте не приймається у якості доказу наявності договору, бо, із відеозапису неможливо встановити дату отримання грошей відповідачем, кінцвий строк їх повернення, розмір суми, яка була отримана.

Крім цього, відповідач у судовому засіданні пояснив, що при веденні відеозапису він був у стані алкогольного сп'яніння, відеозапис проводився без його згоди.   Гроші, про яки йдеться мова на запису від нього вимагав позивач за побачення із дитиною.

                Згідно ст. 307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

          Доказів того, що для проведення відеозапису позивачем було отримано згоду ОСОБА_3 суду не надано.

          Інших доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано не було, клопотань про виклик свідків або витребування доказів позивачем не заявлялося.

          В звязку із викладеним, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 526, 553, 556, 614  ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 Рішата Різаєвича до ОСОБА_3  про стягнення суми боргу відмовити.

Апеляційну скрагу на  рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до колегії суддів судової палати по цивільних справах  Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим.

Суддя: