УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23335/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Костенко В.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Зубакової В.П.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Бершадської Людмили Станіславівни,
Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Голоцван Дмитра Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про відшукування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Висновком МСЕК від 16.11.2004 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% та третю групу інвалідності, а висновком МСЕК від 11.02.2010 року –безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 133800 грн.
Ухвалою суду від 28.05.2010 до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а також – на користь держави 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку з 01.01.2008 року припинено, а тому Відділення Фонду є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у нього, розмір моральної шкоди не обґрунтовано, факт спричинення моральної шкоди позивачу не встановлено. Судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці. Крім того, відповідач вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача Відділення Фонду підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу, впродовж 15 років 7 місяців, працюючи підземним машиністом бурової установки ВАТ «Кривбасзалізрудком», отримав професійне захворювання з діагнозом: вібраційна хвороба 1-2 ст. синдром периферичної ангіодистонії та полірадикулопатії з помірно вираженим больовим синдромом та нейродистрофією у вигляді дв. плечелопаткового періартрозу ПФС, 1-2 ст., дефартрозу ліктьових суглобів ПФ 1 ст.
Висновком МСЕК від 16.11.2004 року первинно ОСОБА_5 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30%, а також третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 11.02.2010 року при переогляді потерпілого, відсоток втрати профпрацездатності та група інвалідності встановлені безстроково, починаючи з 01.12.2009 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в листопаді 2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розгляд справ з відшкодування моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: