УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23510/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 27 (І) Тимошенко Т.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Зубакової В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бадалян Н.О.
У зв’язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, згідно з вимогами ч.2 ст. 197 ЦПК України, судовий розгляд здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – ПАТ «Альфа-Банк»), про визнання кредитного договору удаваним правочином, посилаючись на те, що 16.04.2008 року між відповідачем та ним було укладено кредитний договір на суму 11762,78 доларів США зі строком дії договору до 17.04.2014 року та сплатою 14,50% на рік за користування кредитом.
Оскільки оплата за користування кредитом здійснюється в дол. США, тоді як валютою виконання зобов’язання в Україні є гривня, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати укладений договір удаваним правочином та визнати його укладеним в національній валюті Україні в сумі 59402,039 грн. на умовах, викладених в договорі, зобов’язати сторони здійснити звірку взаєморозрахунків.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 594,02 грн. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки під час розгляду справи суд керувався доводами та поясненнями відповідача, не перевірив договір на відповідність вимогам діючого законодавства в частині валюти виконання кредитного зобов’язання та не врахував, що при укладенні договору відповідачем порушено ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України й надано кредит в іноземній валюті за відсутності у нього індивідуальної ліцензії на її використання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.04.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 700005886 на отримання кредитних коштів у розмірі 11762,78 доларів США на придбання транспортного засобу зі строком дії договору до 17.04.2014 року та сплатою 14,50% на рік за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки при укладенні кредитного договору в іноземній валюті відповідачем не порушено вимог діючого законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви предметом вимог ОСОБА_2 є визнання укладеного кредитного договору недійсним з підстав його удаваності й застосування наслідків недійсності провочину у відповідності до положень ч.2 ст. 235 ЦК України.
З аналізу положень ст.ст. 203, 215 ЦК України вбачається, що підставою визнання договору недійсним є недодержання закону саме в момент його укладення.
Частина 1 ст. 235 ЦК України надає визначення поняття удаваного правочину, тобто правочину вчиненого сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Частиною 2 наведеної статті врегульовані наслідки удаваного правочину у разі визнання його недійсним.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 послався на те, що відповідач надав йому кредит в іноземній валюті за відсутності в нього банківської ліцензії на здійснення банківських операції в іноземній валюті, тим самим вчинивши удаваний правочин.
Однак, на підтвердження своїх доводів позивачем, в порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надано доказів удаваності вчиненого правочину й не пояснено який же правочин тоді сторони насправді вчинили, уклавши оспорюваний кредитний договір.
Не встановлено колегією суддів й порушень чинного законодавства відповідачем при укладенні 16.04.2008 року ним кредитного договору № 700005886 з позивачем щодо використання іноземної валюти при видачі кредиту, оскільки укладаючи цей договір ЗАТ «Альфа-Банк» діяло на підставі виданої Національним банком України ліцензії № 61 від 03.12.2001 року (а.с. 67), якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року, а також на підставі дозволу № 61-4 від 03.12.2001 року (а.с. 68), яким передбачено право здійснення валютних операцій, у тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Отже, при укладенні кредитного договору, здійснивши кредитну операцію в іноземній валюті (доларах США), відповідач діяв у відповідності до ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року.
А тому доводи апеляційної скарги щодо надання відповідачем кредиту в іноземній валюті за відсутності у нього індивідуальної ліцензії на її використання безпідставні й спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність укладеного договору чинному законодавству й відсутність у зв’язку з цим підстав для визнання його недійсним з застосуванням наслідків його недійсності відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу – відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін згідно ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: