Справа № 2-508/11

     РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 липня 2011 року Білогірський  районний суд Автономної Республіки Крим у  складі:

головуючого                                    –                      судді     Соколовського І.С.,

           при секретарі                                   –                                    Аблякімової В.Н.,

           за участю представника позивача –                                    ОСОБА_1,

           відповідачів                                       –                                   ОСОБА_2,

                                                                                                             ОСОБА_3,

           представника відповідача               -                                     ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Кримська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2011 року представник публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Кримська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк»за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 376-05-08 від 19.05.2008 року в сумі 35728 грн. 08 коп. та судових витрат у вигляді судового збору в сумі –357,28 грн. і витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі –120 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 19.05.2008 року з ОСОБА_6 був укладений кредитний договір  на суму – 11 000 грн., строком на 36 місяців під 30%  річних  з виплатою  відсотків  та частини  самого кредиту  щомісяця. Дата закінчення  кредитного договору  - 18 травня 2011 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем свого зобов’язання по кредитному  договору між ними та ОСОБА_3 було  укладено  договір  поруки  № 146/05-08 від 19 травня  2008 року, згідно якому відповідач зобов’язався відповідати перед кредитором за зобов’язання ОСОБА_6 Після отримання кредиту позичальник здійснював  платежі до вересня 2009 року.  Борг  по кредиту  складає –6416, 60 грн., проценти  –2 844,03 грн., а також заборгованість, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних –3551,04 грн. і пені 24728,37 грн.   

Представником позивача у судовому засіданні було заявлене клопотання про уточнення прізвища відповідачки ОСОБА_6, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 змінила прізвище на  - ОСОБА_2, а також уточнення позовних вимог, у зв`язку з тим, що позивачем зроблено перерахунок заборгованості, тому просить суд стягнути з відповідачів прострочену заборгованість за кредитом –6416, 60 грн., інфляційні витрати за кредитом –1155,61грн., три процента річних за кредитом –161,62грн., прострочена заборгованість за процентами –2844,03грн., інфляційні витрати за процентами –625,22 грн., три процента річних за процентами –81,79, пеня –14808,32, -  всього -  26093,19 грн. Також просив сягнути з відповідачів солідарно витрати на оплату судового збору в сумі 357,28, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти позову, оскільки заборгованість утворилася з вини банку, про існуючу заборгованість їй належним чином не повідомили.  Відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо стягнення пені, оскільки зобов`язання по сплаті кредиту були порушення у вересні 2009 року, посилається на п.1.ч.2 ст.258 ЦК України.

Представник відповідачки ОСОБА_4 вважав за необхідне застосувати до пені строк позовної давності, що стосується стягнення суми кредиту, то погодився з позовом позивача.   

     Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов  висновку, що позов  підлягає  задоволенню з наступних підставах.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 19 травня 2008 року  між  позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №376-05-08, згідно якого ОСОБА_2 отримала у позивача кредит у розмірі 11000, 00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору було встановлено, що кредит надається на 36 місяців, сплата процентів за користування кредитом складає 30 % річних, ОСОБА_2 має сплачувати щомісяця 305 грн. 56коп. в строк з 11 по 18 число кожного місяця, починаючи з червня 2008 року.  

З умовами договору відповідачку ОСОБА_2 було ознайомлено та надано оригінальний примірник цього договору, про що свідчить підпис ОСОБА_2Б.(а.с.10-12).

19 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №146/05-08, відповідно до п. 1 якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір,  термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 376-05-08 від 19.05.2008 року.        

Пунктом 4 вищезазначеного договору поруки передбачено, що у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором  поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В пункті 5 договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.    

Як вбачається з матеріалів справи, жодний пункт з договорів сторонами не оскаржено, а тому підстав вважати їх недійсними немає.

З матеріалів справи також слідує, що відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит, проте зобов’язання за кредитом не виконувала, внаслідок чого в неї і утворилась заборгованість (а.с.15).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і божник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі є солідарними боржниками перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк».

Твердження відповідачів про те, що їх належним чином не було повідомлено про наявність заборгованості перед банком, не приймаються судом до уваги, оскільки ці обставини не передбачені кредитним договором та договором поруки, крім того зі строком виконання зобов’язань за кредитним договором були ознайомлені відповідачі.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди по всіх істотних умовах договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, з боку відповідачів, стосовно позивача, виникло зобов’язання, згідно якого відповідачі зобов’язані повернути одержаний кредит в повному обсязі та сплачувати відсотки за користування кредитом в терміни, встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Оскільки заборгованість, яка утворилась не погашається відповідачами і до теперішнього часу не ліквідована в добровільному порядку, тому суд вважає, що дана обставина розцінюється як одностороння відмова від виконання зобов’язань, що не допускається ані законом, ані умовами договору.

Відповідно до ст. ст.  526, 611 ЦК України  зобов’язання  повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору або з вимогами законодавства, у разі  порушення зобов’язань   настають правові наслідки, встановлені договором або  законом.    

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.       

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк по кредитному договору зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а  позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредитору отриманий кредит та сплатити йому проценти за користування кредитом до 18 травня 2011 року.  

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання   кредиту позичальником своїх зобов’язаний, щодо повернення кредиту таабо сплати процентів, а також комісії позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % відсотка в день від суми невиконаних зобов’язань.  Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов’язань по погашенню заборгованості.

В пункті 9.2 зазначено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором може забезпечуватись будь-якими іншими видами забезпечення ЦК України.

Тому вимоги щодо стягнення суми заборгованості саме у розмірі 26093, 19 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають нормам закону та умовам кредитного договору.

Що стосується строку виконання зобов’язання (строку платежу), то  відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 376-05-08 від 19 травня 2008 року, кредит було надано на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 18 травня 2011 року.

Таким чином, початком строку, з якого договір поруки передбачає перебіг часу до припинення відносин поруки є дата, зазначена у п.1.1. Кредитного договору № 376-05-08 від 19 травня 2008 року, тобто 18 травня 2011 року.

Разом з тим, пунктом 10.2 кредитного договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.        

Пунктом 12 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором. Але відповідачами зобов’язання перед кредитором не виконані.      

Відповідно до п. 3 Договору поруки № 146/05-08 від 19 травня 2008 року та п.10.3. Кредитного договору № 376-05-08 від 19 травня 2008 року, позичальник ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_3 підтвердили, що на момент укладання договору вони були ознайомлені зі всіма умовами Кредитного договору, а тому посилання відповідачів на те, що  заборгованість утворилася з вини банку, про існуючу заборгованість їм належним чином не повідомили, є неспроможними і не приймаються судом до уваги.

Відповідно до  ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання кредиту позичальником своїх зобов’язаний, щодо повернення кредиту таабо сплати процентів, а також комісії позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % відсотка в день від суми невиконаних зобов’язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов’язань по погашенню заборгованості, а тому посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що має місце пропуск строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, є неспроможними і не приймаються судом до уваги.

Інші доводи відповідачів не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88  ЦПК України, солідарно з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 260,93грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі ст. ст. 530, 533, 570, 625 ЦК України,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88,169,174,212-215,217 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»заборгованість  по кредитному договору № 376-05-08 від 19.05.2008 року у розмірі 26093 (двадцять шість тисяч дев`яносто три)  грн. 19 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»судовий збір у розмірі 260,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Повернути Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк»зайво внесену суму по сплаті судового збору у сумі 96,35 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    Головуючий: