Р І Ш Е Н Н Я                                                            справа №2-4319/11р.

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року    Бабушкінський  районний суд м.Дніпропетровська у складі:      

головуючого судді  -  Решетніка М.О.

при секретарі            -  Медведєвій А.В.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання договору недійсним», зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання права власності», -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010р. ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання попереднього договору оренди недійсним. Зазначає в ньому, що 0111.2010р. між нею та відповідачкою був укладений попередній договір, згідно з умовами якого сторони зобов’язались до 21.12.2010р. укласти договір оренди домоволодіння, розташованого у м.Дніпропетровську по вул.Перекопської перемоги, 38 строком на 4 роки та орендною платою в сумі 500грн. на місяць.

15 грудня  2010 року нею був надісланий відповідачці лист, яким вона повідомила про свою відмову від укладення зазначеного договору оренди мотивуючи тим, що нерухоме майно, яке є предметом договору, не зареєстроване в КП «Дніпропетровське МБТІ», а отже відповідачка не набула права власності на нього, в зв’язку з чим просила суд визнати попередній договір від 01.11.2010р. недійсним.

Відповідачка подала до суду зустрічний позов про визнання за нею право власності на домоволодіння №38 по вул.Перекопської перемоги в м.Дніпропетровську та про спонукання позивача до укладення договору оренди даного приміщення.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 01 листопада 2010 року був укладений попередній договір оренди  домоволодіння, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Перекопської перемоги, 38, яке складається з житлового будинку літ.А-2, прибудови І поверх (літ.А?-2), мансардний поверх (літ.А-2, літ.А?-2)  загальною площею 105,9м?, житловою площею 30,1м?, сараї (літ.В.Е), вбиральня (літ.Л), душу (літ.И), навісу (літ.З), споруд №1,2,4,5, зливна яма №7.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору сторони зобов’язалися до 21 грудня 2010р. укласти договір оренди вказаного об’єкту нерухомості строком на 4 роки з орендною платою в сумі 500грн. на місяць.

Однак такий договір не був укладений, оскільки позивачка відмовилася від його підписання у зв’язку з тим, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували її право власності на домоволодіння.

Згідно ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якою визначено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, у тому числі є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, а відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Враховуючи викладене вбачається, що укладення сторонами попереднього договору є правочином, який породжує для його учасників викладені в цьому договорі зобов’язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається з листа від 15.12.2010р., позивачка ставить під сумнів належність відповідачу на праві власності зазначеного у попередньому договорі об’єкта.

Судом встановлено, що 23.07.2009р. помер ОСОБА_3, який мешкав: м.Дніпропетровськ, вул.Перекопської перемоги, 38, а на випадок своєї смерті він залишив на ім’я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 7-ю Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11.05.1995р. за реєстром №1-3512, яким заповідав останній належний йому житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, що знаходяться в м.Дніпропетровську, вул.Перекопської перемоги, 38. Це майно перейшло у володіння і фактично прийняте ОСОБА_2

Також судом встановлено, що 30 грудня 1952 року Кіровська райрада м.Дніпропетровська своїм рішенням виділила земельну ділянку під індивідуальну житлову забудову на ім’я ОСОБА_3, яка знаходилась в м.Дніпропетровськ, вул.Булганіна, 38, рішенням виконкому Дніпропетровської міськради від 10.11.1957р. №1344 вулиця Булганіна у Бабушкінському районі була перейменована на вулицю Перекопської перемоги. На підставі цього Акту, ОСОБА_3 уклав договір з Кіровським райжилуправлінням на право зведення будинку та безстрокового використання земельної ділянки від 24 квітня 1953 року, а потім і побудував житловий будинок.

ТОВ «Промтехстальпроект»(ліцензія №051902 серія АВ від 21.04.06, строк дії ліцензії з 21.04.06 по 21.04.11) своїм висновком від травня 2009р. зазначило, що основні несучі конструкції спірного будинку знаходяться в нормальному і задовільному стані, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням.

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Частиною 5 ст.376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно ст.ст.317,319 ЦК України влаcнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає доцільним у задоволенні первісної позовної заяви відмовити, натомість вважає за можливе задовольнити зустрічну позовну заяву з наступних підстав.

Кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтею 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.

Позивач по зустрічному позову посилається на те, що вона є власником домоволодіння, що розташовано за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Перекопської перемоги, 38, яке складається з житлового будинку літ.А-2, прибудови І поверх (літ.А?-2), мансардний поверх (літ.А-2, літ.А?-2)  загальною площею 105,9м?, житловою - 30,1м?, сараї (літ. В.Е), вбиральня (літ.Л), душу (літ.И), навісу (літ.З), споруд №1,2,4,5, зливна яма №7.

При урахуванні судом висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій на підставі ч.2 ст.8 ЦК України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об’єкта полягає у визначенні готовності об’єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність приміщень до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, дані приміщення з усіма їх складовими частинами є прийнятими до експлуатації та не потребують іншого проведення дослідження готовності до експлуатації –прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009р. підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 05 серпня 1992р., є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об'єкти будівництва.

Відповідно до п.10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом і підлягає державній реєстрації.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.316,331 ЦК України, суд -

                                                                                ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання договору недійсним»–відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, що розташовано за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Перекопської перемоги, 38, яке складається з житлового будинку літ.А-2, прибудови І поверх (літ.А?-2), мансардний поверх (літ.А-2, літ.А?-2)  загальною площею 105,9м?, житловою площею 30,1м?, сараї (літ.В.Е), вбиральня (літ.Л), душу (літ.И), навісу (літ.З), споруд №1,2,4,5, зливна яма №7.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя                            підпис      

Копія вірна

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 17 травня 2011р.

Голова         Бабушкінського

райсуду м.Дніпропетровська                                                            Л.О.Татарчук