УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1799/11
Категорія 18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді: Широкової Л.В.,
суддів : Снітка С.О.,
Худякова А.М.
при секретарі:
судового засідання: Котлярчук Т.К.,
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „ Житомирське регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” про визнання підвищення процентної ставки недійсною, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним збільшення ПАТ КБ „ПриватБанк” ( на момент укладення кредитного договору ЗАТ КБ „ПриватБанк”) процентної ставки за користування кредитом з 31 жовтня 2008 року за кредитним договором № ZRCWGA 00004243 від 15.02.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_3., а також стягнуто на користь останнього понесені судові витрати: 34,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, 8,50 грн. судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3. в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не звернув уваги на положення укладеного з позивачем кредитного договору, згідно якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, договір може бути змінений у встановленому законом та договором порядку.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” (з 17.07.2009 року ПАТ КБ „ПриватБанк” ) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на споживчі цілі № ZRCWGA 00004243. За умовами вказаного договору, ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 13 000 доларів США строком до 12 грудня 2028 року, з процентною ставкою в розмірі 12% на рік /а.с. 7-9/.
Згідно п.2.3.1 кредитного договору, Банк мав право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.
Вказаним пунктом виписана також і процедура, яку Банк має дотриматися щодо підвищення відсоткової ставки. Так, при збільшенні відсоткової ставки, Банк за 7 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє Позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки.
Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення про зміну процентної ставки до 15,12% річних на адресу ОСОБА_3 не направлялось.
Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України). Також, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором (стаття 652 ЦК України).
Пункт 3.5 „Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” (надалі Правила), затверджених Постановою Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, банкам надано право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Відповідно до ч.5 пункту 3.4 зазначених вище Правил, Банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, а тому Банк повинен навести (математичну залежність) між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного Банку України (надалі НБУ), а також обґрунтувати збільшення процентної ставки.
Доказів на підтвердження того, що таке правило було зазначено в договорі, відповідачем не надано.
З урахуванням вищенаведеного, Банк не міг в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку, обмежившись лише формальним попередженням.
Разом з тим, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12.12.2008 року внесені зміни до ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та доповнено Цивільний кодекс України ст.1056-1 ЦК України. Вказані зміни набули чинності з 09 січня 2009 року.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений Банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Дії банку по підвищенню процентної ставки не відповідають вище зазначеному Закону та нормам ЦК України.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ініціювання підвищення процентних ставок за кредитом відповідно до ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” можливе без згоди позичальника.
Згідно вимог ст.11 вказаного Закону, процентна ставка дійсно може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. З викладеного вбачається, що зміна умов кредитного договору може бути як у бік збільшення процентної ставки, так і у бік її зменшення, бо і в тому, і в іншому випадку розмір ставки зміниться. Нормою ж Цивільного кодексу України накладено заборону не на зміну процентної ставки, а тільки на її збільшення в односторонньому порядку /ст.1056-1 ЦК України/.
Таким чином, одночасна дія статті 1056-1 ЦК України та статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” дозволяє банкам змінювати процентну ставку за кредитним договором, але тільки в тому випадку, якщо ця зміна не призведе до збільшення цієї ставки.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирського регіонального управління” Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді