УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1761/11
Категорія 50
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В.
Гансецької І.А.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро” про визнання наказів про дисциплінарні стягнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро”
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28 березня 2011 року,
встановила:
09 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконними наказ про оголошення йому догани від 20.09.2010 року №106 та наказ про звільнення від 26.10.2010 року №129 за п.3 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді спеціаліста першої категорії КП „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро”, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи доповнив позовні вимоги і просив визнати незаконним наказ про оголошення йому догани від 15.03.2010 року №22. В обґрунтування позову зазначив, що про наказ від 15.03.2010 року він дізнався лише в попередньому судовому засіданні. Вважає, що цей наказ є незаконним, оскільки в ньому не вказаний проступок, в зв’язку з яким накладено дисциплінарне стягнення, у нього не відбирались письмові пояснення. На думку позивача наказ від 20.09.2010 року теж є незаконним через відсутність його вини в порушення строків виготовлення технічної документації.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнані незаконними наказ про оголошення догани від 15.03.2010 року №22 та наказ про звільнення від 26.10.2010 року №129. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді спеціаліста першої категорії КП „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро” з 11 жовтня 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4548 грн.90 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. З відповідача на користь держави стягнуті судові витрати.
Додатковим рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06 червня 2011 року відмовлено в задоволенні вимоги про визнання незаконним наказу про оголошення догани від 20.09.2010 року №106.
В апеляційній скарзі Комунальне підприємство „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро” просить скасувати рішення і закрити провадження у справі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що наказ від 15.03.2010 року №22 відповідає вимогам трудового законодавства. ОСОБА_2 11.03.2010 року не виконав усне розпорядження керівника щодо підготовки технічної документації для розгляду комісією із землеустрою.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач з 06 березня 1995 року працював у відповідача на різних посадах, з 22.07.2010 року – на посаді спеціаліста першої категорії. Наказом від 20.09.2010 року №106 йому оголошена догана за порушення строків виготовлення технічної документації громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а наказом від 20.09.2010 року №106 його звільнено з роботи згідно ст.147 КЗпП України. Наказом від 26.10.2010 року №129 внесені зміни до наказу про звільнення і звільнено ОСОБА_2 згідно ст.40 п.3 КЗпП України з 11 жовтня 2010 року.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про законність і обґрунтованість наказу про оголошення позивачу догани від 20.09.2010 року №106. Як вбачається із змісту посадових обов’язків спеціаліста першої категорії, журналу отримання заявок та скарг громадян ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої трудові обов’язки і порушив строки виготовлення технічної документації громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В наказі про оголошення догани від 15.03.2010 року №22 (а.с.55) не зазначено, за яке порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 оголошена догана. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на початку робочого дня 11 березня 2010 року ОСОБА_2 отримав усне розпорядження директора підприємства підготувати технічну документацію на комісію з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації землеустрою, засідання якої було призначено в цей день о 13 годині. Проте, відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів, що 11 березня 2010 року згідно плану роботи було призначено засідання такої комісії, що на розгляд комісії було винесено питання про погодження документації відносно якої позивач отримав усне розпорядження і що внаслідок невиконання ним цього розпорядження питання знято з розгляду (план роботи підприємства, протокол засідання комісії, акт за результатами розгляду питань тощо). В акті від 11 березня 2010 року (а.с.42) не зазначено, яку саме технічну документацію повинен був підготувати ОСОБА_2 В апеляційній скарзі також відсутні відомості про те, яке саме завдання було дано позивачу згідно усного розпорядження керівника. Отже, відповідач не довів факт порушення позивачем трудової дисципліни 11 березня 2011 року.
Суд критично оцінює акт від 11.03.2010 року щодо відмови ОСОБА_2 надати письмові пояснення, підписаний особисто директором підприємства Мельничуком О.В., працівниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також акт від 15.03.2010 року щодо відмови ОСОБА_2 від ознайомлення з наказом про оголошення догани, підписаний особисто директором підприємства Мельничуком О.В., працівниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 З тих осіб, які підписали акти, судом першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Як вбачається з технічного запису судового засідання від 10.01.2011 року ці свідки не надали будь-яких показів щодо обставин, за яких акти були складені. Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 не надавали жодних показів щодо змісту усного розпорядження директора Мельничука О.В. від 11.03.2010 року. Свідок ОСОБА_10 працює на підприємстві з 08 червня 2010 року. ОСОБА_6 був залучений до участі в справі в якості спеціаліста, як свідок не допитувався.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не були дотримані вимоги ч.1 ст.149 КЗпП України, а про існування наказу від 15.03.2010 року позивач дізнався під час попереднього судового засідання. Оскільки уточнену позовну заяву із вимогою про визнання цього наказу незаконним позивач подав через два тижні після цього дня, то він не попустив встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 28 липня 1983 року №745 „Про додаткові заходи по зміцненню трудової дисципліни” Держкомпраці СРСР і Секретаріат ВЦРПС у постанові „Про деякі питання, пов’язані із законодавством про трудову дисципліну” (п.3.2) роз’яснили, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, котрий мав дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення за спливом часу) порушив її знову. Аналогічне визначення поняття „систематичне порушення трудової дисципліни” надано у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року № 9 (із наступними змінами), крім того зазначено, що в таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Отже, в даному випадку відсутня передбачена п.3 ст.40 КЗпП України ознака «систематичність невиконання працівником обов’язків», а наказ про звільнення є незаконним.
Спір вирішений із дотриманням вимог ч.1, 4 ст.235 КЗпП України. Оскільки відповідач порушив законне право позивача на працю, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст.237-1 КЗпП України задовольнив частково вимогу про відшкодування моральної шкоди, врахувавши при цьому обсяг та тривалість моральних страждань позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення та додаткове рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Новоград-Волинське земельно-кадастрове бюро” відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 28 березня 2011 року та додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: