Справа № 2а-110/10/0308
Провадження №22-а/0390/580/11 Головуючий у 1 інстанції:Бовчалюк З.А.
Категорія:10.3.3 Доповідач: Овсієнко А. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Овсієнко А А,
суддів - Осіпука В.В., Данилюк В.А., ,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та стягнення 16804 грн. 46 коп. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за апеляційною скаргою відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
25 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом, вимагаючи визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненарахування та невиплати їй у передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірі щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а також стягнути з відповідача на її користь 16804 грн. 46 коп. недоплаченої допомоги.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Зобов’язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, визначеному ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», з урахуванням вже виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року скасувати в частині задоволення позову у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх безпідставність.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на одержання у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у встановленому ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірі, а тому дії відповідача щодо нарахування та виплати зазначеної допомоги у меншому розмірі є протиправними.
Однак, такі висновки суду певною мірою суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Судом встановлено і це об’єктивно підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.7, 8), що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Статтею 13 Закону України № 2811-ХІІ від 21 листопада 1992 року «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Частиною першою статті 15 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Однак, як вбачається з наявної довідки (а.с.10), Департаментом соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щомісячно нараховувалась та виплачувалась позивачу саме як застрахованій особі допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в період з липня по вересень 2007 року по 258 грн. 06 коп., а з жовтня по грудень 2007 року - по 261 грн. 28 коп. (23 відсотки прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб).
Так, при нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у відповідності до якої (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Статтею 43 (в редакції, чинній на момент дії правовідносин) зазначеного закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні правовідносини в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року регулюються саме ст.ст.42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не положеннями ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на які суд першої інстанції у своїй постанові покликався помилково.
І оскільки, статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня 532 гривень, а прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у розмірі 463 гривень з 1 квітня та 470 гривень з 1 жовтня, то слід визнати, що дії відповідача щодо виплати позивачу у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, меншому від встановленого ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», є неправомірними, а тому на відповідача необхідно покласти обов’язок нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування таких виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, про що зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України».
Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції визнав поважною причину пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду з вимогами за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року і з цих підстав постанова відповідачем не оскаржувалась, то, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду з цього приводу ухваленого в даній справі судового рішення.
Щодо обмеження судом періоду захисту та відновлення прав позивача лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та відмови в задоволенні позовних вимог за 2008-2009 роки то в цій частині постанова сторонами не оскаржувалась, а отже в цій частині вона підлягає залишенню без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є помилковою лише в частині задоволення позовних вимог з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому на підставі статті 202 КАС України саме в цій частині вона підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року в даній справі в частині задоволення позову скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, меншому від встановленого ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зобов’язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді