Справа № 2-458/11

провадження № 22-ц/0390/738/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.

Категорія: 45 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26.05.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Овсієнка А А,

суддів -  Свистун О.В., Данилюк В.А., ,

при секретарі   Кузьмич І.П.,  ,

          з участю: позивача ОСОБА_1,

          представника позивача ОСОБА_2

         відповідача ОСОБА_3

         представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов’язання знесення самочинного будівництва, стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та зазначила, що розпочавши в березні 2010 року самочинне будівництво теплиці на власній земельній ділянці, відповідач при цьому самовільно зайняв, засипавши глиною та піском, частину належної їй суміжної земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, та істотно погіршив стан родючості на решті площі, чим спричинив матеріальну та моральну шкоду.

Оскільки добровільно усунути заподіяну шкоду відповідач не бажає, позивач просила стягнути з нього на свою користь 21581 грн. 16 коп. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди, а також зобов’язати відповідача за його ж рахунок знести самочинно збудовану теплицю.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2011 року в позові відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, вимагав скасувати дане рішення, та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт ОСОБА_1 зокрема зазначила, що факти самочинного будівництва відповідачем теплиці, пов’язаного з цим самовільного зайняття останнім частини належної позивачу земельної ділянки та знищення на ній грунтового покриву, а також розмір заподіяної внаслідок цього матеріальної та моральної шкоди в повній мірі підтверджуються наданими нею доказами, які є належними та допустимими. У зв’язку з цим, висновки суду про безпідставність позовних вимог суперечать дійсним фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на  положеннях чинного законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що тимчасове самовільне зайняття відповідачем частини суміжної земельної ділянки позивача спричинило останній моральну та матеріальну шкоду, як не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення сум такої шкоди.

Однак, такі висновки є явно суперечливими, не в повній мірі відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що, відповідно до ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування вищевказаного рішення і ухвалення нового.

Так, згідно з абз.16 ст.1 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як було встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи,              ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,1258 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,05 га, також призначеної для ведення особистого селянського господарства, є відповідач ОСОБА_3 (а.с.168).

Відповідачем не заперечується та обставина, що під час будівництва теплиці на вищевказаній власній земельній ділянці, розпочатому в березні 2010 року, ним було засипано глиною частину належної позивачу суміжної земельної ділянки без дозволу останньої.

Факт самовільного зайняття ОСОБА_3 частини належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0178 га та зняття на ній грунтового покриву без спеціального дозволу об’єктивно підтверджується також актом обстеження земельної ділянки від 18 травня 2010 року (а.с.24) та іншими доказами у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.           

Відповідно до ч.1 ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно з ч.2 цієї статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1, 2, 7 «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р.             N 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться територіальними підрозділами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619. Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

З розрахунків, зроблених державним інспектором управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Волинській області (а.с.173-174), вбачається, що розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям частини земельної ділянки позивача, становить 18 (вісімнадцять) грн. 19 коп., а розмір шкоди, заподіяної знаттям з неї родючого шару грунту без спеціального дозволу, - 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 26 коп.

Такі розрахунки виконані уповноваженою на це службовою особою у відповідності з вимогами вищезгаданої Методики, а отже є належними та допустимими доказами розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 вищевказаними протиправними діями ОСОБА_3

За таких обставин суд на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України, ч.1 ст.157 ЗК України стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 18 (вісімнадцять) грн. 19 коп. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, та 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 26 коп. шкоди, заподіяної знаттям родючого шару грунту без спеціального дозволу, а всього - 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 45 коп. матеріальної шкоди.

В той же час, оскільки позивачем не було понесено жодних фактичних витрат на рекультивацію пошкодженої частини земельної ділянки чи приведення її у придатний для використання стан, то суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача зазначеної позивачем на власний розсуд розрахункової вартості таких ймовірних затрат в сумі 9372 грн. 88 коп., а також супутніх цьому витрат на інвентаризацію, обстеження земельної ділянки та оплати за аналіз стану родючості грунтів.

Позивач належним чином не довела й підставності наведених нею розрахунків упущеної вигоди внаслідок неможливості використання самовільно зайнятої та пошкодженої відповідачем частини земельної ділянки для вирощування картоплі та квітів, як не довела й факту пошкодження відповідачем двох дерев вишні та обґрунтованості розміру заподіяної цим шкоди, а тому суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 і в частині вимог про стягнення 10020 грн. неотриманого доходу та 200 грн. вартості знищених плодових дерев за недоведеністю таких вимог.

Як уже зазначалося вище, вимагаючи зобов’язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану ним теплицю, позивач в обґрунтування таких своїх вимог покликалася як на те, що даний об’єкт збудований з грубим порушенням будівельних норм та правил, так і на ту обставину, що експлуатація відповідачем теплиці перешкоджає позивачу належним чином використовувати її власну земельну ділянку.

Проте, відмовляючи в цій частині позову, суд першої інстанції з посиланням на норми ст. 376 ЦК України виходив виключно з того, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки не наділена правом такої вимоги.

З такими висновками частково погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки встановлено, і це не заперечується обома сторонами, що теплиця хоча і збудована на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, однак відповідна проектно-технічна  документація на неї відсутня.

Згідно з ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Отже, з підстав та за умов, які наведені вище, звернутися до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, можуть виключно відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, тоді як позивач в силу приписів даної норми таким правом не наділена.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою і не дав оцінки доводам позивача про те, що споруджена відповідачем теплиця чинить негативний вплив на суміжну земельну ділянку позивача й унеможливлює її нормальне використання за цільовим призначенням, тоді як колегія суддів, проаналізувавши надані сторонами та досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності приходить до висновку про недоведеність позивачем таких фактів, оскільки окрім власних пояснень позивачем не надано суду належних доказів того, що такий об’єкт споруджено з порушенням будівельних норм та правил і це порушує права позивача, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки доведено, що вищезазначені дії відповідача є винними та протиправними, то колегія суддів вважає, що такими діями позивачу було дійсно спричинено певну моральну шкоду, яка полягає у перенесених у зв’язку з цим душевних стражданнях, і в силу вимог ч.1 ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню.

А тому, враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, перенесених позивачем, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, колегія суддів визначає розмір грошового відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди в           500 (п’ятсот) грн., вважаючи таку суму відшкодування розумною і справедливою, та стягує ці кошти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Частково задовольняючи позов, суд на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені останньою при поданні позовної заяви та апеляційної скарги й документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору, 240 (двісті сорок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Щодо витрат на правову допомогу, то згідно наданих позивачем квитанції та розрахунку (а.с.121, 129), нею було сплачено адвокату ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн., в тому числі: за ознайомлення адвоката з матеріалами справи 200 грн., за збирання доказів 500 грн., за підготовку запитів 100 грн., за написання позовної заяви 500 грн., за участь у судових засіданнях 1700 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження вчинених адвокатом ОСОБА_2 будь-якої з перерахованих вище дій, окрім його участі у судових засіданнях. Крім того, суду не надано розрахунку фактично затраченого на вчинення таких дій часу, а отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Разом з тим, як вбачається із журналів судових засідань (а.с.82-86, 95-99, 112-114, 124, 131, 134-135), загальна тривалість судових засідань, у яких брав участь адвокат           ОСОБА_2 на стороні позивача становить 9 (дев’ять) повних годин.

І оскільки заявлена до відшкодування сума в 1700 грн. документально підтверджених витрат позивача на правову допомогу (участь у судових засіданнях) менша від граничного розміру компенсації таких витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України         № 590 від 27 квітня 2006 року, то саме виходячи з цієї суми суд стягує з відповідача на користь позивача 22 (двадцять дві) грн. 64 коп. витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (287 грн. 45 коп. х 1700 грн. : 21581 грн. 16 коп. =           22 грн. 64 коп., де 287 грн. 45 коп. - розмір задоволених позовних вимог майнового характеру, 1700 грн. - розмір документально підтверджених витрат позивача на правову допомогу, 21581 грн.16 коп. заявлена до відшкодування сума матеріальної шкоди).

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2011 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1            287 (двісті вісімдесят сім) грн. 45 коп. матеріальної та 500 (п’ятсот) грн. моральної шкоди.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1            51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору, 240 (двісті сорок) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 22 (двадцять дві) грн. 64 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий:                                  

Судді: