Справа № 2-324/10

Провадження №22-а/0390/820/11 Головуючий у 1 інстанції:Кошелюк Л.О.

Категорія:10.3.1 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів -  Шевчук Л.Я., Гапончука В.В. ,

          розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі на рішення Старовижівського районного суду від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Старовижівському районі про зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А :

25 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни починаючи з 9 липня 2007 року із зобов’язанням виплачувати в майбутньому, посилаючись на те, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Старовижівського районного суду від 24 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Ухвалено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року з врахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України справу було розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старовижівському районі та має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, судом першої інстанції не враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 9.09.2010 р. № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" - положення пункту 2 частини першої статті 15 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В силу відновлення дії ст. 18 ч. 3 КАС України справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні адміністративним судам. Тому у суду після 9 вересня 2010 року не було підстав для ухвалення оскаржуваного рішення від 24 вересня 2010 року в порядку цивільного судочинства.

У зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справу слід розглянути в порядку кодексу адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася у 1936 році і є пенсіонером за віком та дитиною війни, що підтверджується виданим їй пенсійним посвідченням (а. с. 6). Згідно з довідкою відповідача ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старовижівському районі і отримує пенсію за віком, у 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни їй не виплачувалося, а 2008-2010 роках виплачувалося не в повному обсязі (а. с. 7).

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.    

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.     

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.     

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.     

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії як дитині війни повинен був виходити із зазначених сум.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 28 р. ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін в ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум складає: з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року -  481грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.         

Таким чином, починаючи з 22.05.2008 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії як дитині війни повинен був виходити з зазначених сум.

Одночасно колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 24 вересня 2010 року (по день ухвалення рішення у справі), оскільки норма ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2009-2010 роки та по даний час є чинною, а тому відповідно й обов'язковою до застосування протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб та не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.

Позивач звернувся з даним позовом 25 серпня 2010 року в порядку ЦПК України у відповідності до статті 67 якого строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом. На момент звернення з даним позовом до суду, жодними нормативно-правовими актами, крім ЦК України, не було визначено строк звернення до суду з позовами про виплату пенсій, тому під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати строк звернення до суду в межах загальної позовної давності.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів приходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині нарахування і виплати підвищення до пенсії за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Разом з тим слід зазначити, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов’язання нараховувати і виплачувати допомогу дитинів війни в майбутньому, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Старовижівському районі Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства дії управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум є неправомірними.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії неправомірними.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права складають підстави для висновку про неправильне вирішення справи, а тому оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області задовольнити частково.

Рішення Старовижівського районного суду від 24 вересня 2010 року у даній справі  скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 24 вересня 2010 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Судді: