Справа № 2-а-5746/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 23 червня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гордійчука В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, й щомісячної компенсації за втрату годувальника  в розмірах, передбачених ст.ст.39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в :

          У поданій до суду 18 травня 2011 року позовній заяві позивачка зазначила, що вона проживає в м. Камені-Каширському Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення,  є потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, не працює, отримує пенсію.

          У зв’язку з цим відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39, ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закону), відповідачем їй повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Крім цього, вона, як дружина померлого громадянина, із числа потерпілих І категорії, смерть якого пов’язана в Чорнобильською катастрофою, перебуваючи при житті останнього на його утриманні, в силу ст.52 Закону має право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

          Управлінням їй на порушення вимог зазначених статей Закону згадані виплати проводяться в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є значно меншими.

          Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконним нормативними актами при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом, а не згаданою постановою.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невиплати  їй у повному розмірі підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, й щомісячної компенсації за втрату годувальника, передбачених  ст.ст.39, 51, 52 Закону протиправними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткової пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено згаданими статтями Закону в межах строку позовної давності, та проводити згадані виплати надалі.

Відповідач, отримавши 10 червня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Судом встановлено, що позивачка постійно проживає в м. Камені-Каширському Волинської області, є непрацюючою пенсіонеркою та потерпілою від Чорнобильської катастрофи третьої категорії.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, листом Управління.

Крім цього, вона є дружиною померлого громадянина із числа потерпілих першої категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, і це відповідач у своєму листі визнає.

Вказаний населений пункт, де проживає позивач,  відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до його ст.51 особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

          В силу ст.52 Закону щомісячна компенсація в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

          Згідно довідки Управління позивач отримує пенсію з 3 квітня 2000 року, компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи – з 1 лютого 2008 року.

Вказані вище розміри підвищення до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячної компенсації за втрату годувальника зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та відмови виплачував позивачці підвищення до пенсії, додаткову пенсію та щомісячну компенсацію за втрату годувальника в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розмірів згаданих виплат застосуванню підлягають ст.ст.39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок і виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог ст.ст.51, 52 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» і цей перерахунок має бути здійснений за період з 18 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року з врахуванням виплачених їй сум.

          Що стосується перерахунку позивачці підвищення до пенсії, то цей перерахунок має бути здійснений також за період з 18 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та виплачених сум.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Суд вважає, що вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нараховувати та проводити в майбутньому згадані вище виплати відповідно до ст.ст.39, 51, 52 Закону, є безпідставними, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси осіб, які вже відбулися чи відбуваються, а не ті, що можуть бути допущені в майбутньому. Крім того, порядок та підстави нарахування пенсії можуть бути змінені законодавством, а тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, дружині померлого громадянина з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51, 52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 18 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 18 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року з врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 25 (двадцяти п’яти) процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.2 ст.51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за вказаний вище період, крім цього, як непрацездатній дружині померлого громадянина з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 (п’ятдесяти) процентів мінімальної заробітної плати відповідно до ст.52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за  цей же період із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  В.  М.  Гордійчук