Номер справи: 2-176/11

Категорія19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

           7 липня 2011 року                                           Маневицький районний суд Волинської області

в складі:       головуючого - судді                            Невара О.В.,

         при секретарі                                       Абрамчук Н.В.,

за участю     позивача                                               ОСОБА_1,

                     представника відповідача                  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” про зобов’язання повернути кошти на загальну суму 15670 гривень 50 копійок, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків на загальну суму 25085 гривень 20 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” про зобов’язання повернути кошти на загальну суму 15670 гривень 50 копійок. Свої вимоги обґрунтував тим, що 10.12.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу новорічної ялинки в кількості 1000 штук, вартість якої позивачем було сплачено відразу після укладення даного договору. Новорічну ялинку, яку відповідач зобов’язувався передати йому згідно умов укладеного договору, ОСОБА_1 не отримав по даний час. Оскільки новорічна ялинка є сезонним товаром, так як мала бути придбана позивачем для подальшої реалізації перед новорічними святами, невід’ємним атрибутом яких вона є, на даний час ОСОБА_1 втратив інтерес щодо її отримання від відповідача. За підрахунками позивача сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на момент звернення з позовом до суду становить 15670 гривень 50 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов’язати відповідача повернути йому кошти на загальну суму 15670 гривень 50 копійок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив, просив заявлені вимоги з врахуванням поданого ним в ході розгляду справи доповнення до позовної заяви задовольнити у повному обсязі, зокрема, зобов’язати ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” повернути йому кошти на загальну суму 15670 гривень 50 копійок та відшкодувати моральну шкоду та завдані матеріальні збитки на загальну суму 25085 гривень 20 копійок, а також судові витрати по даній справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, проти їх задоволення заперечує. Підтвердив, що згідно укладеного договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року позивач отримав від відповідача новорічну ялинку в кількості 800 штук на суму 10950 гривень, решту коштів на суму 4050 гривень йому було повернуто. Ніяких претензій щодо невиконання договору чи невиконання договору у повному обсязі від ОСОБА_1 не надходило. Позивач сам відмовився забирати новорічну ялинку в кількості 200 штук із загальної кількості 1000 штук, що була обумовлена в укладеному договорі. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,   що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 629, 655-656 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця  на  момент  укладення  договору  або  буде   створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Відповідно до ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві    товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору    або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар  покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором  встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця,  якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

          В судовому засіданні встановлено, що 10.12.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” було укладено договір купівлі-продажу новорічної ялинки в кількості 1000 штук. Договором було обумовлено порядок розрахунку за отриманий товар шляхом передоплати та умови поставки товару –самовивозом. Складання документів прийому-передачі товару договором не передбачено. 10.12.2010 року на виконання умов укладеного договору позивачем на рахунок ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” було перераховано кошти на загальну суму 15000 гривень в рахунок оплати за новорічну ялинку, які фактично надійшли на рахунок відповідача 13.12.2010 року, тобто в перший робочий день після вихідних. Крім того, ОСОБА_1 10.12.2010 року було сплачено кошти на суму 60 гривень на рахунок ДП „Маневицька радіологічна лабораторія” за сертифікацію продукції, про що в цей же день отримано сертифікат № 11155 від 10.12.2010 року. В подальшому ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” було оформлено товаро-транспортну накладну № 993 від 10.12.2010 року, згідно якої підприємством позивачу відпускалась новорічна ялинка (сосна звичайна) в кількості 800 штук на суму 10950 гривень. 16.12.2010 року ОСОБА_1 було отримано від ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” кошти на суму 4050 гривень - вартість не отриманого товару згідно укладеного договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року. Ніяких претензій та вимог щодо невиконання договору чи невиконання договору у повному обсязі до відповідача від позивача не надходило. Зазначене не оспорюється сторонами, підтвердив представник відповідача, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року (а.с. 6), квитанцій № 301.219.1-301.219.2 від 10.12.2010 року (а.с. 7), видаткового касового ордеру № 405 від 16.12.2010 року (а.с. 12, 37-38), сертифіката № 11155 від 10.12.2010 року (а.с. 13), прибуткового касового ордеру № 1134 від 13.12.2010 року (а.с. 14), товаро-транспортної накладної № 993 від 10.12.2010 року (а.с. 26), платіжного доручення від 13.12.2010 року (а.с. 36).      

          Ті обставини, що кошти на суму 4050 гривень від відповідача ним були отримані 16.12.2010 року, а також, що ніяких письмових претензій та вимог щодо невиконання договору чи невиконання договору у повному обсязі не було подано відповідачу до моменту звернення з позовом до суду підтвердив позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні.

          Суд не бере до уваги пояснення позивача в тій частині, що кошти на суму 4050 гривень, які були ним отримані від відповідача 16.12.2010 року –це авансовий платіж, який ОСОБА_1 особисто давав директору ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” крім перерахованих на підприємство 15000 гривень, оскільки ці пояснення не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються як показаннями свідка ОСОБА_3, який заперечив факт передачі йому будь-яких коштів позивачем, окрім тих, що надходили на рахунок підприємства через банківську установу, так і дослідженим судом договором купівлі-продажу від 10.12.2010 року (а.с. 6), яким не передбачено внесення на рахунок підприємства будь-яких інших платежів, крім вартості придбаного товару шляхом передоплати.    

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести  ті  обставини,  на  які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Суд вважає, що доводи позивача про невиконання відповідачем умов укладеного договору не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються як поясненнями представника відповідача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні, так і дослідженими судом письмовими доказами та бухгалтерською документацією ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс”, в якій відображено передачу позивачу новорічної ялинки в кількості 800 штук та повернення йому зайво сплачених коштів.

Так, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 підтвердили, що позивач протягом 11-12 грудня 2010 року забрав новорічну ялинку в кількості 800 штук автомобілем, який вказано у товаро-транспортній накладній. Завантаження відбувалося в двох місцях –біля с. Мала Ведмежка Маневицького району та с. Старий Чорторийськ Маневицького району, де було ОСОБА_1 передано відповідно 350 та 450 штук новорічної ялинки. Від отримання решти товару – 200 штук новорічної ялинки він відмовився, а тому йому 16.12.2010 року було повернуто зайві кошти, які він попередньо сплатив за товар. Для перевезення новорічної ялинки позивачу було надано сертифікат № 11155 від 10.12.2010 року, документи про оплату за товар та товаро-транспортну накладну від 10.12.2010 року. Відпуском новорічної ялинки ОСОБА_1 займалися ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_4 суду підтвердила, що товаро-транспортна накладна від 10.12.2010 року була виписана 10.12.2010 року після попередньої оплати ОСОБА_1 цього ж дня вартості новорічної ялинки через банківську установу. Кошти на рахунок підприємства фактично надійшли 13.12.2010 року. 16.12.2010 року позивачу було повернуто 4050 гривень зайво сплачених коштів, виходячи із кількості фактично отриманої новорічної ялинки. Товаро-транспортну накладну виписувала ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що нею 10.12.2010 року було виписано товаро-транспортну накладну на новорічну ялинку в кількості 800 штук, яку попередньо було відібрано ОСОБА_1 Товаро-транспортну накладну було підписано директором, а в подальшому і позивачем в присутності ОСОБА_5 16.12.2010 року ОСОБА_1 було повернуто 4050 гривень зайво сплачених коштів, виходячи із кількості фактично отриманої новорічної ялинки. Купівлю-продаж новорічної ялинки було відображено у відповідній бухгалтерській документації. Податкова накладна була оформлена на підприємстві, але позивачу не надавалась, оскільки видається лише юридичним особам.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що сертифікат № 11155 від 10.12.2010 року на новорічну ялинку було виписано і видано 10.12.2010 року після представлення товаро-транспортної накладної. Місця, звідки ОСОБА_1 було видано новорічну ялинку в кількості 800 штук, обстежувались ДП „Маневицька радіологічна лабораторія” попередньо.

Об’єктивність показань вказаних свідків підтверджується дослідженою судом бухгалтерською документацією ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичі- ліс”, зокрема, видатковим касовим ордером № 405 від 16.12.2010 року (а.с. 12, 37-38), товаро-транспортною накладною № 993 від 10.12.2010 року (а.с. 26), платіжним дорученням від 13.12.2010 року (а.с. 36), податковою накладною від 30.12.2010 року з порядковим номером 428, відомістю № 16 за грудень 2010 року „Рух готових виробів, реалізація продукції і матеріальних цінностей”.      

Крім того, суд бере до уваги, що позивач протягом усього часу розгляду справи постійно змінював свої пояснення в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, по мірі того, як знайомився з документацією, представленою представником відповідача в обґрунтування заперечень на позовні вимоги, так і після пояснень представника відповідача та показань свідків по даній справі, зокрема, в частині дати отримання від відповідача коштів на суму 4050 гривень, кількості днів перебування в смт. Маневичі, не укладення договорів з іншими особами щодо подальшої реалізації отриманої новорічної ялинки тощо.

          Суд не бере до уваги пояснення позивача в тій частині, що його підпис у товаро-транспортній накладній від 10.12.2010 року підроблений, оскільки ним у підтвердження вказаних пояснень відповідно до ст. 60 ЦПК України не подано будь-яких доказів. Клопотання про проведення по справі судово-почеркознавчої експертизи для з’ясування даної обставини позивачем в ході розгляду справи не заявлялось. Разом з тим, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що товаро-транспортну накладну ОСОБА_1 підписував 10.12.2010 року в її присутності.

          Враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження позовні вимоги про невиконання відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу, суд вважає, що не підлягають до задоволення і збільшені позовні вимоги, які обґрунтовуються саме невиконанням ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” взятих на себе зобов’язань за вказаним договором. Крім того, суд бере до уваги, що у підтвердження збільшених позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до ст. 60 ЦПК України не подано будь-яких доказів. При цьому судом враховуються положення ст. 131 ЦПК України, відповідно до якої сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

          Лише та обставина, що представниками відповідача не було заповнено всі реквізити при оформленні товаро-транспортної накладної від 10.12.2010 року, при відсутності інших доказів порушення відповідачем зобов’язання, на думку суду, не є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” про зобов’язання повернути кошти на загальну суму 15670 гривень 50 копійок, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків на загальну суму 25085 гривень 20 копійок слід відмовити.   

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 297, 299, 526, 610-612, 623, 625-626, 629, 655-656, 662-664, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс” про зобов’язання повернути кошти на загальну суму 15670 (п’ятнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 50 копійок, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків на загальну суму 25085 (двадцять п’ять тисяч вісімдесят п’ять) гривень 20 копійок відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після розгляду справи апеляційним судом.

                               Суддя районного суду                   О.В. Невар