УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-22825/11
Справа № 22ц-22825/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія -27 ( І ) суддя Грищенко Н.М.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
22 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Зубакової В.П.
суддів - Неклеси В.І., Барильської А.П.,
при секретарі - Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" ( на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представник позивача Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" – Комарницький Павло Іванович, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк", на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (надалі – ПАТ " Креді Агріколь Банк " ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов’язання за кредитним договором від 28.08.2008 року, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 14.05.2010 року в розмірі 27 167,74 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 215 328,80.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" заборгованість за кредитним договором № 261/735598 від 28.08.2008 року у сумі 215 328 грн. 80 коп. , судові витрати: судовий збір у сумі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
В апеляційні скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
Зокрема, судом не взято до уваги, що Банк не має права на здійснення операцій з використанням іноземної валюти, як засобу платежу, а тому умови кредитного договору не відповідають та суперечать вимогам нормативно-правових актів України.
Судом, стягнуто неустойку (пеню) за прострочене зобов`язання з перевищенням річного строку, встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд не направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження та не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду без змін, як законне та обгрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ст.528 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства .
Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2008 року між ПАТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 261/735598, за яким ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 23 033,40 доларів США на купівлю автомобіля Тоyota COROLA, на строк по 27.08.2015 року зі сплатою за користування кредитом щомісячно 13,2% річних.
За умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався своєчасно повертати банку, починаючи з наступного місяця від дня укладення, заборгованість за кредитом не пізніше 15 числа кожного місяця в сумі визначеній в Додатку №1 до договору, а також виплачувати банку проценти за користуванням кредитом.
Відповідно до п. 5.2. договору при порушенні зобов'язання по поверненню кредиту та погашенню процентів за користування кредитом, позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі, що розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми своєчасно не повернутих коштів за кожний день прострочення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконував умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача суми основного боргу за кредитним договором та відсотків за користування кредитом .
Так, відповідач, умов договору в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.05.2010 року розмір заборгованості за кредитним договором складає 215 328,80 грн., в тому числі: 152 925,48 грн. – заборгованість за позичковим рахунком, 25 582,27 грн. - заборгованість за кредитом, 3 201,14 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 28 756,83 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам, 4 857,08 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної винагороди.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов кредитного договору № 261/735598 від 28.08.2008 року за користування кредитом й правомірно стягнув на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 14.05.2010 року в сумі 215 328,80 грн., включаючи загальну суму заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентну винагороду.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.01.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генерельної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2003 року Національний Банк України видав Акціонерному товариству «Індустріально-експортний Банк», яке вподальшому переіменоване на ПАТ «Креді Агріколь Банк» банківську ліцензію № 99 та дозвіл №99-31 на право здійснювати банківські операції, тобто на момент укладення договору – 28.08.2008 року, банк мав право на здійснення валютних операцій, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині відсутності у відповідача права на проведення валютних операцій.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо стягнення пені за неналежне виконання кредитного договору за період, що перевищує річний строк позовної давності, оскільки суд першої інстанції взяв до уваги вимоги п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стягнув пеню в межах річного строку за період з 14.05.2009р. по 14.05.2010р..
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: