Справа № 2-а-1528/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 30.06.2011 року                                                                                                    м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          Головуючого –судді Тихомирова І.В.

          при секретарі –Фомінок В.І.

          за участю представників

          відповідачів –ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Міський земельний кадастровий центр», Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на землю, зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

          Позивач звернувся до суду із позовом про визнання рішення незаконним та скасування державного акту про право власності на землю, зобов’язання вчинити певні дії.

          Йому на підставі праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий № 2 –312, належить 36/63 частин домоволодіння № 389 по вул. Херсонській в м. Нікополі та земельна ділянка, площею 0,0358 га, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Херсонська, 389.

          Дана земельна ділянка належала батьку позивача на підставі державного акту про право власності на землю серія ДП № 1323, виданого Нікопольською міською радою народних депутатів 25 березня 1997 року на підставі рішення № 147 від 21 березня 1997 року.

          На даний час позивач має намір зареєструвати своє право на спадщину та отримати державний акт про право власності на землю на своє ім’я, однак листом КП «Міський земельний кадастровий центр»Нікопольської міської ради № 198 від 22.09.2010 року через невідповідність фактичної площі земельної ділянки, що відповідає спадковій частині домоволодіння № 389 по вул. Херсонській в м. Нікополі.

          Позивач вважає, що при таких обставинах слід визнати незаконним та скасувати державний акт про право власності, поскільки треба уточнити дійсний розмір спадкової земельної ділянки.

          Представники відповідачів - Виконавчого комітету Нікопольської міської ради та Комунального підприємства «Міський земельний кадастровий центр»- у судовому засіданні не заперечили проти позову.

          Відповідач - Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області –у свої письмових поясненнях просив врахувати суд предметну підсудність справи та звернути увагу на ту обставину, що прийняття рішення про відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам та видача державних актів про право власності на землю відноситься до компетенції органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

          Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Як встановлено судом, ОСОБА_3 підставі праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий № 2 – 312, належить 36/63 частин домоволодіння № 389 по вул. Херсонській в м. Нікополі та земельна ділянка, площею 0,0358 га, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Херсонська, 389 (а. с. 6).

          Дане свідоцтво було зареєстроване у КП «НМБТІ»29.10.1997 року (а. с. 6 об.), на його підставі позивачці було видано технічний паспорт (а. с. 7).

          Спадкування ОСОБА_3 відбулося після смерті її батька ОСОБА_5, який за життя приватизував земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Херсонська, 389. На посвідчення цього факту він отримав державний акт про право власності на землю серія ДП № 1323, виданого Нікопольською міською радою народних депутатів 25 березня 1997 року на підставі рішення № 147 від 21 березня 1997 року (а. с. 8 –10).

          На даний час ОСОБА_3 має намір зареєструвати своє право на спадщину та отримати державний акт про право власності на землю на своє ім’я, однак листом                       КП «Міський земельний кадастровий центр»Нікопольської міської ради № 198 від 22.09.2010 року через невідповідність фактичної площі земельної ділянки, що відповідає спадковій частині домоволодіння № 389 по вул. Херсонській в м. Нікополі (а. с. 12).

          Позивач, ставлячи питання про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності вважає, що застосування даного способу захисту права є достатнім для відновлення порушеного права позивачки на земельну ділянку.

          Але в повній мірі з такими доводами позивача погодитися не можна.

          Згідно ч. 1,2,4 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

          Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          З огляду на наведену норму матеріального права, державний акт про право власності на землю у випадках, що встановлені законом, лише фіксує певне право особи на земельну ділянку (право власнсоті чи інше речове право).

          Водночас, згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

          Обговоривши питання про можливість задоволення позову, суд вважає, що в силу ст. 162 КАС України, є потреба у виході за межі позовних ОСОБА_3

          Так, відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

          Поскільки розбіжність між даними про площу спірної земельної ділянки виникла первісно з рішення Нікопольської міської ради народних депутатів № 147 від 21 березня 1997 року, яке є правовим актом органу місцевого самоврядування, суд вважає, що для забезпечення достатнього захисту інтересів позивача у даному процесі, слід визнати дане рішення незаконним та скасувати його.

          Разом з тим, визнання незаконним нормативного акту органу місцевого самоврядування тягне за собою недійсність усіх подальших правовстановлюючих документів, виданих на його підставі. З цих підстав підлягає визнанню незаконним та скасуванню державний акт про право власності на землю серія ДП № 1323, виданого Нікопольською міською радою народних депутатів 25 березня 1997 року.

          Свідоцтво про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий № 2 –312 є також частково недійсним. А тому суд вважає за потрібне роз’яснити позивачу, що він не позбавлений на звернення до суду із вимогами про визнання даного свідоцтва частково недійсним за правилами цивільного судочинства.

          Позов в частині встановлення розмірів спірної ділянки є передчасним і не підлягає задоволенню.

          У відповідності до п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 04.05.1999 року № 43 (далі –Інструкції) складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об’єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому законом порядку проектом відведення цієї ділянки.

          Згідно зі ст. 26 Закону України «Про землеустрій», п. 1.15. Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт. Дані роботи виконуються відповідно до умов договору про виконання вказаних робіт.

          Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі:

          а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

          б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

          в) судових рішень.

          Отже, законом розробка технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою віднесена до компетенції суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт.

Суд не є таким суб’єктом, не має відповідної ліцензії, а тому не може своїм рішенням підмінити технічну документацію, яка виготовляється відповідним суб’єктом господарювання.

У даному випадку судове рішення в частині вимоги про землеустрій буде передчасним та перешкоджатиме законній процедурі ведення землеустрою.

          З цих же підстав неможливо зобов’язати відповідачів видати державний акт про право власності на землю певної площі, поскільки для встановлення цієї площі потрібно виконати дії, що передбачені вищевказаними нормами матеріального права.

          При таких обставинах суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 126 ЗК України, ст. 393 ЦК України, ст.ст. 22, 26 Закону України «Про землеустрій», пп. 1.12, 1.15 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 04.05.1999 року № 43, ст.ст. 9,10,11,14,15,158 –163 КАС України, суд

постановив:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати частково незаконним та скасувати рішення Нікопольської міської ради народних депутатів № 147 від 21 березня 1997 року в частині надання ОСОБА_5 в приватну власність земельну ділянку площею 0.0358 га за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, 389.

          Відділу держкомзему у м. Нікополь Дніпропетровської області скасувати  державний акт про право власності на землю серія ДП № 1323, виданого Нікопольською міською радою народних депутатів 25 березня 1997 року.

          В іншій частині в позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Нікопольський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття  постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.     

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя:ОСОБА_6