Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/2347/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В.., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення коштів
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації
на постанову Олевського районного суду від 21 квітня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року позивачі звернулися до суду із позовною заявою, в якій просили стягнути з відповідача недоплачені кошти за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року, виплата яких передбачена ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та за період з 01.02.2008 року по 01.03.2009 року за ст.39 Закону. В обґрунтування позову зазначили, що є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримували в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Олевського районного суду від 21 квітня 2009 року позов задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь позивачів стягнуто за період з 01.02.2008 року по 01.02.2009 року по 1357грн.48 коп. за ст.37 Закону, стягнуто за період з з 01.02.2008 року по 01.03.2009 року по 5120грн. доплати до пенсії за ст.39 Закону.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на те, що виплата всіх видів пенсій та доплати до них є компетенцією Пенсійного фонду України і здійснюється за рахунок його коштів. Також зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою.
Частиною 2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній на час існування спірних правовідносин редакції передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на радіоактивно забрудненій території підвищуються у розмірах, визначених ч.1 ст.39 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пункт 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, передбачає виплату управліннями праці компенсацій за ст.39 Закону лише за роботу на забрудненій території (п.п.5).
Отже, постанова в частині стягнення з відповідача коштів, передбачених ст.39 Закону, ухвалена із порушенням норм матеріального права, а тому її належить скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в позові в цій частині за безпідставністю.
Щодо вимог про стягнення коштів за ст.37 Закону, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме стаття 37 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Проте, відповідно до законів України про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки, рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена до 22 травня 2008 року.
Крім того, задовольняючи вимогу про стягнення коштів за ст.37 Закону суд першої інстанції помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачам, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, постанову належить скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197 - 207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Скасувати постанову Олевського районного суду від 21 квітня 2009 року і ухвалити нову постанову. Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 в позові до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за безпідставністю.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_2 кошти, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 01.02.2009 року та забезпечити їх виплату.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_3 кошти, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 01.02.2009 року та забезпечити їх виплату.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: