Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/3087/11
Категорія 98
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій та стягнення коштів
за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі, Державного казначейства України
на постанову Ружинського районного суду від 18 червня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
19.03.2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати відповідача підвищити пенсію з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Постановою Ружинського районного суду від 18 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі на користь позивача надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 1426 грн. 14 коп. Зобов’язано Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти управлінню Пенсійного фонду України в Ружинському районі.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі просить скасувати постанову. Апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що до Пенсійного фонду не надходили кошти для проведення зазначених виплат у стягнутому судом розмірі, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється підвищення.
В апеляційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову до нього. Апелянт посилається на те, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Державне казначейство України підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції з 09.07.2007 року до 01.01.2008 року та після 22.05.2008 року) дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в 2008 році встановлені ст.58 Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 1 ст.8 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Оскільки постанова в частині зобов’язання Державного казначейства України перерахувати кошти суперечить матеріальному закону, її належить скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в позові.
Позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, підвищення пенсії отримав в розмірі меншому, чим передбачено законом, тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав районне управління Пенсійного виплатити позивачу кошти за з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland, 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.
В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).
Частиною 1, 2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк.
Позивач не просила поновити строк. Про порушення свого права дізналась з моменту отримання надбавки до пенсії в розмірі меншому, чим передбачено законом. Частиною 1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову. Тому в задоволенні позову за період до 19 березня 2008 року належить відмовити.
Крім того, задовольняючи вимогу про стягнення коштів, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, постанову належить скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197 - 207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.
Скасувати постанову Ружинського районного суду від 18 червня 2009 року. Відмовити ОСОБА_1 в позові до Державного казначейства України за безпідставністю. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 щомісячної держаної соціальної допомоги за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча: Судді: