Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/2153/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
03 листопада 2008 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача недоплачені їй кошти за 2006-2007 роки, виплата яких передбачена статтями 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування позову зазначила, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року позов задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь позивачки стягнуто за період з листопада по грудень 2007 року 363грн.80 коп. допомоги за ст.37 Закону та за період з липня по грудень 2007 року 5337 грн. доплати за ст.39 Закону. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка є потерпілою від аварії на Чорнобильський АЕС, проживає і працює в смт. Першотравневе Овруцького району. Доплату за ст.37,39 Закону отримувала в меншому розмірі, чим передбачено законом.
Частиною 1 с.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення – 40%. Частиною 1 ст.39 цього Закону передбачено, що громадянам, які працюють на радіоактивно забрудненій території проводиться доплата в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частиною 1,2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк. Позивач не просив поновити строк звернення до суду. Норми КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Постанова в частині стягнення з відповідача коштів, передбачених ст. 39 Закону за період до 02.11.2007 року, ухвалена із порушенням норм процесуального права, а тому її належить скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в позові в цій частині за пропуском строку звернення до суду.
Крім того, задовольняючи вимогу про стягнення коштів в межах строку позовної давності, суд першої інстанції помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.
Отже, постанову належить частково скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 197-207, 212 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року в частині стягнення коштів і ухвалити в цій частині нову постанову. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 кошти, передбачені ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 03.11.2007 року по 31.12.2007 року та забезпечити їх виплату.
Відмовити в позові про стягнення коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з липня по 02.11.2007 року.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча: Судді: