Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/3637/11
Категорія 10.3.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 звернулися до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказував на те, що вони мають статус громадян, які постійно проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, і непрацюючих пенсіонерів, а тому на підставі ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на те, що зазначена грошова допомога і доплата до пенсії виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року позов задоволено частьково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь кожного позивача по 13834,00 грн. доплати як непрацюючим пенсіонерам, по 2758,80 грн. допомоги як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а також на користь держави з 415,02 грн. державного мита.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі проживають у с. Кам”янка Олевського району Житомирської області і перебувають на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області як непрацюючі пенсіонери, мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 с. Кам”янка Олевського району Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на 2 мінімальні заробітні плати.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачам передбачені ст.37 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.8.16,23).
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають саме норми статей 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачам грошової допомоги, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Крім того, вирішуючи питання щодо суб’єктного складу у даній справі, суд першої інстанції не врахував, що нарахування та виплата підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в порядку ч.2 ст.39 Закону органами праці та соціального захисту населення не здійснюється. Такі нарахування відповідно до положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.207 року №1261 та Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФ України від 30.04.2002 року №8-2 (з наступними змінами) здійснюються саме цими органами, які забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин, постанова, прийнята щодо бездіяльності УПСЗН Олевської райдержадміністрації в частині нарахування та виплат позивачам коштів, належних за ч.2 ст.39 Закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у позові до УПСЗН з викладених мотивів.
Також підлягає зміні розмір державного мита до 3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.195,196,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2009 року в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 доплати до пенсії в порядку ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості по доплаті до пенсії в порядку ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 13834,00 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в цій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в частині не нарахування допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року з врахуванням виплачених коштів.
Зменшити розмір державного мита, яке стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь держави до 3,40 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: