Справа № 2/0614/131/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

         05 липня 2011 року   м. Малин        

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

                    головуючого - судді Тимошенка А.О.,

              за участю:

                    секретаря Єнько Т.А.,

                    представника позивача ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн» та дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» про визнання договору недійсним та стягнення сплачених коштів і моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просить:

- визнати недійсним договір про надання туристичних послуг від 07 липня  

 2010 року, укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача сплачені за ненадані туристичні послуги кошти в сумі  

 18240 гривень;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

          Пізніше до участі у справі як співвідповідачі були притягнуті товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн» та дочірнє підприємство «А.Е.Т. ОСОБА_5!»

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що 07 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання туристичних послуг. За цим договором позивач перерахувала ОСОБА_3 за надання туристичних послуг 18240 гривень. Виліт на відпочинок повинен був відбутися 11 липня 2010 року, однак рейс літака був скасований. Таким чином позивач не отримала туристичні послуги, але гроші їй повернуті не були. Пізніше стало відомо, що   ОСОБА_3 та  дочірнє підприємство «А.Е.Т. ОСОБА_5!» не мають копії ліцензій на право провадження туроператорської або турагентської діяльності в м. Малині Житомирської області.  У зв’язку з цим вищевказаний договір повинен бути визнаний недійсним, а позивачу повернуті кошті в розмірі 18240 гривень. Крім того у зв’язку із вчиненням недійсного правочину позивачу заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 гривень і просить стягнути з відповідача.

Відповідачі в судове засідання не з’явились. У зв’язку з цим, за згодою представника позивача, справа розглядається за правилами статей 224-233 ЦПК України.  

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов до дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!»  підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 липня 2010 року в м. Малині між дочірнім підприємством «А.Е.Т. ОСОБА_5!», яке на підставі агентського договору представляє ОСОБА_3 (а.с. 15), та ОСОБА_2 був укладений договір на туристичне обслуговування (а.с. 6-9). Відповідно до умов даного договору дочірнє підприємство «А.Е.Т. ОСОБА_5!» зобов’язувалось забезпечити позивачу та її сину ОСОБА_6 (а.с. 26) відпочинок в Туреччині з 11.07.2010 року по 25.07.2010 року. Вартість цих послуг становить 18240 гривень. Дані кошти були перераховані в повному обсязі ОСОБА_3 (а.с. 10). Не дивлячись на це, позивач не змогла вилетіти на відпочинок, оскільки авіарейс був скасований товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн (Україна)» (а.с. 25). Пізніше стало відомо, що дочірнє підприємство «А.Е.Т. ОСОБА_5!» не має копії ліцензії на право провадження туроператорської або турагентської діяльності в м. Малині Житомирської області, отримання якої передбачено ЗУ «Про туризм», ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Ліцензійними умовами провадження туроператорської або турагентської діяльності, затвердженими спільним наказом  Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства культури і туризму від 11.09.2007 року № 1123/14390 (а.с. 39). Хоча в договорі дочірнє підприємство «А.Е.Т. ОСОБА_5!» вказало, що воно має ліцензію серії АВ № 392347 від 14 березня 2008 року (а.с. 6). Таким чином воно ввело в оману позивача на наявність у нього права на укладення договору на туристичне обслуговування.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

У зв’язку з цим суд визнає недійсним договір на туристичне обслуговування від 07 липня 2010 року, укладений між дочірнім підприємством «А.Е.Т. ОСОБА_5!» та     ОСОБА_2 Також суд стягує з дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» завдану позивачу моральну шкоду, пов’язану з неотримання туристичних послуг в розмірі 5000 гривень.

Крім того, відповідно до статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв’язку з цим суд стягує з дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» на користь позивача отримані через ОСОБА_3 кошти в сумі 18240 гривень.

В задоволенні позову до ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн» суд відмовляє повністю за безпідставністю, оскільки ОСОБА_3 діяла не від свого імені, а від імені дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!». З товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн» позивач взагалі ніяких угод не укладала.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та на користь держави судовий збір. Суд не стягує з відповідача витрати на правову допомогу, оскільки позивачем жодним чином не підтверджені ці витрати і крім того у справі не брала участь особа, яка надає правову допомогу

Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 176, 179, 185, 212-216 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 216, 227 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про туризм», ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Ліцензійних умов провадження туроператорської або турагентської діяльності, затверджених спільним наказом  Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства культури і туризму від 11.09.2007 року № 1123/14390,-   

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір на туристичне обслуговування від 07 липня 2010 року, укладений між дочірнім підприємством «А.Е.Т. ОСОБА_5!» та ОСОБА_2.

Стягнути з дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» на користь ОСОБА_2 отримані за договором кошти в розмірі 18240 гривень та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позову до ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Юкрейн» відмовити повністю за безпідставністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_5!» на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень та на користь держави судовий збір в розмірі 232 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_7